Висновок до другого розділу

Отже, результати проведеного дослідження підтверджують ефективність запропонованої системи комплексної корекційної роботи, спрямованої на подолання ринолалії у дітей засобами логопедичних вправ і доцільність застосування її в спеціальних навчальних закладах.

ВИСНОВКИ

У класифікації мовленнєвих розладів ринолалію виділяють як самостійне порушення, оскільки вона характеризується своєрідним комплексом симптомів і може бути протипоставленою іншим порушенням мовлення. При ринолалії ведучим розладом виступає порушення як артикуляції, так і фонації звуків. За спрямованістю струменя повітря під час мовлення і за характером анатомічного дефекту розрізняють наступні форми ринолалії: закриту; відкриту і змішану. За етіологічними показниками кожна з них може бути органічно і функціонально зумовленою. Найбільш розповсюдженою є відкрита ринолалія, що виникає з вродженим дефектом піднебіння. На дефекти мови при відкритій ринолалії, обумовленої щілинами піднебіння, впливають вторинні компенсаторні порушення, як-то: патологічна стабілізація язика в ротовій порожнині; порушення взаємодії всіх м’язових груп периферичного кінця мовнорухового аналізатора; порушення діяльності м’язів м’якого піднебіння.

Причини ринолалії прийнято ділити на органічні й функціональні залежно від того, чи порушують вони анатомічну будову мовленнєвого апарату в його центральному або периферичному відділах, чи призводять лише до порушення його нормального функціонування.

У ході логопедичного обстеження ми визначали стан звуковимовної сторони мовлення дітей із ринолалієюу комунальному закладі «Великомежирицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

Обстеження звуковимови включало два аспекти: 1) артикуляційний – з’ясування особливостей утворення звуків мовлення та функціонування органів артикуляції у процесі вимовляння; 2) фонологічний – визначити як дитина розрізняє систему мовленнєвих звуків у різних фонетичних умовах.

За результатами констатувального експерименту ми виокремили 4 групи дітей.

До першої, найменш чисельної групи увійшла 12,5% (1) дитина, звуковимова якої відповідала показникам фонетичної та просодичної норми. Дитину цієї групи ми віднесли до категорії дітей з нормальним розвитком звукової сторони мовлення.

Друга група налічувала 2 дітей (25,0%), які не мали порушень тембру голосу (назальності), проте їх звуковимова була порушеною.

Третя група – 2 дітей (25,0%) з порушеннями тембру голосу, але без грубих порушень артикуляційних укладів, спричинених вродженою щілиною губи та піднебіння. У цьому випадку діагностовано відкриту органічну ринофонію. Також у деяких дітей спостерігалась затримка загального темпу мовленнєвого розвитку.

У 3 дітей, які склали четверту групу (37,5%), виявлялися як специфічні (атипові), так і типові симптоми порушень звуковимови експресивного рівня. Мовлення дітей цієї групи відповідало уявленням про класичну органічну відкриту ринолалію, тобто про тотальне порушення механізмів артикуляції, голосоутворення та фонації.

Розроблена система комплексного корекційного впливу на мовленнєвий розвиток дітей-ринолаліків складалась із чотирьох органічно пов’язаних етапів: 1) передмовленнєвих вправ; 2) диференціації звуків; 3) інтеграції; 4) автоматизації.

Логопедичні вправи на розвиток дитячого дихання допомагали виробити логопедично правильне діафрагмальне дихання, тривалість видиху, його силу і поступовість. Вони часто поєднувались з рухами рук, тулуба, голови. У вправах на розвиток дитячого дихання включався логопедичний мовний матеріал, який промовляється на видиху.

Артикуляційні вправи були націлені на розвиток темпо-ритмічної та мелодико-інтонаційної основи мовлення, мовленнєвого дихання, фонематичних процесів, збагачення словникового запасу, удосконалення звуковимови, розвиток навичок зв’язного мовлення дітей. Голосові вправи використовувались для вдосконалення вимови голосних і приголосних звуків, укріплення голосових зв’язок.

У результаті впровадження комплексної корекційної системи змінилася загальна картина звуковимовної сторони мовлення дітей із ринолалією. Зокрема, до умовно-нормативного варіанта віднесено 3 дітей (37,5%) на відміну від 12,5% (1 дитина) на рівні констатації.

Отже, проведене дослідження підтвердило гіпотезу про те, що розробка та впровадження системи комплексної (медико-психо-педагогічної) корекційної роботи, спрямованої на подолання ринолалії, сприятиме нормалізації мовленнєвого розвитку та соціально-психологічній реабілітації дітей.

Можна стверджувати, що поставлені завдання ми вирішили з достатньою повнотою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: