Форми державного устрою 4 страница

· як система організацій, установ, інститутів, які володіють вер­ховною владою на певній території, управляють суспільством і забезпечують його цілісність, організованість, певний порядок в ньому.

Основні теорії виникнення держави:

1. Ідеологічна теорія (представники - ідеологи релігій Стародав­нього Сходу, католицької церкви, ісламу). Вона пояснює походження держави Божою волею. Звідси виводиться залежність держави від релігійних організацій і діячів, покора усіх перед державною владою;

2. Патріархальна теорія (представник - Аристотель). Держава - це результат розвитку сім'ї. Абсолютна влада правителя є продов­женням влади батька у сім'ї;

3. Договірна теорія (представники - Г. Гроцій, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо та т.). Держава - це результат договору, укладеного між суве­ренним правителем і людьми;

4. Психологічна теорія (представники - Л. Петражицький, Дж. Фрезер та т.). Держава - це організація, яка утворилася для керів­ництва суспільством з боку визначених осіб. Це керівництво є необхідне, бо люди мають психологічну потребу у підпорядкуванні;

5. Теорія насильства (представники Л. Гумплович,
Є. Дюрінг). Походження держави пояснюється актом насильства, за­воюванням одного народу іншим. З метою підкорення завойованих народів створюється держава як особливий апарат примусу;

6. Марксистська (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс) пов'я­зує виникнення держави з поділом суспільства на класи. Суть держа­ви - фактична диктатура певного (панівного) класу.

Держава виникла в результаті:

· Божої волі;

· суспільного поділу праці;

· "перемоги" одних груп над іншими;

· розвитку сім'ї;

· укладання договору тощо.

44. Основні ознаки та функції держави

Ознаками держави є:

1. Наявність системи суверенної політичної влади (законодав­чої, виконавчої, судової). Суверенітет держави означає, що держава володіє найвищою і необмеженою владою над внутрішніми суб'єкта­ми в межах своїх кордонів, а інші держави повинні визнавати це.

2. Територія, на яку поширюється її влада. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори, приміщення посольств, консульств за кордоном тощо.

3. Монополія на легальне застосування сили. Для цього держава створює спеціалізовані органи примусу, які використовує у ситуаціях, передбачених законом.

4. Наявність державної мови, якою визнається мова нації, котра складає більшість населення держави, чітко виражених державних символів (герба, прапора, гімну).

5. Апарат держави, тобто наявність системи органів і установ, які здійснюють функції державної влади (управління, регулювання, конт­роль). Апарат, як правило, складається з представницьких органів (пар­ламент, органи місцевого самоуправління та самоврядування), виконавчо-розподільчих органів (президент, уряд та його регіональні орга­ни), судових органів, прокуратури, органів державного контролю.

6. Наявність національної правової системи. Кожна держава функціонує в межах визначеної правової системи. Правова система держави закріплює санкціоновані державою нормативні регулятори суспільного життя, яким повинні підпорядковуватися усі суб'єкти і об'єкти політики.

7. Населення. Держава охоплює своїм впливом усіх людей, які перебувають у межах держави. Жодна особа не може існувати за межами держави і не підкорятися їй, бо приналежність до держави є суспільною необхідністю і регулюється правом.

8. Обов'язковість членства в державі, наявність громадянства.

9. Справляння податків і зборів з населення.

Під функціями держави розуміють основні напрямки її діяльності, які розкривають її соціальну сутність і призначення.

За часом виконання всі функції держави можна розділити на тимчасові і постійні. Якщо тимчасові функції здійснюються лише на певному етапі існування держави (наприклад, під час війни, надзвичайних ситуацій), то постійні функції реалізовуються протягом усього часу існування держави.

Форма держави

Чи знаєте ви, що…:

· найпоширенішим і найбільш довгоіснуючим типом держави в минулому була монархія;

· вперше в історії парламент був утворений в Англії в 1265 р. як станово-представницький орган;

· першим в історії президентом держави став у 1789р. в США Дж. Вашингтон.

46. Форми державного правління

Під "державним правлінням" розуміється спосіб органі­зації і здійснення державної влади. Традиційно виділяють такі форми державного правління, як монархія та республіка.

Монархія (від грец. monarhia - одновладдя) - це форма дер­жавного правління, при якій верховна державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноособового глави і передається у спадок. Історичними формами монархії є абсолютна та конституційна (обмежена) монархії. Абсолютна монархія харак­теризується повновладдям глави держави, а в конституційній - по­вноваження глави держави обмежується Основним законом держави.

Різновидами конституційної монархії є дуалістична (монарх во­лодіє виконавчою владою і частково - законодавчою) і парламентська (монарх володіє законодавчою владою і частково - виконавчою). Абсолютна більшість сучасних монархій - парла­ментського типу (Великобританія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідер­ланди, Бельгія, Іспанія, Японія та ін.). Існує також теократична мо­нархія (грец. theokratio - влада Бога) - форма держави, в якій політична і духовна влада зосереджена в руках церкви (Ватикан, Катар, Бахрейн).

Республіка (лат. respublica, від rеs - справа, рablіс - громадський) характеризується здійсненням вищої державної влади виборним колегіальним органом, який формується населенням (або його частиною) на визначений час. Республіками є більшість сучасних держав. Різновидами республіки є парламентська, президентська та змішана.

Парламентська республіка. Верховенство в системі державної влади належить парламенту, який формує уряд.

Президентська республіка. Президент, обраний народом, є главою держави і очолює виконавчу владу. Посади прем'єр-міністра немає.

Змішана. Президент особисто пропонує склад уряду, який обов'яз­ково повинен затверджуватися парламентом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу владу очолює прем'єр-міністр. Прикла­дом змішаного державного правління є Франція, Фінляндія, Португалія, Австрія, Болгарія, Україна, Польща.

Чи знаєте ви, що…:

· Першим всенародно обраним Президентом України був Л. Кравчук.

· Другим Президентом було обрано Л. Кучму (липень 1994 р.), якого в жовтні 1999 р. переобрано на другий термін.

Характерні риси республіканської форми державного правління

Форми державного устрою

Державний устрій - це поділ держави на певні складові та розподіл влади між нею (державою) та цими складовими.

Історично склалися три форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація.

Порівняльна таблиця форм державного устрою

Президент України Л. Кучма запропонував побудувати унітарно-децентралізовану державу в нашій країні, що передбачає більшу самостійність адміністративно-територіальних одиниць.

Три гілки державної влади в Україні на сучасному етапі її розвитку

Чи знаєте ви, що…:

Головними державними владними інститутами є:

· інститут законодавчої влади (парламент). В Україні це Верховна Рада. Відповідно до ст. 75 Конституції України "Єди­ним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України ".

· інститут виконавчої влади (уряд) і вся система
центральних і місцевих державних органів та установ, що здійснює владно-політичні і адміністративно-політичні функції;

· глава держави - Президент.

48. Концепція правової держави

Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.

Згідно з ідеєю правової держави громадяни можуть робити все те, що не заборонено законом, а держава може робити тільки те, що пе­редбачено законом, правосуддя має бути незалежним і має ґрунтуватися на презумпції невинуватості. Для правової держави найважливі­шим є панування права у формі законів у взаєминах між державою та людиною. Причому права людини мають мати пріоритет над правами будь-якої спільноти (нації, класу), а права нації мають бути пріоритет­ними над правами держави.

Правову державу характеризує багатопартійність, можливість ле­гальної діяльності як правлячим, так і опозиційним об'єднанням громадян. Вимоги нормативно-правових актів правової держави поширюється на діяльність усіх громадських і політичних інституцій, усіх громадян, усі сфери суспільства. Будь-яка суспільно важлива інформація у правовій державі є доступною для громадян, а засоби масової комунікації – максимально незалежними.

Чи знаєте ви, що...:

За діючою Конституцією (ст.1) Україна проголошена демокра­тичною, правовою, соціальною державою. Зрозуміло, що це по­ложення віддзеркалює якісний стан нашої держави, якого ми маємо досягнути в найближчі десятиліття XXI ст. в процесі суспільного розвитку.

49. Соціальна держава

Соціальна держава - це тип організації державного та громадського життя, заснованого на пріоритеті соціальних цінностей, насамперед права людини на "гідне життя".

В основі концепції соціальної держави є положення про зростаючу відповідальність держави за добробут, розвиток і безпеку її громадян.

Соціальна держава забезпечує:

· рух до соціальної справедливості;

· зменшення соціальної нерівності;

· надання кожній людині роботи або іншого джерела існування;

· мир і злагоду в суспільстві тощо.

Теорія і практика соціальної держави набули значного поширення в 60-90-х рр. XX ст. у розвинутих країнах Західної Європи (ФРН, Австрія, Франція, Норвегія, Великобританія).

Функціями соціальної держави є:

1. спрямувати дію ринкових сил так, щоб захистити громадян від
стихійної випадковості, забезпечити економічну стабільність;

2. перерозподіл доходів між різними соціальними верствами
суспільства через встановлення прийнятної системи
оподаткування, державного бюджету, фінансування соціальних програм, заохочення підприємницької діяльності, вплив на процеси ціноутворення.

50. Сутність політичного режиму та його типи. Демократичний політичний режим

Політичний режим - це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою та суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класо­вих взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні та демократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють фашистські режими у різноманітних формах їх прояву.

Критеріями виділення політичного режиму у окремий тип є:

· спосіб формування органів влади;

· співвідношення між гілками влади;

· становище і роль політичних партій та громадських організацій;

· правовий статус особи;

· рівень економіко-господарського розвитку;

· рівень політичної стабільності суспільства;

· порядок функціонування правоохоронних і каральних органів;

· встановлена правова система, її особливості та характер;

· історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо.

Характерною особливістю демократичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів.

Демократичний режим - це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправ­ності його членів, періодичної виборності органів державно­го управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості.

Демократичний режим характеризує:

· виборність найважливіших органів політичної влади;

· вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до во­левиявлення більшості громадян;

· формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у дер­жаві;

· юридична рівність громадян;

· високий ступінь реалізації прав людини;

· пріоритет прав людини над правами держави;

· розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі;

· повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;

· верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;

· економічна свобода, розвинута економіка, вільна від державного втручання;

· наявність політичного плюралізму.

51. Авторитарний політичний режим

Авторитаризм (від лат. autoritas - цілковита влада, вплив) - це політичний режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об'єднань, суворого регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій.

Але державний контроль не розповсюджується на позаполітичні сфери: економіку, культуру, релігію тощо. Найчастіше такий режим виникає в країнах, де відбувається зміна суспільного ладу, де спосте­рігаються тривалі економічні і політичні кризи, подолання яких демо­кратичними засобами стає неможливим.

На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим до­пускає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сфе­рах, погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками залишається щоденна загроза репресій, використання армії та каральних органів.

Основні ознаки авторитаризму:

· у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату;

· виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями;

· обмежені громадянські, політичні та особисті права і свобо­ди, юридичні гарантії їх забезпечення;

· відчуження народу від влади;

· відсутність єдиної ідеології;

· гласність не є принципам діяльності органів влади;

· опора на силу п готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії;

· при боротьбі за владу використовуються як законні, так і не­законні методи;

· обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об'єднань громадян;

· в процесі прийняття та реалізації політичних рішень прак­тично виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій;

· органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

52. Тоталітарний політичний режим

Тоталітаризм (від фр. totalite - сукупність, повнота, від лат. totus - весь, цілий) - це політичний режим, який характе­ризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Основні ознаки тоталітарного політичного режиму:

· висока концентрація влади;

· жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами жит­тя суспільства в цілому і кожної особи зокрема;

· відсутність легальної опозиції;

· ідеологізація всього життя суспільства;

· наявність обов'язкової для усіх офіційної ідеології;

· нетерпимість до політичного інакодумства;

· знищення громадянського суспільства;

· проголошення принципу органічної єдності держави і народу;

· повна монополізація влади політичним лідером, який пред­ставляє законодавчу та виконавчу владу;

· існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпе­чує тоталітарній владі масову підтримку;

· державний монополізм в економіці;

· всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору.

53. Політичний режим сучасної України

Політичний режим України можна охарактеризувати як "змішаний", тобто такий, що інтегрує ознаки усіх основних по­літичних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного та ін. (див. табл.).

* Для підготовки таблиці використано статтю В. Якушика. Див.: Політична система та політичний режим // Політична думка. -1994. - № 1.

54. Поняття влади, її основні види, засоби і форми реалізації, ресурси

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади па місцевого самоврядування.

Конституція України, ст. 5.

Влада - це право і реальна можливість здійснювати свою волю, нав'язуючи її іншим людям.

Влада існує в будь-якому суспільстві й є результатом існування відмінності інтересів.

Погляд

Нині влада залишається, чимось загадковим, непізнаним, навіть " демонічним

М. Фуко.

Головне у владі - можливість діючої особи реалізувати, свою волю незалежно від основи, на якій ґрунтується ця можливість, і всупереч опору інших учасників дій.

М. Вебер.

Влада - це контроль над поведінкою.

Б. Рассел.

Влада - це спроможність соціального класу реалізувати свої специфічні об'єктивні інтереси.

Н. Пулантцас.

Влада - це система ресурсів, за допомогою яких досягаються спільні цілі.

Т. Парсонс.

55. Ознаки, джерела і функції політичної влади

Політична влада - це спеціальна форма суспільних відносин, можливість і здатність усіх суб'єктів політики здійснювати вплив на процес прийняття політичних рішень, їх реалізацію, на політичну поведінку індивідів, соціальних груп і об'єднань, впровадити в життя свою волю.

Суб'єктом влади може бути цілий народ, державний орган, окремий індивід, наділений владою.

Об'єктом влади є все те, на що спрямовані владні відносини. Це може бути суспільство в цілому, тобто народ, і кожний громадянин, зокрема. В демократичному суспільстві народ є одночасно і об'єктом, і суб'єктом влади.

Основними рисами політичної влади є легальність, легі-тимність, верховенство, вплив, всезагальність, моноцент-ричність, ефективність і результативність.

Легальність влади означає її законність, юридичну пра­вомірність. Легальна влада діє на основі чітко фіксованих норма­тивно-правових актів. Легітимність влади - це добровільне виз­нання існуючої влади громадянами, довіра до неї з їх сторони, виз­нання її справедливою, прогресивною. Верховенство влади - це обов'язковість виконання владних рішень (економічних, політич­них, правових та ін.) усіма членами суспільства. Вплив влади - це здатність суб'єкта політики здійснювати вплив у певному напрямку на поведінку індивідів, груп, організацій, об'єднань з метою сфор­мувати чи змінити думку людей із певного питання, врегулювати політичну поведінку соціальних суб'єктів тощо. Всезагальність (тобто публічність) означає, що політична влада діє на основі права від імені всього суспільства. Моноцентричність — означає існування загальнодержавного центру (системи владних органів) прийняття рішень. Ефективність і результативність влади поля­гає у тому, що саме в конкретних соціальних результатах реалізу­ються усі задуми, платформи, програми влади, з'ясовується її здатність ефективно управляти усіма сферами суспільного життя.

Концентрованим ядром політичної влади є державна влада - форма суспільної влади, яка опирається на спеціальний апарат та поширюється на все населення.

Риси державної влади:

· обов’язковість її рішень;

· звернення до всіх громадян;

· наявність єдиного центру прийняття рішень;

· організація та діяльність щодо здійснення цілей організації;

· наявність особливого апарату управління та примусу.

56. Рівні політичної влади та нові тенденції її розвитку

Нові тенденції розвитку політичної влади:

· посиленім процесів демократизації політичної влади;

· зростання чинника легітимності влади як обо­в'язкової ознаки цивілізованої влади;

· розукрупнення політичної влади, становлення системи поділу влади;

· посилення конфліктності між різними гілками влади (Україна протягом 90-х рр. XX ст. дала чимало ілюстрацій цієї тенденції);

· високі темпи бюрократизації апарату владних структур (цей процес йде практично у всіх країнах і мас негативні наслідки).

Авторитетна думка

Зловживання владою, придушення громадян закладені не в сутності самої влади, а в необґрунтованій і невиправданій її концентрації.

К. Гаджієв

Мати владну організацію й не відчувати її у вільному просторі людського буття - ідеал людства.

Б. Гаєвський

57. Політична діяльність

Політична діяльність - це вид суспільної діяльності суб'єк­тів політики, що являє собою сукупність осмислених дій, які ґрунтуються на врахуванні політичних інтересів, мобілізації політичної волі з метою досягнення політичних цілей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: