МЕТА СВЯТОГО ВЕЛИКОГО ПОСТУ. "Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю

"Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю. Отже, чинім піст, щоб вернутися до нього"

(Святий Василій Великий. Про піст, І).

Хоч наші часи принесли багато змін щодо церковних законів, традиції й дисципліни, і хоч після Другого Ватиканського Собору прийшло значне злагіднення всіх постів взагалі включно з Великим постом, все-таки й сьогодні час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих діл. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.

У попередній статті ми говорили про встановлення і час три­вання, а тепер про мету Великого посту. Щодо мети святої 40-ці, то можемо розрізнити три періоди:

1. Апостольські часи

Для апостолів і перших християн день жидівської Пасхи був сумним спомином смерти Ісуса Христа, тому вони проводили його в молитві, смутку й пості. Лучення поняття Пасхи з поняттям посту тривало довго. Ще в письменників II сторіччя можна заува­жити вживання слова "Пасха" у значенні "піст". Це було наче

відгомоном тих часів, коли святкування смерти й воскресення Ісуса Христа відбувалося в один день. Зв'язок сумної події смерти з радісною подією воскресення Христа Господа відобразився на на­ших богослуженнях Великої суботи, де служба посна лучиться зі службою воскресною.

2. Пасхальний піст і катехуменат

III-IV століття — часи найбільшого розквіту катехуменату. Катехумени, або оглашенні — ті, які готувалися до святого таїнства хрещення. Приготування звичайно тривало три роки й закінчу­валося врочисто в 40-цю. Основні акти цього закінчення були такі: надання імени оглашенному на початку 40-ці, щоденне заклинання його від злих духів протягом цілого посту, остаточне поучення його в правдах святої віри, кінцевий іспит та саме хрещення у Велику суботу. Деякі з тих актів входили в уклад щоденного богослу­ження.

Стати через святе хрещення християнином і членом Церкви — небуденна подія в житті новохрещенців і Церкви. Тому ця радісна подія звичайно лучилася з великими празниками, як Пасха, Зелені свята, Богоявлення. У III сторіччі обряд хрещення пов'язували передусім з празником Пасхи. Оглашенні готувалися до хрещення постом і молитвою. Під впливом катехуменату передпасхальний піст продовжився до 40 днів. З часом й инші вірні почали дотриму­ватися посту разом з оглашенними. Про звичай вірних постити разом з катехуменами говорить святий мученик Юстин († 167). Він каже, що тих, які навертаються до християнської віри, "вчать, щоб вони молитвою і постом просили в Бога прощення минулих гріхів, і ми молимося і постимо разом з ними" (Апол. 1, 61).

3. Великий піст — подвиг душі й тіла

Запровадження катехуменату не тільки продовжило Великий піст до 40 днів, але також причинилося і до того, що з часом усі вірні перейняли його від оглашенних і він став для усієї Церкви передпасхальним. Потім, коли катехуменат втратив дещо своє значення, то 40-ця стає самостійною практикою. Тепер вона стає для всіх вірних часом особливої молитви, посту й покути та духов­ної підготовки до празника Пасхи. Це наставлення Церкви найкра­ще втілене в наших посних богослуженнях, звичаях і практиках. Згадаємо деякі з них.

[026.jpg]

Посні богослуження

[027.jpg]

Вони різняться від зви­чайних богослужень тим, що мають більше молитов, біль­ше псалмів і більше читань, передусім зі Старого Завіту. Увесь Псалтир під час пос­них богослужень перечиту­ють два рази щотижня. Головне тут, що з усіх пос­них відправ пробивається ве­ликий дух покути й жалю за гріхи. Посні стихири на ве­чірні чи утрені своїм змістом або оплакують гріхопадіння людини, або закликають до покути й жалю, або підно­сять користь посту й добрих діл, або поручають пануван­ня над змислами чи практику чеснот. "Постімося постом милим і приємним Господеві, — каже стихира на стиховні вечірні першого понеділка посту, — правдивий піст це відчуження від злого, здержання язика, відкинення ненавис­ти, відлучення похотей, обмови, неправди і ламання присяги, — усе те залишити — це справжній піст". А на стиховні утрені понеділка першої седмиці посту співаємо: "Настав піст, мати чис­тоти, викривач гріхів, проповідник покаяння, життя ангельське і спасення людей: вірні закличмо: "Боже, помилуй нас!".

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: