Форми державного устрою 8 страница

2. конфлікт у неприхованому вигляді; через появу нових чин­ників або дій передконфліктна ситуація трансформується у конфлікт, політична напруга вкрай загострюється;

3. послаблення й подальше подолання конфлікту; конфлікт усу­вається свідомою діяльністю однієї або усіх конфліктуючих сторін шляхом взаємних поступок.

Є різноманітні точки зору на проблему джерел, природи, причин виникнення політичних конфліктів, зокре­ма:

· К. Маркс, Р. Дарендорф, М. Дюверже та ін. вважають, що джерелом політичного конфлікту є існуюча система економічних, політичних, соціальних і духовних відносин, в якій суб'єкти політики займають різне об'єктивне місце. Політичні конфлікти відображають об'єктивні протиріччя, існуючі у суспільстві;

· Дж. Бертон, Д. Істон, О. Надлер, Р. Інглхарт та ін. стверд­жують, що конфлікти виникають в результаті ущімлення чи недостат­нього задоволення потреб, що визначають сутність людської особистості. Серед цих потреб - влада, матеріальні блага, соціальні цінності (Д. Істон); безпека, громадське визнання, моральне самовдосконалення (Р.Інглхарт); економічне зростання, успіх (О. Надлер);

· 3. Фрейд вважав джерелом конфлікту фрустраційний (від лат. frustario - розчарування) соціально-психологічний стан індивідів, який проявляється в усіх сферах суспільного життя. Пізніше З. Фрейд доповнив фрустраційну теорію положенням про те, що го­ловною причиною будь-яких конфліктів є інстинктивне бажання одно­го індивіда панувати над іншим.

101. Типи політичних конфліктів

З точки зору масштабів і рівнів прояву політичних конфліктів роз­різняють зовнішньополітичні (міждержавні) та внутрішньо­політичні конфлікти. У відповідності з побудовою та організацією політичного режиму виділяють горизонтальні та вертикальні конфлікти. За рівнем публічності розвитку політичних конфліктів розрізняють відкриті і закриті. За тривалістю політичні конфлікти поділяються на короткотривалі та довготривалі.

102. Шляхи розв'язання політичних конфліктів

У світовій політичній практиці є два основні шляхи розв'язання політичних конфліктів - мирний і воєнний. Під час мирного врегу­лювання конфліктів використовуються переговори, суд та інші без­збройні способи. Діалог конфліктуючих сторін є найцивілізованішим способом, але переговори можуть бути як способом врегу­лювання, так і способом загострення політичного конфлікту. Важливою умовою результативності переговорів є готовність усіх суб'єктів конфлікту зрозуміти один одного й досягти компромісу. Якщо вони не мають намірів йти на поступки, то проведення пере­говорів безрезультатне, може призвести до ескалації (поглиблен­ня) конфлікту. Прикладом цього є арабо-ізраїльський конфлікт.

Воєнний спосіб розв'язання конфлікту полягає у збройному зіткненні конфронтуючих учасників політичного процесу. Війна є крайньою формою прояву політичного конфлікту. її початок свідчить, що конфліктуючі групи не бачать іншого способу усунення своїх непорозумінь, крім збройного насильства.

У авторитарних та демократичних суспільствах проблема розв'язання конфліктів вирішується по-різному. У суспільствах автори­тарного типу владні структури намагаються придушити конфлікт у зародку.

У демократичних суспільствах інтереси різних соціальних груп представляють політичні партії і конфлікт розв'язується шляхом пере­говорного процесу, реформування суспільства, зміни пануючої еліти на виборах, під час парламентської боротьби та іншими цивілізованими методами.

103. Поняття виборів, їх види

Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.

Конституція України, ст. 69.

Вибори - це демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів держав­ної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил і процедур.

Вибори є сучасного, цивілізованою правовою формою завоювання влади, зміни здійснюваного нею курсу, прояву безпосередньої демократії.

Демократичні вибори є:

· Всезагальними

· Рівними

· Прямими

· Альтернативними

· Таємними

Політичні вибори - це не лише безпосередньо акт голосування, а й широкий комплекс заходів і процедур щодо формування керівних органів у державі. Головними серед них є:

· призначення виборів та визначення дати їх проведення;

· визначення меж виборчих округів і виборчих дільниць;

· утворення виборчих комісій (Центральної, окружних, дільнич­них);

· складання списків виборців;

· висування та реєстрація кандидатів;

· проведення передвиборчої агітації;

· голосування; підрахунок голосів;

· оприлюднення результатів голосування;

· проведення в разі необхідності повторного голосування чи по­вторних виборів.

Залежно від предмета обрання розрізняють вибори прези­дентські, парламентські і муніципальні (вибори до місцевих органів влади). З огляду на причини їх проведення вибори можуть бути черговими (проводяться у зв'язку із закінченням строку повноважень виборного органу), позачерговими (їх проводять внаслідок дострокового припинення виборним органом своєї діяль­ності, наприклад, достроковий розпуск парламенту, смерть або відставка президента), додатковими (проводяться для поповнення представницького органу, якщо з його складу вибув один або кілька членів).

Факти

Для того, щоб загальне виборче право було запроваджене в полі­тичній практиці, знадобилося понад двісті років боротьби демокра­тичних сил. Зокрема, у Нідерландах 1800 р. мали виборче право лише 12% дорослого населення, а 1900 р. - 63%, загальне ж вибор­че право було запроваджене для чоловіків 1917 р., а для жінок -1919 р.

До речі, жінки отримали право брати участь у голосуванні в США 1918, Франції - 1944, Італії - 1945, Греції - 1956, а Швейцарії - лише 1971 р.

104. Абсентеїзм і його причини

Абсентеїзм (від лат. absent - відсутній) - це байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав.

Найхарактерніший прояв абсентеїзму - свідоме ухилення виборців (електорату) від участі у голосуванні.

Є два найважливіші типи причин абсентеїзму:

1. пов'язані з особливостями конкретної виборчої кампанії, коли в силу певних причин вибори нецікаві: висунені неяскраві кандидати, відсутня справжня змагальність на виборах тощо;

2. пов'язані з загальною політичною, соціальною й економічною ситуацією у державі.

Серед причин абсентеїзму відзначимо низький рівень політичної культури, інфантильність або ж усвідомлення власного політичного безсилля, нездатність впливати на прийняття політичних рішень, відчуження власних політичних цінностей і потреб від можливостей їх задовольнити, високий рівень недовіри виборців політичним інститутам та ін. Абсентеїзм є відбиттям прагнення людей відсторонитися від політики, в якій частина з них вбачає марнославне й амбіційне змагання групових і егоїстичних інтересів.

Факти

У Бельгії, Італії, Люксембурзі та деяких інших державах голосування розглядається як обов'язок громадянина й є при­мусовим.

В Україні відповідно до ст. 70 Конституції, окрім віку та громадянства, існує тільки одна умова для виборців -дієздатність.

105. Виборча система: поняття, основні типи

Виборча система - це сукупність передбачених законом виборчих процедур, пов'язаних з формуванням органів влади.

Сучасні демократії застосовують найрізноманітніші виборчі систе­ми (сьогодні налічується близько 350 їх різновидів) і кожна із них має певні переваги та недоліки.

Основними типами виборчих систем є:

· система абсолютної більшості або мажоритарна; її різновидом є система відносної більшості або плюральна;

· система пропорційного представництва (пропорційна); її різно­видом є пропорційна система з преференціями;

· змішана (мажоритарно-пропорційна) система.

Мажоритарна виборча система (від фр. majorite - більшість) пе­редбачає, що перемагає той кандидат, котрий набрав встановлену законом більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Залежно від того, яким чином встановлюється ця більшість, розрізняють мажоритарну систему абсолютної і відносної більшості (плюральну). При застосуванні мажоритарної виборчої системи абсо­лютної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав понад 50 відсотків голосів виборців, а при застосуванні мажоритарної системи відносної більшості - той, хто випередив за кількістю голосів усіх своїх суперників.

Пропорційна виборча система передбачає проведення виборів за
партійними списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими блоками партій пропорційно до кількості голосів, на­браних ними.

На відміну від мажоритарної виборчої системи, при застосуванні пропорційної системи виборець насамперед голосує не за конкретну особу, а за певну партію чи блок партій, яка виставляє свій список кандидатів.

Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Найголовнішим і найпростішим варіантом такої системи є "лінійне змішування", за якого частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша частина – за пропорційною. Класичним прикладом застосування змішаної виборчої сис­теми є ФРН, у якій 50 відсотків депутатів Бундестагу обираються за земельними партійними списками, а інші 50 відсотків - на основі ма­жоритарної системи відносної більшості.

Факти

· Сучасні демократії застосовують широку гамму різноманітних виборчих систем (їх близько 350), кожна з яких мас властиві лише їй переваги та недоліки.

· Лише у двох країнах (Австрії, Швеції) виключне право висувати до органів влади кандидатів надано політичним партіям.

· Є країни (Франція, Японія, Індія та ін.), де в органи влади можуть бути висунуті кандидати лише громадянами (не партіями). У Франції, наприклад, достатньо підпису лише одного виборця.

106. Політична глобалістика

Глобальні проблеми, якщо їх вчасно не вирішити, можуть перетворитися не тільки в гальма розвитку суспільства, але й у вибухівку, яка спроможна підірвати основи його існування.

І. Фродов

Глобальні проблеми - це найбільш суттєві, злободенні, які: (а) торкаються життєвих інтересів всіх народів і (б) для свого розв'язання вимагають колективних зусиль світового співтовариства.

Глобальні проблеми сучасності:

· соціально-політичні

· соціально-економічні

· соціально-екологічні

· проблеми людини

Соціально-політичні проблеми охоплюють цілий комплекс завдань щодо забезпечення миру і міжнародної безпеки: (1) запобігання локальним війнам і, особливо, світової ядерної катастро­фи; (2) викорінення насилля у відносинах між людьми і курс на вик­лючно мирне розв'язання всіх конфліктів; (3) припинення гонки озб­роєнь, проведення роззброєння та конверсії; (4) встановлення між на­родами відносин довіри та добросусідства, партнерства та співробіт­ництва.

Факти

За даними ООН, в атмосферу щорічно викидається 25 млрд.т двоокису вуглецю, 150 млрд. т двоокису сірки, 50 млрд. т окису азоту, 700 тис. т фреонів, 100 тис. т токсичних хімікатів, 500 т

Ø 80% кисню постачає в атмосферу фітопланктон, 20 % тропічна та інша рослинність.

Ø Лише один сучасний пасажирський реактивний літак протягом 8 годин польоту поглинає 50 - 70 т кисню.

Ø Озонова дірка в Антарктиді досягла розмірів 10 млн. кв. км і рухається в бік Південної півкулі.

Ø Тютюновий дим шкідливіший у 4 рази, ніж гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля; він містить близько 200 особливо отруйних речовин. Від хвороб, спричинених курінням, помирає щорічно 1,5 млн. людей.

Ø Понад 96% запасів води на Землі - це солоні води Світового Океану. Нині 1,3 млрд. жителів фактично не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд. жителів вживають забруднену воду.

Ø В світі нагромаджено близько 60 тис. різних ядерних боєприпасів загальною потужністю приблизно 55 тис. мегатонн, що є матеріальною основою багаторазового знищення всього живого.

Ø В ХХ ст. чисельність населення збільшилася з 1,7 млрд. до 6 млрд. осіб. Нині щороку народжується 130 млн. осіб, а помирає 50 млн. За даними експертів, у 2050 р. населення планети стано­витиме 12-14 млрд. осіб.

Ø Загальне число людей, що перебувають на межі голодної смерті, вже нині коливається від 700 до 800 млн. осіб.

107. Поняття міжнародних відносин

Під міжнародними відносинами розуміють системну сукупність політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних зв'язків і відносин між основними суб'єктами світового співто­вариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, організації.

Міжнародні відносини охоплюють усі різновиди громадських і приватних відносин, які передбачають перетин державного кордону людьми, товарами, ідеями.

Види міжнародних відносин:

· за сферами суспільного життя - економічні, політичні, воєнно-стратегічні, культурні, ідеологічні;

· на основі взаємодіючих суб'єктів - міждержавні, між-партійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями, приватні та ін.

Основні тенденції розвитку сучасних міжнарод­них відно­син:

· Деідеологізація міжнародних відносин.

· Розосередження влади в світовій політиці.

· Перехід від конфронтації до партнерство і співробітництва.

Міжнародні відносини здійснюються на таких рівнях, як глобаль­ний (загальнопланетарний), регіональний (африканський, азіатський та ін.), локальний (східноєвропейський, північноамериканський та ін.). З точки зору ступеня напруженості міжнародних відносин можна говорити про їхні стани - стабільності, суперництва, ворожнечі, довіри, співробітництва, війни та ін.

На відміну від внутрішньополітичного життя кожної держави, міжнародні відносини не мають єдиного центру управління. Тут діють стільки регулюючих центрів, скільки є учасників міжнародних відносин. А це означає, що головну роль у міжнародних стосунках мають відігравати переговори, співробітництво, взаємодія.

Чи знаєте ви, що…:

Сучасне людство - це 6 млрд. землян, тисячі великих і малих народів, величезна різноманітність економік, культур і явищ соціально-політичного життя. Це, нарешті, близько 230 країн і територій.

108. Міжнародна політика: суть, цілі, функції

Суть міжнародної політики ідентична внутрішній політиці. І внутрішня, і зовнішня політика - це боротьба за силу...

Г. Моргентау

Міжнародна політика (світовий політичний процес) - це сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільнот, об'єднань громадян у сфері міжнародного життя.

Міжнародна політика здійснюється на таких принципах:

· невтручання у внутрішні справи інших держав;

· рівноправ'я;

· повага суверенітету;

· добросовісність у виконанні державами взятих на себе міжна­родних зобов'язань.

Структура світового політичного процесу складається з таких основних типів суб'єктів політичного життя:

· національні держави;

· організації регіонального, міжрегіонального, міждержавного ха­рактеру, наприклад, Європейський Союз;

· міжнародні урядові організації та їх органи, наприклад, Організація Об'єднаних Націй, Європейський парламент;

· недержавні суспільно-політичні, громадські організації, наприк­лад, Міжнародна організація охорони здоров'я.

Головні органи ООН

· Генеральна асамблея

· Рада Безпеки

· Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОС)

· Міжнародний суд

· Секретаріат

Світовий політичний процес має ряд цілей, зокрема: участь у міжнародному поділі праці, забезпечення міжнародного миру, спільний захист прав людини, спільне розв'язання глобальних проб­лем сучасного світу (екологічної, демографічної, продовольчої, охорони та раціонального використання природних ресурсів, відвер­нення термоядерної війни, припинення гонки озброєнь та забезпечення ненасильницького досягнення миру, подолання низького рівня розвитку багатьох країн світу, раціональне освоєння Світового океану та космосу) та ін.

При реалізації завдань міжнародної політики держава здійснює ряд функцій, зокрема, оборонну, регулятивну, інформаційно-представ­ницьку, інтегративну та ін.

У цілому провідною тенденцією сучасної міжнародної політики є подолання її конфліктно-конфронтаційного стилю, підпорядкування її інтересам людини, здійснення філософії, згідно з якою, сучасний світ є світом глобального співробітництва.

109. Україна в системі міжнародних відносин

З початку 90-х рр. XX ст. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб'єкт міжнародної політики. Вже на початку 1993 р. її визнали де-юре і де-факто понад 120 держав, з них понад 70 встано­вили з Україною дипломатичні відносини, відкрили на її території по­сольства і консульства.

Згідно Конституції України (ст. 18), зовнішньополітична діяльність нашої держави направлена на забезпечення її націо­нальних інтересів і безпеки, шляхом підтримки мирного і взаємо­вигідного співробітництва з членами міжнародного співтовари­ства у відповідності з принципами міжнародного права, логікою еволюції загальнолюдської цивілізації.

Зовнішня політика України у всіх своїх проявах носить відкритий характер. Її головними завданнями є: