ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Механізми формування психічних травм
Реакціями у відповідь зі сторони організму на фізіологічному рівні є відповідні вегетативні зсуви, на психоемоціональному рівні - афективні і когнітивні зсуви, пов'язані з суб'єктивним переживанням стресу (фрустрацією), на рівні поведінки - пристосована поведінка і пошукова активність.
Ці реакції відповідають трьом основним видам психологічної адаптації, котрі включають: 1. психофізіологічну адаптацію або здібність організму людини цілісно перебудовувати функціональний стан в відповідності з вимогами середовища. Сюди відносяться в першу чергу фізіологічні прояви стресу; 2. власне психологічну або психічну адаптацію, порушення якої проявляються в першу чергу на емоційному і когнітивному рівнях; 3. психосоціальну адаптацію або пристосування особистості до взаємодії з суспільством.
З цієї точки зору наявність у людини невирішених психологічних проблем не тільки не спричиняє за собою фатальну життєву неуспішність, але і містить в собі позитивні моменти. Це не що інше, як прояв «кризи розвитку», в якому закладений могутній потенціал оновлення, резерв для зміни життя, руху на краще, переходу на інший рівень організації власного існування, особистого зростання. Подібні уявлення лежать в основі парадигми гуманістичної психотерапії, згідно якої психологічні проблеми є блокованим прагненням людини до самоактуалізації, особового зростання. Подібні проблеми за теорією С.Грофа, розглядаються як «хвороби зростання», подолання яких необхідне для зростання особи. На думку М.Еріксона, з цією ж точкою зору зв'язано переконання, яке поділяється більшістю практичних психологів, психологічна проблема завжди має внутрішнє рішення, що існує на підсвідомому рівні, але до певного часу не усвідомлюване самим носієм цієї проблеми. Відповідно описаному поділу різних видів психологічної адаптації, в умовах патології традиційно розглядаються наступні види реакцій на психотравмуючу ситуацію: 1. реакції з переважанням власне психоемоційних порушень - 2. на рівні порушень поведінки - розлади психосоціальні (порушення соціальної адаптації); 3. реакції з переважанням фізіологічних, соматичних порушень - психосоматичні розлади. У разі затяжного протікання психотравмуючої ситуації згадані реакції формуються поетапно. Це відбувається в порядку наростання ступеня вираження стресових порушень, коли долається один бар'єр психологічної адаптації услід за іншим. 1. Спочатку порушується власне психічна адаптація, що призводить до 2. На другому етапі додається погіршення міжособової взаємодії, тобто 3. Подальше погіршення стану психічної адаптації приводить до
І ступінь — слабка нервово-психічна напруга. Воно виявляється переважно на емоційному і когнітивному рівні.
ІІ ступінь - помірна нервово-психічна напруга. При цьому система адаптації цілісного організму функціонує оптимально, відбувається активація психічної і психомоторної діяльності з підвищенням її продуктивності за рахунок посилення регуляторної ролі провідної півкулі. Одночасно зростають показники напруженості функціонування серцево-судинної системи. ІІІ ступінь — надмірна нервово-психічна напруга. Це стан, перехідний від нормального до патологічного, що супроводжується зменшенням адаптованості, зокрема, дезорганізацією психомоторної діяльності із зниженням ролі домінантної півкулі, а також погіршенням гемодинамічних показників.
ІV ступінь - патологічна нервово-психічна напруга. Ця стадія є вже В к лінічній психіатрії вже давно існує думка про те, що різними Такі прояви, як тривога, депресія, невротизація, психопатизація є найбільш загальними проявами психологічних проблем, універсальні клініко-психопатологічні механізми їх формування, в основі яких лежать базові фізіологічні механізми стресу. У цьому світлі головним завданням психокорекції представляється підвищення стресостійкостісті, а на психологічному рівні - фрустраційної толерантності. Механізми порушення психологічної адаптації містять внутрішні причини: - духовний рівень: відсутність зовнішньої символічної опори (конструктивних життєвих цілей, сенсу життя); - мотиваційний рівень: перфекціонізм (функція супер-Его); - когнітивнийрівень: дезадаптивне переконання, помилки мислення; - емоційний рівень: негативний емоційний «багаж» (наслідки психотравм і конфліктів, перенесення відносин) Зовнішній пусковий чинник («поштовх»): - соціально-психологічна дезадаптація (стресовий розлад, невротичний
Звідси виникають і всі ті дизфункціональні прояви психологічних проблем, які супроводжуються негативними емоціями туги і печалі (депресивно-самокритичні спогади про минулому і депресивно-песимістичний прогноз на майбутнє), страху і тривоги (нереалістичних, не пов'язаних з дійсною загрозою), гніву (пригнічувані або дизадаптивні прояви агресії — як фізичною, так і словесною, — і самоагресії).
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|