Проблема розвитку творчості в традиційній та вітчизняній психології

Історія розвитку досліджень творчості у вітчизняній психології, починаючи з дореволюційного періоду, пройшла низку етапів, що відповідають соціальним потребам суспільства й рівню становлення психологічної науки. Ці дослідження охоплюють всю систему проблем і завдань, що включають теоретичні проблеми психологічної творчості, проблеми діагностики, принципи й методи розвитку та навчання творчих дітей.

Дослідження на початковому дореволюційному (1909-1917 рр.) і першому післяреволюційному (1920-1036 рр.) етапах були включені в систему міжнародних і європейських досліджень, знаходились на рівні світової науки, а деякі з них характеризувались достатнім ступенем оригінальності (наприклад, дослідження та методи діагностики Г.І. Россолімо) [122]. Вони пройшли основні етапи, що відповідають рівню психологічних знань про творчість, загальним уявленням про психологічний розвиток дитини; запровадженню диференціації (і діагностики) творчості і проявів її в процесі навчання і соціального життя. Природно, що кожний з етапів зробив свій внесок у теорію й практику, а деякі з досліджень створили існуючі до теперішнього часу самостійні напрямки в загальній системі досліджень і практиці розвитку творчості.

А.В.Петровський зазначав, що вітчизняну психологію початку ХХ століття неможливо розглядати ізольовано від відповідних праць їх зарубіжних колег, ідей, які вони розвивали чи спростовували, вплив яких вони відчували чи на них впливали самі [154].

Генезис ідей психології творчості, особливості загального підходу до дослідження, динаміка перетворень цього підходу і тенденція її стратегічного напрямку були прослідковані Я.О.Пономарьовим [160]. Психологами виконані фундаментальні дослідження з проблем психології творчості (С.Л. Рубінштейн [196], Б.М. Кєдров [75], О.К. Тихомиров [171], A.В. Брушлинський [28]), загальних та спеціальних здібностей (Н.С. Лейтес [108], Б.М. Теплов [221], В.О. Крутецький [97], Є.І. Ігнатьєв [66], К.В. Тарасова [219]), з психології та психофізіології індивідуальних відмінностей та здібностей (Б.М. Теплов [222], В.Д. Небиліцин [142], В.С. Мерлін [130], В.М. Русалов [197]), генетичних передумов індивідуальних відмінностей (І.В. Равіч-Щербо [193] та ін.).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: