Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Яйця, зварені "в мішечок".Підготовлені яйця варять так само, як і рідкі, алепротягом 4,5-5 хв, потім промивають холодною водою. Подають у шкаралупі або 2 страница




Відпускають сирники по 2 шт. на порцію, зверху посипають цукровою пуд- ]
рою. Окремо подають сметану. і

Сир — 91/90, борошно пшеничне — 16, яйця — 10, цукор — 15, ванілін — і 0,02, сирна маса — 130; для начинки: варення — 20, виноград сушений (родзинки) — 10,2/10, маса начинки — 20; яйця — 5, хліб пшеничний — 10, маса напівфабрикату — 160; кулінарний жир — 15, маса готових сир­ників — 150; цукрова пудра — 5, сметана — 20. Вихід — 175. Зрази сирні з гарбузом і чорносливом.У протертий сир додають цукор, яйця, сіль, борошно і перемішують. Одержану масу формують у вигляді валика завтов-і шки 5-6 см, нарізують упоперек, надають форму кружалець завтовшки 1,5 см, на]середину кладуть начинку, краї з'єднують, щоб начинка була всередині виробу, панірують у борошні, надаючи форму цеглинки з овальними краями, і смажаті основним способом з обох боків.

Приготування начинки. Припущений подрібнений гарбуз і розмоче­ний чорнослив без кісточок з'єднують, додають цукор, перемішують.

Відпускають по 2 шт. на порцію із сметаною або варенням (маслом вершка вим, маргарином, сметаною і цукром).

Сир — 101/100, борошно пшеничне — 13, цукор — 10, яйця — 5, сир* маса — 125; для начинки: чорнослив — 9/10, гарбуз — 24/20, цукор — маса начинки — 35; борошно пшеничне — 7, маса напівфабрикату — 165маргарин столовий — 5, маса готових зразів — 150; сметана чи варення 20, або масло вершкове, чи маргарин столовий — 5, або сметана — 201 цукор — 10. Ви х ід — 170 або 155, або 180.

Пухкеники (пончики) сирні.Сир протирають, додають цукор, яйця, сіль і пер мішують. Потім додають борошно, гашену розведену лимонною кислотою сс перемішують, формують кульки (2 шт. на порцію) і смажать у фритюрі. Перед подаванням посипають цукровою пудрою.

Сир — 85/84, борошно пшеничне — 46, цукор — 8, яйця — 16, кислота. монна — 0,2, сода харчова — 0,6, маса напівфабрикату — 150, кулінар* жир — 15, маса готових пончиків — 140; цукрова пудра — 2. Вихід —14 Кільця сирні.Сир протирають, додають розтерті з цукром і сіллю яйця, пер брані й промиті родзинки, борошно і гашену оцтом соду, замішують тісто і за шають на 10-15 хв. Потім з нього формують вироби у вигляді кілець завтові 1 см і смажать у фритюрі.


Перед подаванням посипають цукровою пудрою і поливають сметаною.

Сир — 30,3/30, борошно пшеничне — 29, яйця — 8, родзинки — 5,1/5, цукор — 5, сода харчова — 0,3, оцет 9 % — 1, маса напівфабрикату — 75; кулінарний жир — 8, маса готових кілець — 70; цукрова пудра — 1, сме­тана — 10. Вихід —81.

Оладкиз сиру і буряків.Сир добре розтирають, додаючи молоко, яйця, цукор і сіль, змішують з обчищеним, вареним і дрібно натертим буряком столовим чер­воним, пшеничним борошном, нарізаними дрібними шматочками яблуками. Підго­товлену масу викладають столовою ложкою на добре розігріту з вершковим мас­лом або олією сковороду і смажать невеликі оладки з обох боків. Подають із сметаною (ЗО г на порцію).

Сир — 352/350, буряки столові червоні — 350, маса варених обчищених буряків — 200, борошно пшеничне — 125, яблука свіжі — 190/100, моло­ко — 165; яйця — 80, цукор — 13, масло вершкове — 60 або олія — 50. Вихід — 1000.

Запіканка з сиру.Сир протирають, додають борошно або манну крупу, попе­редньо заварену окропом і охолоджену, цукор, яйця, сіль, добре перемішують.

На змащений маргарином і посиланий сухарями лист укладають підготовлену масу рівним шаром завтовшки 3-4 см, поверхню вирівнюють, змащують сметаною ізапікають у жаровій шафі 20-30 хв до утворення на поверхні рум'яної кірочки.

Перед подаванням запіканку нарізують на порціонні шматки квадратної, пря­мокутної або трикутної форми, поливають сметаною або солодким соусом.

Сир — 141/140, крупа манна — 10 або борошно пшеничне — 12, цукор — 10, яйця — 4, маргарин столовий — 5, сметана — 5, маса готової запікан­ки — 150; соус — 75 або сметана — 25. Вихід — 225 або 175. Запіканку можна готувати з сиру і сирої натертої картоплі, з сиру і протертої припущеної моркви, з сиру та гречаної каші.

Запіканка з сиру і картоплі.Сиру обчищену картоплю натирають на тертці так само, як і для дерунів, відтискають рідину, додають протертий сир, сирі яйця, сіль, добре перемішують. На лист, змащений жиром, викладають підготовлену масу шаром завтовшки 3-4 см, поверхню вирівнюють і запікають у жаровій шафі 20-30 хв. Перед подаванням запіканку нарізують на порціонні шматки різної форми (квадратної, прямокутної чи трикутної), поливають сметаною.

Сир — 50,2/50, картопля — 207/166, яйця — 40, масло вершкове — 5 або маргарин столовий — 5, сметана — 25. Вихід — 230/25. Бабказ сиру і повидла.Сир протирають, додають розтерті з цукром жовтки, повидло, подрібнені сухарі, все перемішують і вводять збиті білки, обережно пе­ремішують. На змащений маргарином і посиланий сухарями лист викладають підготовлену масу, поверхню розрівнюють, змащують сметаною і запікають у жа­ровій шафі 20-30 хв.

Готову бабку порціонують і відпускають гарячою зі сметаною, ягідним або яблучним соусом.

Сир — 101/100, цукор — 15, яйця — 10, повидло — 35, сухарі пшеничні мелені — 18, маргарин столовий — 3, сметана — 5, маса напівфабрика­ту — 175; маса готової бабки — 150; сметана — 20, або соус — 50. Ви­хід — 170 або 200.

Бабку можна приготувати з родзинками, сирими тертими яблуками, припу­щеною морквою.


Вимоги до якості страв з сиру.Сирники правильної кругло-приплющеної фор­ми, без тріщин, консистенція однорідна, м'яка, пухка. Колір на розрізі злегка жовтуватий. Смак солодкий або в міру солоний, без надмірної кислотності, з присмаком наповнювачів.

Сирники по-київському овальної форми, на поверхні рум'яна кірочка, конси­стенція пухка, смак солодкий.

Запіканки і бабки мають гладеньку поверхню без тріщин, покриті рівномір­ною золотистою кірочкою, колір на розрізі світло-жовтий. Консистенція ніжна, пухка, однорідна. Смак і запах властиві запеченій масі з сиру, смак солодкий.

Напівфабрикати і холодні вироби з сиру зберігають при температурі 0-6 °С, сирники зберігають не більше 15 хв у теплому місці до подавання, запіканки — 1 год, бабки — 30 хв.

Сир і сирну масу зберігають на холоді від 6 до 24 год у закритому посуді, який не окислюється.

' Запитання і завдання для повторення

1. Чим цінні страви з сиру?

2. Як називається страва, до складу якої входять такі продукти: сир, сирі яйця, цукор, сіль,
борошно?

3. Як приготувати і подати сирники?

4. Як видалити з сиру для приготування сирників надмірну вологу?

5. З якими наповнювачами можна приготувати сирники?

6. Єкладіть технологічну схему приготування сирників по-київськи.

7. Як готують і подають зрази сирні з гарбузом і чорносливом? Чим вони відрізняються від
сирників по-київськи?

8. Як готують і подають сирні кільця?

9. Як готують і подають бабку з сиру й повидла? Чим вона відрізняється від запіканки?

 

10. Які вимоги до якості страв "Сирники з квасолею", "Сирники по-київському"?

11. Які терміни зберігання страв із сиру?


Розділ XVII ЗАКУСКИ ТА ХОЛОДНІ СТРАВИ


§ 1. Значення закусок і холодних страв у харчуванні

Закуски і холодні страви здавна готують в Україні. Це різноманітні салати, овочеві кашки, меживо, риба заливна, м'ясні холодці, завиванці, ковбаси тощо, які мають надзвичайно велике значення у харчуванні людини. Для їх приготуван­ня використовують різноманітні продукти — сирі і варені овочі, гриби, м'ясо, рибу, яйця.

Холодні закуски з сирих овочів є основним джерелом вітамінів (С, каротину, групи В) і мінеральних речовин (солей кальцію, фосфору, заліза, натрію). Арома­тичні, смакові речовини і барвники, що містяться в овочах, збуджують апетит, урізноманітнюють харчування.

Закуски з м'яса, сиру, яєць багаті на цінні харчові речовини — жири, білки, вуглеводи (паштет з печінки, відварна птиця під майонезом, м'ясо відварне з гарніром та ін.).

У рецептуру багатьох закусок входять олія або соуси і заправи до них. Тому такі закуски є джерелом ненасичених жирних кислот. Дуже важливо при цьому, що олія не піддається тепловій обробці і не втрачає своєї біологічної активності. Більшість холодних закусок мають гострий смак (закуски з оселедця, кільки, ква­шеної капусти, солоних і маринованих грибів тощо), деякі мають ніжний смак (заливна риба, варене м'ясо, холодні страви з птиці і дичини та ін.). До ряду страв додають гострі приправи і соуси з гірчицею, хріном, майонез тощо.

Різноманітність продуктів, що входять до складу холодних закусок, гострий смак, гарне оформлення збуджують апетит, поліпшують засвоюваність їжі, сти­мулюють діяльність травних залоз, тому їх подають на початку приймання їжі.

Між холодною закускою і стравою особливої відмінності немає, оскільки, якщо їх подають перед обідом, вони відіграють роль закуски, а в меню сніданку або вечері можуть бути основною стравою.

Деякі закуски подають гарячими. Характерною особливістю гарячих за­кусок є те, що продукти (м'ясо, пти­цю, дичину, гриби, рибу) для них на­різують дрібними шматочками, щоб відвідувач не користувався ножем. Більшість гарячих закусок готують у кокотницях, кокільницях, порціонних сковородах (кроншелях) (рис. 124) і в цьому ж посуді подають на стіл. Крім того закуски запікають також у воло-ванах, циліндрах з хліба, на крутонах.

Рис. 124. Металевий посуд для приготування гарячих закусок: 1 — кокільниця; 2 — порціонна сковорода; З — кокотниці.

Від гарячих других страв вони відрізняються меншою масою, гост­рішим смаком і тим, що їх подають

без гарніру.


Розхід солі, спецій, а також зелені (кропу, петрушки, салату, цибулі) для офор­млення страв у рецептурах не вказується. Норма цих продуктів на одну порцію закусок і холодних страв, г (нетто): сіль — 2-3, перець мелений — 0,02, перець горошком — 0,05, лавровий лист — 0,01, салат і зелена цибуля — 5-10, перець солодкий — 5-10, петрушка і кріп (зелень) — 2-3.

Температура подавання холодних страв і закусок має бути не вищою 12 °С, гарячих — 55-60 °С.

За характером кулінарної обробки і основним продуктом закуски можна по­ділити на такі групи: бутерброди (накладанці), салати, страви з овочів і грибів, риби, м'яса, яєць.

Холодні страви і закуски готують у холодному цеху, а гарячі закуски — в гарячому цеху.

§ 2. Особливості організації роботи холодного цеху

Холодний цех призначений для приготування, порціонування і оформлення закусок і холодних страв, солодких страв і холодних перших страв. Його організо­вують на підприємствах масового харчування різних типів, крім спеціалізованих підприємств і підприємств швидкого обслуговування, оскільки вони виготовля­ють і реалізують невеликий асортимент холодних закусок. На цих підприємствах відводиться окреме робоче місце для приготування холодних закусок у загально­му виробничому приміщенні.

Розміщують холодний цех так, щоб він мав зручний зв'язок з усіма іншими виробничими ланками.

При організації роботи холодного цеху слід враховувати такі особливості:

холодні страви і закуски перед порціонуванням не піддають тепловій обробці, тому необхідно суворо додержуватись санітарних правил при їх готуванні, офор­мленні і реалізації;

холодні страви і закуски готують у міру їх реалізації, проте всі напівфабрикати слід приготувати заздалегідь: овочі, оселедці обробляють зранку і зберігають на­різаними або цілими при температурі 2-8 °С не більше 12 год; оброблену зелень — менше 1 год; зелень, м'ясні гастрономічні вироби (ковбасу, шинку тощо), сири, рибну гастрономію нарізують перед подаванням;

підготовлені компоненти для салатів та інших холодних закусок з'єднують і заправляють безпосередньо перед реалізацією, щоб краще зберегти смак і зовнішній вигляд;

заливні страви готують напередодні реалізації, їх зберігають при температурі 2-6 °С не більше 12 год;

у цеху слід чітко розмежувати виробництво страв із сирих і варених овочів, а також з м'ясних і рибних продуктів;

посуд та інвентар у цеху мають бути промарковані і використовуватися за призначенням;

температура подавання холодних страв і закусок — 10-12 °С, тому в цеху вста­новлюють достатню кількістю холодильного обладнання.

Для приготування холодних страв і закусок у цеху організовують робочі місця, які оснащують обладнанням, посудом, інвентарем і пристроями залежно від виду технологічних операцій, що виконуватимуться (рис. 125, 126, 127, 128).




 


Рис. 125. Ножі гастрономічні:

1 — філейні; 2 — гастрономічний (для нарізування ковбаси); 3 — для нарізування шинки; 4 -кухонні; 5-7 — для нарізування сиру і масла; 8 — для фігурного нарізування масла; 9 — ніж-

шкребок для масла; 10 — ніж-виделка.







Рис. 126. Пристрої, які використо­вують у холодному цеху: 1 — для нарізування сиру; 2 — для нарізування масла; 3 — соковідтискачі ручні; 4 — томаторізки ручні; 5 — яйцерізки.

 



 


Рис. 127. Прибори для розкладання страв:

1 — лопатка-ніж для розкладання заливних страв; 2 — лопатка для розкладання страв; 3

виделки виробничі для розкладання страв; 4 — прибори салатні; 5 — прибор для консервованих

фруктів; 6 — щипці для розкладання порціонних страв.


На робочому місці для нарізування сирих і варених овочів передбачають: ван­ну для промивання свіжих овочів (огірків, томатів, зелені) або стіл із вмонтова­ною мийною ванною; виробничі столи для нарізування овочів, обробні дошки, ножі кухарської трійки та функціональні місткості.

З'єднують компоненти, заправляють салат у функціональних місткостях або лотках чи каструлях. Перемішують його дерев'яними копистками або металевими лопатками. При приготуванні салатів у великій кількості використовують універ­сальний привід П-11 із змінними механізмами для нарізування сирих і варених овочів та перемішування салатів (рис. 126). Крім цього можна встановити на ви­робничому столі машину МРОВ-160 для нарізування варених овочів (скибочка­ми, кубиками).

Друге робоче місце органі­зовують для приготування страв із гастрономічних м'ясних і риб­них продуктів. Продукти нарізу­ють на окремих обробних дош­ках гастрономічними ножами (рис. 125) або середнім ножем кухарської трійки. У разі приго­тування великої кількості страв

1 _ з гастрономічних продуктів ви-

користовують машину МРГ-

Рис. 128. Форми і лотки для паштетів, заливних 300А для нарізування шинки,
і солодких страв: ковбаси та пристрій для нарізу-

1 - формочки і форми; 2 - лотки. вання сиру (рис. 126). Для кон-


тролю за масою порцій на столі встановлюють ваги РН-ЗЦ-ІЗУ. Нарізані продукти викладають у лотки.

Третє робоче місце передба­чається для порціонування і відпускання страв (рис. 129). Тут встановлюють виробничий стіл з холодильною шафою і гіркою, пересувний стелаж для розміщення готових страв для реалізації. Гірка призначена для зберігання заздалегідь приго­товлених продуктів (консерво­ваних фруктів, зелені, лимонів тощо), які використовують для прикрашання страв. На столі розміщують настільні циферб­латні ваги, праворуч — лоток з підготовленою салатною масою або нарізаними гастрономічни­ми продуктами та інвентар для розкладання страв, ліворуч — чистий посуд (салатники, заку­сочні тарілки). Тут же оформ­ляють страви.

Рис. 129. Робоче місце кухаря холодного цеху для приготування і порціонування страв.

Для заливних страв у гаря­чому цеху варять м'ясо або інші продукти, готують желе. У хо­лодному цеху на виробничому столі готові продукти нарізують, укладають в лотки, ставлять у

холодильну шафу і зберігають там до приготування заливних страв. З інвентаря і пристроїв використовують формочки, лотки (рис. 128), ножі для фігурного на­різування і карбування овочів, лимонів, виїмки різної форми. Після оформлення готові заливні страви поміщають у холодильну камеру.

Холодні перші страви готують влітку. Для цих страв овочі і м'ясо варять у гарячому цеху, потім охолоджують і нарізують у холодному цеху. Продукти на­різують вручну або використовують універсальний привід. Зелену цибулю можна нарізувати за допомогою пристрою для нарізування зелені.

Бутерброди (накладанці) в основному готують у кафе, спеціалізованих підприєм­ствах і підприємствах швидкого обслуговування. На ділянці приготування бутер­бродів використовують хліборізку МРХ-200, машину для нарізування гастроном­ічних продуктів, пристрої для нарізування яєць, томатів, гастрономічних про­дуктів, масла (рис. 126) і різні ножі (хлібні, гастрономічні, сирні, для масла). На виробничому столі розміщують ваги, обробну дошку, функціональну місткість для укладання бутербродів.

Холодні страви і закуски подають на фарфорових блюдах овальної і круглої форм, лотках для оселедця, у кришталевих і фарфорових вазах, ікорницях, одно-


і багатопорціонних салатниках, розетках, креманках. Посуд має відповідати страві, яку подають, за формою і розміром.

Велику увагу слід приділяти оформленню холодних страв і закусок, вони по­винні бути гарними, привертати увагу і збуджувати апетит. Для оформлення ви­користовують зелень і продукти, що входять до складу страви (свіжі томати, чер­вону редиску, моркву, раки, зелений горошок, салат та ін.). Продукти мають бути акуратно і гарно укладені й поєднуватися за формою та кольором, оформлення — простим і витонченим.

§ 3. Характеристика і підготовка продуктів для приготування холодних страв і закусок

Овочі.Для приготування салатів, гарнірів і оформлення страв використову­ють сирі овочі (моркву, біло- і червоноголову капусту), свіжі та солоні огірки, свіжі й мариновані томати, листки салату, зелену цибулю, редиску, болгарський перець, зелень петрушки, хрін, лимон тощо. Сирі овочі піддають кулінарній об­робці, після чого їх повторно промивають перевареною охолодженою водою.

Особливо ретельно обробляють салат, зелень петрушки, селери, кропу, оскільки вони характеризуються високим ступенем бактеріального обсіменіння. Слід про­мивати таку кількість зелені, яку можна реалізувати протягом однієї години.

Для салатів з варених овочів картоплю, буряки, моркву можна варити з шкіроч­кою, а потім обчищати, або навпаки. Проте краще овочі обчистити, нарізати і піддати тепловій обробці. При цьому значно поліпшується поживність салатів. Буряки і моркву обчищають, нарізують і припускають у невеликій кількості води. У доведені до напівготовності буряки додають 3 % оцет (100 г на 10 кг буря­ків). Додавати оцет на початку варіння буряків не рекомендується, оскільки збіль­шується тривалість їх теплової обробки, моркву можна припускати з додаванням олії (150-200 г на 10 кг моркви) для розчинення каротину і кращого засвоєння його організмом.

* В а р і т ь без шкірочки картоплю, що проросла і ту, що позеленіла. Відвар змийте
і не використовуйте.

* Шкірочка картоплі при варінні не потріскається, якщо у воду додати
кілька крапель оцту або солі понад норму чи трохи капустяного або огіркового
розсолу.

* Картопля, зварена з шкірочкою, обчищається швидше, якщо відразу після
варіння її облити холодною водою.

Швидкозаморожений зелений горошок, не розморожуючи, кладуть у підсоле­ну киплячу воду і варять до готовності. Зберігають кожний вид відварених овочів у окремому посуді при температурі 8-10 °С не більше 12 год.

М'ясо і м'ясопродукти.Для приготування холодних страв використо­вують м'ясо варене і смажене великим шматком, варений язик, шинку, бужени­ну, окіст, рулети, грудинку, корейку, смажену і відварну птицю, дичину і ковбасні вироби. М'ясопродукти, обсмажені великим шматком, охолоджують, знімають засохлу кірочку, нарізують упоперек волокон тоненькими шматочками. Окіст за­чищають, видаляють кістки, знімають шкіру, зрізують зайвий жир. Потім розби­рають на зручні для нарізування частини.


Ковбасні вироби— це ковбаси (варені, фаршировані, напівкопчені, копчені, варено-копчені та ін.), м'ясні хлібці, сальтисони, холодці, паштети промислового виробництва.

Залежно від виду і сорту вони містять багато повноцінних білків (9,5-28,2 %), жири (13,5-47,8 %), мінеральні речовини (2,4-6,6 %). Кількість води у варених ковбасних виробах — 50-70 %, напівкопчених — 30-44,8, копчених — 23,3-27,6 %. Енергетична цінність 100 г продукту становить 170-492 ккал, або 711-2059 кДж.

Ковбаси — це вироби з м'ясного фаршу в оболонці, які пройшли теплову об­робку і готові для вживання. В них зберігаються вітаміни В,, В2 і мінеральні речо­вини, їх вигляд і пряний тонкий аромат збуджують апетит.

Більшість ковбас дуже поживна, оскільки приготовлена з м'яса з додаванням висококалорійних продуктів (яйця, сало шпик, крохмаль тощо).

Варені ковбаси поділяють на вищий, І і II сорти. До ковбас вищого сорту належать Любительська, Столична, Білоруська, Краснодарська, Молочна, Док­торська, Російська, Естонська та ін.; до І — Окрема, Свиняча, Звичайна, Столова та ін.; до II — інші.

Напівкопчені ковбаси бувають вищого сорту — Полтавська, Краківська, Таллін-ська, Українська смажена, Мисливські ковбаски, І — Українська, Одеська, Сви­няча, Мінська; II — Польська, Семипалатинська, Бараняча та ін.; III сорту — Особлива, з субпродуктів.

Сирокопчені ковбаси виробляють вищого сорту — Сервелат, Невська, Яловича, Свиняча; І сорту — Любительська.

Варенокопчені ковбаси бувають вищого сорту — Делікатесна, Яловича, Серве­лат; І — Ростовська, Бараняча, Любительська.

М'ясні хлібці — це запечений у формах м'ясний фарш. їх виготовляють вищого сорту — Любительський; І — Яловичий, Окремий; II сорту — Чайний.

Сальтисони готують з попередньо зварених м'яса і субпродуктів, які поміща­ють в оболонку, варять, пресують і охолоджують. За формою вони плоскі або округлі, на розрізі видно шматочки фаршу, між якими знаходиться застиглий бульйон. Вони бувають вищого сорту — Російський, Червоний; І — Білий; II сорту — Головний, Червоний; III — Сірий сальтисон і рулет із шлунків, Асорті.

Якість ковбас слід визначати за зовнішнім виглядом, видом фаршу на розрізі батона, консистенцією фаршу, запахом, кольором, смаком, вмістом кухонної солі, вологи, крохмалю і нітратів.

Свіжі ковбаси повинні мати суху міцну оболонку, яка щільно прилягає до фар­шу, без наявності нальоту плісняви на поверхні. Фарш сирокопчених ковбас і м'яс­них хлібців на розрізі рожевий і світло-рожевий, однорідний, рівномірно пере­мішаний. Напівкопчені та варенокопчені ковбаси повинні мати пружну консис­тенцію, а сирокопчені — щільну. Фарш без пустот, сірих плям, рівномірно переміша­ний, містить у напівкопчених ковбасах (крім сала шпик) шматочки напівжирної свинини і жирної яловичини, у фарші сирокопчених і варенокопчених — шматоч­ки грудинки і яловичий жир. Смак і запах приємні, злегка гострі, смак у міру солоний, з вираженим ароматом копчення і прянощів, з легким запахом часнику.

Не дозволяється приймати ковбаси, які мають забруднену оболонку, наплив фаршу над оболонкою, пухкий фарш, сірі плями і великі пустоти, кислуватий, затхлий запах, жовтий колір шпику.

Зберігають варені ковбаси в оболонці діаметром понад 80 мм і м'ясні хлібці (викладені в один ряд) при температурі не нижче 0 і не вище 8 °С та відносній вологості повітря 75-85 %.


Термін зберігання варених ковбас і м'ясних хлібців І — II сортів — не більше 48 год з дня виготовлення.

Напівкопчені ковбаси зберігають у підвішеному стані при температурі 12-15 °С і відносній вологості повітря 75-78 % не більше 10 діб. Варенокопчені ковбаси за тих самих умов зберігають не більше 15 днів, сирокопчені — 30 діб і більше.

Для закусок і холодних страв ковбасу (варену і копчену) обтирають сухим рушником, видаляють обв'язки, надрізують шкіру, частину її знімають і нарізу­ють на порції.

 

* Як Щ 0 0 б 0 Л О Н к у копченої ковбаси зняти важко, то ковбасу занурюють
на 1-2 хв У холодну воду, обтирають насухо рушником , потім надрізують шкіру і об-
чищають            

Зварений язик, не охолоджуючи, занурюють у холодну воду і обчищають від шкірки, потім охолоджують і нарізують на порції.

Птицю і дичину смажать до готовності, охолоджують, нарізують на порції.

Риба і рибні продукти.Рибні холодні страви і закуски готують з риби солоної, копченої, в'яленої, баликових виробів, ікри, рибних консервів, а також з відварних пластів риби з хрящовим скелетом, смажених і відварних порціонних шматків різних видів .

Солона риба.Соління — це спосіб консервування риби за допомогою кухонної солі. У процесі соління відбувається дифузія води з риби і проникнення солі в її тканини, завдяки цьому в рибі створюються несприятливі умови для розвитку бактерій, які спричинюють гниття, продукт краще зберігається. Солона риба менш цінний продукт, ніж інші види рибних товарів, оскільки під час соління білки її коагулюють, риба стає твердою, погіршується її смак. Крім цього вона втрачає певну кількість білків, жиру і мінеральних речовин. Частина поживних речовин втрачається і при вимочуванні солоної риби в процесі кулінарної обробки, що знижує харчову її цінність. Виняток становлять малосольні оселедцеві, лососеві риби, скумбрія. Під час соління вони набувають приємного смаку й аромату, ніжної консистенції, тобто дозрівають. Це пов'язано з розпадом білків і жирів. Ця риба не потребує додаткової обробки і є смачним закусочним продуктом.

Залежно від рецептури суміші для соління розрізняють рибу солону (тільки сіллю), пряного посопу (з додаванням цукру і прянощів), мариновану (з додаванням оцту).

Застосовують сухий, мокрий і змішаний способи соління, а залежно від тем­пературних режимів — теплий, охолоджений, холодний.

При сухому солінні підготовлену рибу натирають сухою сіллю, викладають у тару, пересипаючи кожний ряд сіллю. Через деякий час у тарі утворюється туз-лук, в якому відбувається просолювання риби. При цьому посолі риба дуже зне­воднена і солона.

При мокрому солінні рибу заливають заздалегідь приготовленим розчином ку­хонної солі. Цим способом отримують слабкосолону рибу, яку використовують для подальшої обробки в консервному виробництві, при коптінні і маринуванні.

При змішаному солінні рибу пересипають сіллю і заливають розсолом. При цьому зменшуються втрати і збільшується вихід готового продукту. Цим спосо­бом солять жирну рибу.

Соління риби без попереднього охолодження і в неохолоджених приміщеннях називають теплим. При цьому способі отримують рибу зневоднену і тверду.


При охолодженому солінні використовують заздалегідь охолоджену рибу, яку солять в охолоджених приміщеннях при температурі 0-5 °С.

Холодне соління застосовують для великої і жирної риби, солять її замороже­ною, щоб запобігти гнильним процесам у товщі риби до її просолювання, оскіль­ки велика і жирна риба просолюється повільно.

Солоні рибні продукти поділяють на оселедці солоні, солоні лососеві й іншу солону рибу.

vikidalka.ru - 2015-2017 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных