Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Бетонна суміш, як пружно-в’язко-пластичне тіло. Реологічні властивості.




Послідовне з'єднання цих трьох елементів (з питання 18) створює реоло­гічну модель пружно-в'язко-пластичного тіла - так зване сере­довище Бінгама -Шведова. Ця система (рис. 6.5) при дії напру­ження т змінює свій механічний стан, якісно відбиваючи про­цес деформування бетонної суміші як пружно-в'язко-пластич­ного тіла. Позначення на реологічній моделі: Е – модуль пруж­ності пружини; F – зсувна сила; Г| - в'язкість.З підвищенням напруження т спочатку включається пруж­ний елемент, і якщо т < т0 (де т0 - граничний опір зсуву, тобто структурна міцність), то пружна деформації: Моделювання поведінки бетонної суміші при дії зовнішніх сил середовищем Бінгама - Шведова, природно, не враховує всіх явищ, що відбуваються під час деформування і формозмі-нювання суміші. Тому для більш глибоких реологічних дослід­жень у модель бетонної суміші вводять додаткові елементи, які відбивають складніші взаємозв'язки і умови розвитку процесу. Використання складніших реологічних моделей і одержуваних на їхній основі функціональних залежностей дає змогу точні­ше визначити оптимальні параметри процесу технологічної обробки бетонної суміші. Уявлення про поведінку бетонної суміші при дії зовнішніх сил дає реологічна крива (рис. 6.6), яку можна поділити на три ділянки. На першій ділянці при невеликих значеннях напружень зсуву т зберігається незруйнована первісна структура бетонної суміші, яка характеризується найбільшою в'язкістю т|о- Після досягнення критичного напруження т, що відповідає границі текучості системи, починається руйнування структури, яке про­довжується аж до повного зруйнування при граничному напру­женні т0. На другій ділянці по мірі руйнування системи ефек­тивна в'язкість суміші постійно зменшується при збільшенні напруження зсуву. Після того, як система гранично зруйнова­на, в'язкість бетонної суміші стає найменшою (так звана плас­тична в'язкість г\т - третя ділянка кривої на графіку), яка не залежить від значення діючих напружень і не змінюється при їх подальшому збільшенні. Як показали результати експериментальних досліджень, рео­логічна модель бетонної суміші може бути описана рівнянням Бінгама - Шведова: Це рівняння характеризує поведінку бетонної суміші при транспортуванні по трубопроводах бетононасосами і при укла­данні високорухливих сумішей. При вібруванні бетонної суміші її початкова структура гра­нично руйнується, внутрішнє тертя і сили зчеплення зменшу­ються до мінімуму, повною мірою проявляються ефект тик­сотропного розріднення і граничне напруження зсуву стає дуже малим. Так, за даними А.Є.Десова, граничне напруження зсуву для цементного розчину (склад 1:2) складає всього 102 Па, для більш жирних розчинів ще менше. В таких умовах поведінку бетонної суміші з певним наближенням можна описати рівнян­ням Ньютона (як для важкої рідини): З підвищенням вмісту в бетонній суміші крупного заповню­вача і зменшенням вмісту води опір зсуву значно збільшується. В системі збільшується не тільки в'язке тертя, але і виникає внутрішнє сухе тертя між зернами заповнювача. Поведінка та­ких сумішей описується рівнянням Кулона: Для визначення реологічних характеристик бетонної суміші застосовують спеціальні прилади - віскозиметри, які за принци­пом їх дії можна поділити на п'ять груп (рис. 6.7): прилади, які основані на визначенні швидкості витікання цементного тіста або бетонної суміші через трубку або от­вір певної форми і розміру. Випробування можна проводи­ти під дією заданного тиску; такі прилади найбільш придат­ні для оцінки реологічних властивостей цементною тіста; прилади, які основані на вимірюванні глибини занурю­вання в цементне тісто або бетонну суміш конуса (на­приклад, конусний пластомер МДУ і т.п.) або іншого тіла; прилади, які основані на визначенні швидкості занурюван­ня, або випливання кулі певної маси і розміру; випробуван­ня звичайно проводять при вібруванні бетонної суміші; прилади, які основані на вимірюванні зусилля витягуван­ня (виривання) із суміші рифлених пластинок, стержнів або циліндрів; прилади, які основані на вимірюванні параметрів обер­тання коаксіальних циліндрів, простір між якими запов­нений бетонною сумішшю. При випробуванні вимірюють частоту (швидкість) обертан­ня одного циліндра відносно другого і величину зусилля, необ­хідного для подолання опору бетонної суміші. При визначенні реологічних властивостей бетонної суміші часто застосовують вібрацію (вібрування). При цьому в із кози-метри або встановлюють на вібростіл, або в їхніх конструкціях передбачають можливість утворення вібрування з широкою зміною параметрів (частоти і амплітуди коливань). Дуже важливо, щоб розміри приладів відповідали об'ємам бетонної суміші і розмірам крупного заповнювача - треба, щоб робочі розміри приладів були в три - чотири рази більші від найбільшого розміру заповнювача. Бетонні суміші, на відміну від ньютонівських рідин, в'яз­кість яких постійна і не залежить від швидкості деформування (плину), є рідинами аномальними, зі змінною в'язкістю, що за­лежить від швидкості деформування. Змінюючи швидкість де­формування суміші, можна змінювати її в'язкість. При цьому використовується специфічне для структурованих систем яви­ще тиксотропного розрідження - оборотного переходу колоїд­ної системи із гелю в золь під час гідратації в*яжучого. Тиксот­ропія є важливою реологічною властивістю структурованих систем. Пояснення тиксотропії дисперсних систем типу цемент­них паст і бетонних сумішей дано в працях П.О.Ребіндера, В В Михайлова, ИМ. Ахвердова та ін. Коротко викладемо основні положення, які випливають із досліджень И.М.Ах­вердова. Кількість води, яка потрібна для покриття поверхні твердих частинок цементу сольватним шаром, відповідає максимальній вологоємкості дисперсної системи КНЛ. При взаємодії сольва-тованих частинок між собою створюється зв'язна коагуляційиа система, яка має специфічні властивості. Водовміст, при якому формується така система, визначається адсорбційною здатніс­тю цементу і залежить від його мінералогічного складу, дис­персності і введених добавок. Максимальну вологоємкість цементу Ки в визначають експе­риментально за зміною об'єму системи цемент + вода при різ­них ВЦ (при ВЛД = Клв об'єм цементного тіста мінімальний). Встановлено емпіричну залежність:

Км.в.=0,876 • Кн.г

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных