Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про плату за землю

Відомо, що підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В той же час згідно зі ст. 12 Кодексу адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання [71].

Кодекс встановлює низку складів порушень податкового законодавства, зокрема у сфері плати за землю. З усіх видів адміністративних стягнень податковим органам надане право використовувати адміністративний штраф.

Так, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно зі ст. 53² Кодексу перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. до 340 грн.) [71]. Цією нормою по суті встановлена адміністративна відповідальність за 2 самостійних види правопорушень: перекручення даних земельного кадастру і приховування інформації про стан, розміри, кількість та наявність земель запасу чи резервного фонду.

Об’єктом такого порушення є суспільні відносини у сфері землеустрою, державного управління земельними ресурсами, державного контролю за використанням та охороною земель, моніторингу земель та земельного оподаткування.

Об'єктивна сторона складається з вчинення таких дій, як перекручення даних державного земельного кадастру та приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.

Суб'єктивною стороною є вина і тільки у формі умислу.

Суб'єктом вчинення такого правопорушення є посадові особи. Адже, як вже зазначалося, обов'язок ведення земельного кадастру та надання інформації щодо наявності земель запасу або резервного фонду покладено на посадових осіб центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів [72, 320].

Згідно чинного законодавства України ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин – Державним агентством земельних ресурсів України.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі [49].

Ще одне порушення передбачене ст. 164¹ Кодексу – неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51-136 грн.). Ці ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85-136 грн.) [71].

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері оподаткування доходів фізичних осіб.

Об'єктивна сторона правопорушень полягає у вчиненні таких діянь: неподання або несвоєчасного подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежного ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку. Правопорушення можуть вчинюватися як у формі активних дій, так і у формі бездіяльності.

Суб'єктивна сторона правопорушень полягає у наявності умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушень є фізичні особи -платники податків [72, 315].

Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2014 року у справі № 22/456-58/14 за позовом фізичної особи-підприємця до Державної податкової інспекції про визнання незаконними дій щодо накладення штрафу за включення до декларації про доходи перекручених даних позивачу відмовлено у задоволенні позову з таких підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснює підприємницьку діяльність, в процесі якої уклав договір суборенди земельної ділянки з ОСОБА_2. Об’єктом оренди є земельна ділянка, яка належить позивачу на праві оренди. При цьому, плата за землю встановлена в п. 3.2 договору суборенди. В той час як позивач у декларації вказав меншу суму, за що і був притягнутий до відповідальності.

Наступне правопорушення передбачене ст. 164² Кодексу, відповідно до якої встановлена відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань (внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності тощо), що тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136-255 грн.). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з таких правопорушень, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн.) [71].

Суб'єктами правопорушення є посадові особи підприємств, установ та організацій.

Суб'єктивна сторона правопорушень характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Об'єктом правопорушень є суспільні відносини у сфері управління економікою та у сфері власності.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у вчиненні таких діянь: приховуванні в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку; внесенні неправдивих даних до фінансової звітності; неподанні фінансової звітності; несвоєчасному або неякісному проведенні інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей; порушенні правил ведення касових операцій; перешкоджанні працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок; невжитті заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності [72, 308].

Так, згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2014 року у справі № 145/369/14 директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, яке надає в оренду земельні ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3, являючись і головним бухгалтером товариства, не включив до фінансової звітності дані по отриманню орендної плати, за що й був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу [74].

Згідно ст. 14 Кодексу посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків [71].

Так, органами державної податкової служби подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості державним органам земельних ресурсів відповідного рівня щодо: надходження земельного податку та сум заборгованості із сплати такого податку до бюджету окремо стосовно юридичних та фізичних осіб у цілому по Україні та в розрізі регіонів; надходження орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та сум заборгованості з внесення такої плати до бюджету у цілому по Україні та в розрізі регіонів; втрат місцевих бюджетів унаслідок надання пільг із земельного податку у цілому по Україні та в розрізі регіонів.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни [11].

Відповідно за неподання відповідних відомостей посадові особи органів державної податкової служби, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування можуть притягатися до адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом [75].

Кримінально-правова відповідальність за порушення земельного законодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства, а тому потрібні спеціальні державні примусові заходи [76, 240].

Стаття 212 Кодексу передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Так, умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, - карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Діяння, передбачені вище, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - караються штрафом від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Особа, яка вчинила діяння, передбачені вище, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Такі діяння не вважаються умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо платник податків досяг податкового компромісу.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян [75].

Указаний злочин є злочин з матеріальним складом, а це означає, що особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у разі наявності наслідків протиправного діяння у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у відповідних розмірах [76, 248].

Диспозиція ч. 1 ст. 212 Кодексу передбачає притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила саме умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) з необережності не тягне кримінальної відповідальності. У Постанові пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.03.1999 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» вказується на необхідність розмежування ухилення від сплати обов'язкових платежів і несвоєчасної їх сплати за відсутності умислу на їх несплату. Особу, яка не мала наміру ухилятися від сплати обов'язкових платежів, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до встановленої законом адміністративної відповідальності за порушення, пов’язаною з обчисленням і сплатою цих платежів.

Згідно з п. 2 цієї постанови пленуму, відповідальність за ст. 212 Кодексу може наставати лише за сукупності обов'язкових умов, коли:

· не сплачені податки, збори, інші обов'язкові платежі входять у систему оподаткування і введені в установленому законом порядку;

· об'єкт оподаткування передбачений відповідним законом;

· платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу визначений як такий відповідним законом;

· механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), їх ставки та пільги щодо оподаткування визначені законами про оподаткування [77].

Так, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року суд установив, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді голови правління ВАТ «Завод «Львівсільмаш», являючись службовою особою, маючи умисел на ухилення від сплати земельного податку, дав вказівку головному бухгалтеру товариства оформити та подати в ДПІ м. Львова уточнюючі податкові розрахунки по сплаті земельного податку, землекористувачем яких є підприємство, внаслідок чого ОСОБА_1 ухилився від сплати податку на землю на суму 666696,2 грн. ОСОБА_1, будучи службовою особою, вніс в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві документи, а саме уточнюючі податкові розрахунки, що призвело до ненадходження в бюджет коштів в розмірі 666696,2 грн., чим заподіяв тяжкі наслідки. Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України [78].

Таким чином можна зробити висновок по розділу 3, що ефективність фінансово-правового регулювання залежить від стану виконання суб’єктами правовідносин своїх обов’язків, закріплених фінансово-правовими нормами. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов’язків забезпечується переважно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства (перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду; неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку; внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності тощо) є вчинення адміністративного правопорушення. Підставою для кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства (ухилення від сплати податків, зборів) є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

ВИСНОВКИ

У процесі написання дипломної роботи були закріплені теоретичні знання, здобуті у процесі вивчення нормативно - правової бази з земельного та податкового законодавства, наукових коментарів та досліджень у цій сфері.

Поставлена мета дала можливість проаналізувати: суть та юридичну природу податку на землю, суб’єктно-об’єктивний склад правовідносин у сфері земельного оподаткування, правові форми плати за землю; правові засади нарахування і справляння податку на землю, види відповідальності за порушення законодавства про плату за землю.

Кожна країна незалежно від устрою справляє податки, які використовуються для регулювання суспільних відносин, утримання апарату управління, війська тощо. Якщо дотримуватись принципів стабільності, рівнонапруженості, обов'язковості та соціальної справедливості при визначенні та справлянні податків, система оподаткування органічно вписується в життя країни і виконує поставлені перед податками завдання. Якщо ці принципи не витримуються, надходження в бюджет будуть не систематичні, або викликатимуть постійні нарікання в суспільстві.

Законодавством України проголошений принцип платності використання земель. Даючи визначення поняття плати за землю, ми дійшли висновку, що це обов’язковий платіж, який підлягає внесенню особою, що використовує земельну ділянку на праві власності або постійного користування.

Оскільки плату за землю віднесено до місцевих податків, місцеві ради на виконання вимог чинного законодавства мають прийняти рішення про встановлення податку на майно в частині плати за землю і, зокрема, визначити ставки земельного податку та перелік пільг зі сплати податку. Загальні засади встановлення податків і зборів визначено ст. 7 Податкового кодексу.

Ставки земельного податку диференціюються в залежності від цільового призначення земельних ділянок. За порушення законодавства в сфері земельного оподаткування передбачено застосування до порушників фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності взаслежності від виду правопорушення.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій. При сплаті податку за землю забезпечується стимулювання власників землі та землекористувачів до більш продуктивної праці, оскільки розмір цього платежу залежить лише від розміру земельної ділянки, якою володіє його платник, а не від ефективності її використання. Цей вид платежу як інструмент державного регулювання може сприяти ефективному користуванню землі - основного природного багатства, оскільки її платність змушує землевласника чи землекористувача отримувати дохід від використання земельних ділянок (бо це не призводить до зростання податкових платежів). При цьому ставки плати за землю визначаються за стабільною кадастровою оцінкою земель від її категорії, угідь, груп ґрунтів і переглядаються лише у разі зміни цін та інших причин. Отже, встановлюючи

Метою введення плати за землю є стимулювання раціонального використання, охорони та освоєння земель, підвищення родючості ґрунтів, вирівнювання соціально - економічних умов господарювання на землях різної якості, забезпечення розвитку інфраструктури в населених пунктах, формування спеціальних фондів фінансування цих заходів.

Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Плата за землю є потужним джерелом доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів та спрямовуються на виконання власних повноважень. Отже, якість адміністрування цього податку прямо впливає на фінансову незалежність бюджетів органів місцевого самоврядування.

В процесі розгортання фінансової кризи, і як результат, нестабільного макроекономічного середовища та зростання проблем з наповненням бюджетів особливої актуальності набуває розгляд питання ефективності земельного оподаткування в Україні, адже, як свідчить зарубіжний досвід, воно дає змогу не тільки акумулювати значні фінансові ресурси до бюджетів різних рівнів, а й слугує механізмом стимулювання ефективного використання землі та сприяє більш рівномірному розміщенню продуктивних сил по території країни.

Відповідно до чинного законодавства основними формами плати за землю є земельний податок та орендна плата, що мають загальну рентну сутність, але виражають різні економічні відносини. Земельний податок виражає відносини між державою і земельним власником або землекористувачем, що ґрунтуються на владному підпорядкуванні власника волі держави. Орендна плата являє собою майнові відносини, що ґрунтуються на самостійності та рівності власника та орендаря.

Податковим кодексом України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а для нарахування орендної плати – договір оренди земельної ділянки. Підставою для зміни земельного податку є зменшення податкових зобов'язань із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок платника. Підставою для зміни орендної плати є: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Припинення нарахування плати за землю відбувається після припинення права власності або права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених чинним законодавством України. Припинення або розірвання договору оренди землі тягне за собою припинення нарахування плати за землю.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Податковим кодексом чітко визначено категорії фізичних осіб, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розмір, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатися пільгами, та вичерпний перелік юридичних осіб за критерієм належності суб'єкта - певної юридичної особи до однієї з перелічених категорій.

Щодо податкової пільги, то вона має комплексний характер, який проявляється в єдності та взаємозв’язку її правової, економічної та соціальної складових. Метою встановлення таких пільг є зменшення розміру податкового навантаження (обов’язку) власника земельної ділянки, земельної частки (паю) та землекористувача з метою підвищення ефективності їх використання. Пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Стосовно ефективності фінансово-правового регулювання, то слід зазначити, що воно залежить від стану виконання суб’єктами правовідносин своїх обов’язків, закріплених фінансово-правовими нормами. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов’язків забезпечується переважно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки.

Під час дослідження було встановлено, що чинним законодавством України визначена відповідальність за порушення законодавства про плату за землю, яка поділяється на: фінансову, адміністративну та кримінальну. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства (перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду; неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку; внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності тощо) є вчинення адміністративного правопорушення. Підставою для кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства (ухилення від сплати податків, зборів) є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: