Методи випробувань будівельних розчинів

Рухомість розчинової суміші є важливою технологічною характеристикою. Визначається вона на спеціальному приладі глибиною занурювання в суміш стандартного ко­нуса. Посудину наповнюють розчинною сумішшю на 1 см ни­жче від її верхніх країв і ущільнюють штикуванням сталевим прутком діаметром 12 мм і довжиною 300 мм 25 разів та 5-6- кратним постукуванням об стіл, після чого посудину ставлять на площадку приладу. Вістря конуса доводять до поверхні розчину, закріпляють штангу затискувачем і роблять перший відлік на шкалі. По­тім відпускають затискувач. Конус має вільно занурюватися в розчинну суміш. Другий відлік знімають по шкалі через 1 хв після початку занурювання конуса. Глибину занурювання виз­начають як різницю між першим і другим відліками. Цей по­казник оцінюють за результатами двох вимірів як середнє арифметичне. Різниця між двома вимірюваннями не повинна перевищува­ти 20 мм. Якщо більше - випробування треба зробити повторно.

Густину розчинної суміші визначають як відношення маси ущільненої суміші до її об’єму в г/см³. Для випробування використовують сталеву циліндричну по­судину місткістю 1000 см³, сталевий пруток Ø12 мм і довжиною 300 мм, сталеву лінійку довжиною 400 мм. Перед випробуванням циліндр зважують, потім заповнюють сумішшю “з верхом”. Вміст заповнювача у верхній/нижній частині суміші V виз­начають за формулою, %: , де m₁ - маса відмитого висушеного заповнювача; m₂ - маса роз­чинної суміші у верхній/нижній частині.

Показник розшаровуваності розчинної суміші П визначають за формулою, %: 100, де - різниця між вмістом заповнювача у верхній і нижній частинах зразка, %; - cумарний вміст заповнювача верхньої і нижньої частин зразка, %. Показник визначають двічі для кожної проби як середнє арифметичне двох випробувань, різниця між ними не повинна перевищувати 20%, якщо більше - все треба повторити

Водоутримувальну здатність розчинної суміші визначають шляхом випробування шару розчинної суміші товщиною 12 мм на спеціальному приладі. Це скляна пластина діаметром 150 мм, на яку укладають 10 шарів промокального паперу, зверху один шар марлі. На цю основу ставлять металеве кільце з внутрішнім діаметром 100 мм і висотою 12 мм. Перед випробуванням 10 аркушів промокального паперу зва­жують, кладуть на скляну пластину, зверху кладуть прокладку із марлі, встановлюють металеве кільце і ще раз зважують.

Ретельно змішану суміш укладають врівень з краями кільця, вирівнюють, зважують і залишають на 10 хв. Потім кільце з розчином обережно знімають разом із марлею. Промокальний папір, який відсмоктав частину води з розчинної суміші, знову зважують. Водоутримувальну здатність розчинної суміші визначають як вміст у % води в пробі до і після експерименту за формулою: ,

де m1 - маса промокального паперу до випробування; m2 маса промокального паперу після випробування; m3 - маса установ­ки без розчинної суміші, m4- маса установки з розчинною су­мішшю, г.

Показник водоутримувальної здатності розчинної суміші визначають як середнє арифметичне результатів двох випробу­вань, які повинні відрізнятися між собою не більше, як на 20 %.

Визначення міцності розчину на стиск виконують на зразках-кубах з розмірами 7x7x7 см у віці, який встановлено в стандарті або в технічних умовах на даний вид розчину. На кожний строк тверднення треба виготовляти по три зразка. Зразки для випробування виготовляють в роз'ємних стале­вих формах. Зразки розчинової суміші з рухливістю до 5 см повинні готува­тися у формах з піддоном. Форму заповнюють в два шари. Ущільнення шарів у кожному відділенні форми виконують 12 нажимами спеціального шпателя: 6 нажимів впродовж однієї сторони і 6 - в перпендикулярній. Надлишок розчину зрізають врівень з краями форми змоченою водою сталевою лінійкою і згладжують поверхню. Зразки суміші з рухливістю 5 см і більше формують у фор­мах без піддона. Форму укладають на цеглину, покриту змоче­ним у воді папером. Форми заповнюють за один прийом з деяким надлишком і ущільнюють штикуванням 25 разів по концентричних кругах від центру до країв. Форми із сумішшю на гідравлічних в'яжучих витримують до розпалубки в камері нормального зберігання при температу­рі (20 ± 2)°С і відносній вологості (65 ±10) %. Зразки звільня­ють з форм через 24 год після укладання суміші. Зразки, зроб­лені із суміші на ШПЦ, ПЦЦ і ПЦ з добавками-уповільнювачами тужавлення, звільняють з форм через 2-3 доби, і зберігають при (20 ± 2)°С. При цьому треба дотримуватися таких умов: зразки із сумішей на гідравлічних в'яжучих протягом 3 діб повинні зберігатися в нормальних умовах при вологості 95-100%, а час, що залишився до випробування - в приміщенні з вологістю повітря (65 ± 10) % для зразків, які тверднуть у повітрі, або у воді. Зразки із розчинів на повітряних в'яжучих повинні збері­гатися в приміщеннях із вологістю 65%. При відсутності камери нормального зберігання допускається їх зберігання у вологому піску або в тирсі. Зразки, які зберігалися у воді, повинні бути витягнуті з неї
не раніше 10 хв до випробування і витерті вологою тканиною.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: