Телефонне опитування

Специфікою телефонного опитування є відсутність безпосереднього контакту інтерв’юера з респондентом. Телефонні опитування «провокують» появу нещирих відповідей значно частіше, ніж інші види опитувань. Ця нещирість проявляються у формі так званої «ситуативної брехні»: конформних, соціально бажаних, неконкретних відповідей, а також відмови від участі або передчасного переривання розмови [35]. Нещирість під час телефонних опитувань є серйозною методологічною проблемою, яку на разі не вирішено. Існують деякі рекомендації з цього приводу, але її перелік не є вичерпним. Наприклад, зменшенню нещирості сприяє використання безособових питань замість особових.

Процес комунікації під час телефонного опитування має свої особливості:

• опосередкований характер спілкування і пов’язаний з ним «дефіцит легітимності»;
• помітна «афективна дистанція» між учасниками, яка виникає внаслідок відсутності візуального контакту;
• відчужений характер комунікації;
• сприйняття респондентами телефонного інтерв’ю як механічного процесу «задавання питань і формулювання відповідей»;
• напруженість комунікативних відносин внаслідок «мікростресу» респондентів.

Крім загальних вимог, до техніки телефонного опитування включають:

• ясність і точність під час озвучування запитань;
• нейтральний тон, який не дозволяє респонденту визначить, яке з відповідей є біль-менш бажаним;
• підкреслення голосом ключових фраз, на які респонденту зручніше опиратися під час запам’ятовування тексту питання;
• особлива роль мовної презентації – приємний тембр голосу, відсутність дефектів мовлення, відсутність акценту;
• розмовний характер мови [35].

Анкетування

У порівнянні з інтерв’ю анкетування має деякі принципові відмінності. По-перше, спосіб сприйняття респондентом питань: в інтерв’ю – це сприйняття усної мови у діалозі з інтерв’юером (або усної і частково письмової у випадку використання карток), а в анкетуванні – лише письмового тексту

До анкетування вдаються у декількох випадках: по-перше, коли анкета має великий обсяг, і заповнення її може зайняти декілька годин, по-друге, коли треба опитати одночасно групу респондентів, по-третє, коли тема дослідження є делікатною, вразливою або табуйованою (наркоманія, різні форми психологічної залежності, статеве життя, хвороби, податки, корупція, порушення закону) і вимагає підвищеного рівня конфіденційності, по-четверте, під час стандартизованих експертних опитувань, коли, знову, таки опитувальний бланк є достатньо змістовний і потребує концентрації розумової діяльності у спокійній атмосфері.

В залежності від чисельності респондентів розрізняють індивідуальне та групове анкетування, в залежності від місця проведення – анкетування за місцем проживання і в цілевих аудиторіях (учні, студенти, пацієнти лікарні, глядачі кінотеатру тощо), в залежності від глибини залучення анкетера під час заповнення анкети – у безпосередньої присутності анкетера і у відсутності його. Також існують види опитування, при якому анкетер взагалі не потрібен – поштове и прес-опитування.

Існує декілька форм організації письмового опитування або анкетування. Форми організації анкетування:

1. Анкета заповнюється респондентом самостійно у зручний для нього час (під час маркетинговий досліджень, експертних опитувань, поштових опитувань та прес-опитувань.
2. Анкета заповнюється респондентом у присутності інтерв’юера.
3. Групове анкетування. Анкетування заповнюється одночасно групою респондентів у присутності інтерв’юера.

Якщо ви проводите анкетування, то крім загальних правил проведення опитування треба пам’ятати, що кожна форма анкетування має своє правила і свої особливості.

У першому випадку всі стадії опитування збігаються з безпосереднім інтерв’ю, за винятком процесу заповнення анкети. Тому особлива увага тут приділяється поясненню принципів заповнення бланку. Але головна небезпека в цій формі анкетування – це заповнення анкети іншою особою. Потрібний респондент часто втрачає інтерес до анкети і або просить заповнити її дружину, дітей, знайомих (навіть одночасно декілька осіб), або починає радитися з ними під час заповнення. Це означає, що перш ніж попрощатися з респондентом треба ще раз наголосити на те, що анкету має заповнити саме він, а не хтось інший. Що треба слідувати усім настановам інтерв’юера – зокрема, щоб респондент відповідав на питання по порядку, а не забігав уперед, а потім повертався назад і таке інше. Після чого призначається день і час, коли інтерв’юер має прийти і забрати анкету. Варто залишити респонденту світ номер телефону, щоб у нього була можливість проконсультуватися щ вами при потребі. По завершенню дуже важливо перевірити правильність і повноту заповнення анкети у присутності респондента і при потребі попросити його попрацювати ще. До речі, саме вказані недоліки роблять безпосереднє інтерв’ю привабливішим методом збору інформації, ніж анкетування.

Поштові і прес-опитування у посібнику не розглядаються, оскільки перші практично не використовуються в Україні, а другі у більшості випадків не є репрезентативними. Крім того для їх проведення інтерв’юери не потрібні.

У випадку групового анкетування на вразливі теми опитування треба проводити з гарантією повної анонімності. Якщо це, наприклад, навчальний заклад, то крім загальних вимог інтерв’юеру варто також пам’ятати, що:

• опитування краще проводити в середині навчального дня;
• треба зробити акцент на те, що вас цікавить особистий досвід або думка кожного окремо – інакше учні можуть подумати, що це «контрольна робота» і почнуть обговорювати питання, списувати один у одного;
• бажано, щоб опитування проводилося у відсутності вчителів або інших осіб, від яких респонденти знаходяться у залежному стані.
• якщо в аудиторії опинилися особи, які з самого початку або в ході опитування виказують до нього негативне ставлення, бажано попросити їх залишити приміщення, щоб не створювалася негативна атмосфера навколо опитування;
• якщо в групі, яку треба опитати опинилися особи, які не підходять по вибірки, але наполягають на участі в опитуванні, то таким можна дати анкети для заповнення, але потім вилучити їх із загального масиву;
• якщо методика передбачає використання конверту, то не забудьте повідомити, щоб респонденти після того як заповнять анкети запакували їх у конверт і здали його не підписуючи.

Треба пам’ятати, що проводити роботу у навчальних закладах, лікарнях, підприємствах можна тільки з дозволу керівництва (в спеціалізованих лікарнях, армійській підрозділах, місцях покарання для проведення опитування потрібен спеціальний дозвіл). У таких випадках, крім стандартного набору документів, з собою треба мати також лист підтримки з боку замовника дослідження або головної соціологічної установи, я якому роз’яснюється ситуація, описуються цілі дослідження тощо.

Вуличне опитування

Вуличне опитування – дуже специфічний вид дослідження, в тому числі і з огляду на роботу інтерв’юера та процедури контролю. Цей метод нерідко піддається критиці з боку соціологів за високу похибку вибірки, залежність від місця проведення і навіть погодних умов. Однак, на думку низки маркетологів, в деяких випадків саме вуличне опитування є найбільш ефективним інструментом, який дає найточніші результати.

Специфіка вуличних опитувань полягає, по-перше, в їх короткій тривалості, по-друге, у повній його анонімності (якщо не фіксуються жодні персональні данні, а навіть якщо і фіксуються (зазвичай мобільний телефон респондента), то зі слів респондента). Це надає додаткові можливості опитування важко досяжних респондентів.

Отримати згоду респондента на участь у вуличному опитуванні набагато простіше, Велику роль тут відіграє зоровий контакт і інші способи невербальної комунікації. Разом з тим звернення до незнайомої людини на вулиці, подолання його недовіри, бажання уникнути участі в опитуванні пославшись на спішку, вимагає від інтерв’юера особливої професійної майстерності у володінні методикою бліц-опитування. При уявній простоті вуличного опитування інтерв’юери повинні знати і враховувати масу тонкощів. Наприклад, на початку бесіди краще використовувати спонукальну форму, наприклад, фраза «Приділіть, будь ласка, кілька хвилин» ефективніше питання «Чи знайдеться у вас трохи вільного часу?».

Відбір потенційного респондента проходить за інструкцією з відбору. Наприклад, якщо дане опитування проводиться методом вуличних інтерв’ю за квотною вибіркою, свою роботу за визначеною вибіркою інтерв’юер починає з визначеною у вибірці географічної точки за конкретно визначеною адресою. Саме звідти інтерв’юер починає виконувати ланцюжок (маршрут разом з вибірковим завданням).

Схема може бути такою: інтерв’ю проводиться на відстані 10 метрів (вліво або вправо) від адреси географічної точки опитування, в місцях знаходження потенційних респондентів – тротуар, стежка, перехрестя, місця відпочинку. Респондент починає рухатися від географічної точки опитування за правилом «правої руки», тобто стає спиною до будівлі, що знаходиться за вказаною адресою та рухається направо, опитуючи респондентів. Якщо інтерв’юер доходить до перехрестя вулиць, а квотне завдання ще не виконано, він переходить на іншу вулицю, повертаючи направо, проходить 10 метрів та продовжує роботу і т.д. Виконуючи завдання на конкретній точці опитування, треба суворо дотримуватись меж (адрес вулиць), які вказані на даній географічній точці.

Якщо принциповим є місце проживання респондентів, тобто вас цікавлять люди, які мешкають саме у цьому районі, мікрорайоні, кварталі, то слід уникати місць скупчення людей з інших місцевостей – вокзалів, автостанцій, автобусних, тролейбусних, трамвайних зупинок, держустанов, великих торгових центрів, парків культури та відпочинку, розважальних об’єктів тощо. Також не треба опитувати людей в малолюдних місцях – десь у провулках, на «відшибі».

Одним з принципів виконання вибірки є механічність у відборі. Треба опитувати всіх, хто підходить за методикою, а не тільки тих, хто вам сподобався, або того, хто на ваш погляд налаштований на бесіду. Деколи респонденти можуть здивувати інтерв’юерів своєю реакцією. Підходити треба до всіх підряд: чим більше підходів, тим більше згод. Досвід переконує, що людина, яка поспішає може зупинитися і приділити вам 10-15 хвилин, а неквапливий - відмахнутися, заявивши, що йому ніколи.

Під час вуличних опитувань забороняється опитувати людей, які рухаються великими компаніями, родичів, друзів, а також громадян, які виконують свої службові обов’язки – двірників, міліціонерів, контролерів тощо.

Якщо вам трапилось декілька потенційних респондентів, і вони є родичами, друзями або колегами (про це ви можете в них безпосередньо запитати), то опитувати можна лише одного з них. Під час проведення вуличного опитування заборонено опитувати «ініціативників», тобто осіб, які самі пропонують, що їх опитали, особливо якщо вони з’являються «невчасно», наприклад, якщо використовується «крок» опитування, а «респондент-ініціативник» підійшов коли ще настала черга інтерв’ю.

Під час вуличних опитувань виникають і суто специфічні проблеми. Однією з них може стати протидія з боку правоохоронних органів та адміністрації довколишніх будівель – магазинів, офісів, банків тощо. Торгові центри часто взагалі встановлюють заборону на проведення опитувань поруч зі своїми будинками. Якщо необхідно провести опитування в безпосередній близькості від входу або всередині певної будівлі, необхідно заздалегідь отримати дозвіл.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: