Визначення психічної травми

Миколаївський національний університет імені. В.О. Сухомлинського

РЕФЕРАТ

на тему:

«Психогенні розлади у дітей та підлітків, що пережили психотравмуючу подію.»

Виконала:

Студентка 547 групи ЗФН

Каплій Аліна

Миколаїв-2015 р.

Зміст

Введення

1. Визначення психічної травми

2. Види психічних травм

3. Механізми формування психічних травм

4. Порушення поведінки, пов’язане з неправильним вихованням

5. Шляхи подолання наслідків психотравмуючої ситуації

Висновок

Введення

У сучасному світі людина постійно піддається різним впливам з навколишнього середовища. У нашому житті є багато джерел психічної травматизації індивіда, і симптоми посттравматичного розладу не рідкість серед оточуючих людей.

Травмуючі життєві події часто тягнуть за собою виникнення стресів, погіршення психічного здоров'я, а потім і виникнення різних психічних розладів і хвороб.

Метою цієї роботи є дослідження психічних травм і їх вплив на розвиток особистості.

Психіка дитини і підлітка являє собою складний механізм взаємодії біологічних процесів дозрівання мозку і соціально-психологічних впливів, надаваних навколишнім світом, людьми. Відомо, що мозок починає розвиватися в період внутрішньоутробного розвитку. Після народження дитини розвиток мозку, диференціювання його клітин триває, психічні функції розвиваються і удосконалюються в ході їх біологічного дозрівання, а також під впливом навчання, виховання і спілкування дитини з світом. Розвиток психіки проходить певні періоди, зумовлені біологічним дозріванням функцій мозку і придбанням певних навичок, досвіду, умінь, знань.

Розрізняють такі періоди:

1. Грудний, дитячий — до року.

2. Ігровий, ясельний — 1—3 року.

3. Садиковий, дошкільний — 3—6 років.

4. Молодший шкільний — 6—10 років.

5. Середній шкільний, чи молодший підлітковий,— 10—12 років.

6. Старший шкільний, підлітковий— 12—16 років.

За суто академічних міркувань можна розділити психічну діяльність умовно на такі сфери:

1. психомоторна (цілеспрямовані рухи й дії);

2. мовно-пізнавальна діяльність (інтелект, мислення);

3. емоційно-вольова сфера,

4. інстинкти;

5. особистісна сфера.

Формування всіх цих сфер психіки починається з народження дитини, але в кожен період розвитку психіки відіграє певна сфера. Так, якщо на першому році життя бурхливо розвивається рухова (психомоторна) сфера, то в підлітковому віці переважають емоції, інтелектуальна сфера, особистісна сфера.

Визначення психічної травми

У літературі існують різні визначення психічної травми.

Менделевич В.Д. дає наступне визначення: психічною травмою називається життєва подія, що зачіпає значущі сторонни існування людини і призводить до глибоких психологічних переживань. Психічна травма, як подія або ситуація, стоїть у ряді інших життєвих ситуацій.

Відповідно до класифікації D. Magnusson, існує п'ять рівнів визначення ситуації:

1. Стимули - окремі об'єкти або дії.

2. Епізоди - особливі значущі події, що мають причину і наслідок.

3. Ситуації - фізичні, тимчасові і психологічні параметри, які визначаються зовнішніми умовами.

4. Оточення - узагальнююче поняття, що характеризує типи ситуацій.

5. Середовище - сукупність фізичних і соціальних змінних зовнішнього світу.

При аналізі чинника психічної травми виділяються такі його характеристики:

• інтенсивність

• сенс

• значимість і актуальність

• патогенність

• гострота появи (раптовість)

• тривалість

• повторюваність

• зв'язок з преморбідним особистісними особливостями.

В іншій літературі автори вказують, що травматична подія має місце тоді, коли воно пов'язане зі смертю, загрозою смерті, важким пораненням чи якийсь інший загрозою фізичної цілісності; причому дана подія може зачіпати людину прямо чи опосередковано - через релевантних осіб. Але іноді травма виникає і через те, що людина стає свідком загрозливою кому-небудь небезпеки, поранення або смерті абсолютно чужої йому людини.

Отже, травматичний стрес можна визначити як специфічний клас критичних змінюючих життя подій, яким притаманні такі характеристики:

- вони небажані;

- мають вкрай негативний вплив через серйозну загрозу для (власного) життя і високою інтенсивністю;

- їх важко контролювати, аж до повної неможливості контролю;

- як правило, вони перевищують можливості оволодіти собою і найчастіше непередбачені.

Нерідко вони маютьхарактер яскраво вираженої новизни і трапляються раптово і непередбачено. Енергія для нової адаптації потрібна величезна, так як зазвичай ці події торкаються не тільки самого індивіда, а й близьких йому людей, іноді - ще й матеріальне майно, а при нагоді зачіпають соціальне і особисте існування в цілому (наприклад, ураган, пережите насильство). У цьому відношенні можна сказати, що жертви травматичних подій піддаються багаторазовим перевантаженням, а нерідко - ще й цілому ряду наслідків цих перевантажень, включаючи визнання людини «жертвою». Крім воєнних травм у солдатів і цивільного населення все більше досліджуються і «цивільні» травматичні стреси - природні катастрофи (наприклад, землетрус), технічні катастрофи (залізничні аварії), насильства (згвалтування, захоплення заручників), події, що загрожують життю (важкі дорожні події).

Отже, під психічною травмою ми будемо розуміти життєво важливу подію для індивіда, що зачіпає значущі сторони його існування, яке призводить до глибоких психологічних переживань, наслідком чого можуть бути порушення адаптації та розлади, пов'язані зі стресом.

Отже, психотравма - це переживання екстремального стресу, внаслідок подій, які особа сприймає як загрозу для свого життя, або стає їх свідком.

Травматичні події

Психотравмуючими (загрозливими для життя, здоров'я або статусу) подіями частіше бувають: