Індивідуальна психологія Альфреда Адлера

В основі індивідуальної психології лежить розуміння кожної людини як інтегрованої цілісності, не відокремленої від соці­ального середовища.

За А.Адлером, людина - активна свідома істота, яка «сама себе визначає в житті», через сенс життя, свободу вибору і пра­гнення до самореалізації («життєві цілі», «життєвий стиль», «боротьба за вищість») [3, 4, 167].

Адлер стверджував, що майже кожна людина має якісь фі­зичні чи психічні, найчастіше характерологічні недоліки, що формують у неї «комплекс неповноцінності».

Однак почуття неповноцінності може здійснювати, поряд із негативним, і позитивний вплив на особистість, бо нерідко є стимулом для досягнення мети. У цих випадках комплекс непо­вноцінності формує стійке прагнення бути не гіршим, а кра­щим за інших, спонукуючи індивіда до зусиль, робить його більш завзятим у досягненні мети. Отже, прагнення до вищості, за Адлером, є вродженим і трактується як спонукання до самополіпшення, розвитку своїх здібностей, потенційних можливос­тей. Тому й агресивність Адлер розумів як ініціативу до подо­лання перешкод, необхідну в боротьбі за самоствердження, і не ототожнював її з ворожістю.

Важливими поняттями в індивідуальній психології є «жит­тєва мета» і «життєвий стиль» як індивідуальний спосіб дося­гнення життєвих цілей. Основа для формування життєвих ці­лей закладається в дитячому віці (протягом перших п'яти ро­ків життя) як компенсація почуття неповноцінності, невпев­неності в собі. Чим більшим є почуття неповноцінності, тим сильніше гіпертрофовані життєві цілі. Життєва мета зазвичай повністю не усвідомлюється, але забезпечує головні напрямки і завдання діяльності особистості, формуючи її унікальний життєвий стиль.

До основних факторів, що впливають на деформацію життє­вого стилю, Адлер відносив фізичну неповноцінність, розбещесть і неприйняття. Причому, за Адлером, поведінка людини, сприйняття нею явищ життя визначаються не стільки об'єкти­вною реальністю, скільки уявленнями про навколишній світ, особистісними особливостями індивіда та попереднім досвідом («схема апперцепції»). Частиною життєвого стилю кожної лю­дини є її уявлення про себе і про навколишній світ.

Причиною виникнення внутрішнього конфлікту і джерелом психологічних проблем, за Адлером, є невідповідність між уяв­ленням індивіда про те, яким він є насправді (реальне Я), і тим, яким хотів би бути (ідеальне Я).

Подолання цієї невідповідності може здійснюватися кількома шляхами, і найперше шляхом успішної компенсації, у резуль­таті чого індивід досягає мети. Інші шляхи розв'язання внутрі­шнього конфлікту можна вважати дією механізмів психологіч­ного захисту:

- шлях «надкомпенсації» (заглиблення у фантазії);

- шлях самоствердження за допомогою приниження інших;

- шлях самовиправдання або «заглиблення у хворобу» (невроз), що одночасно

маскує власну неспроможність і є засобом «під­корення» собі оточуючих.

Адлер розцінював невроз як своєрідний характер, сформо­ваний життєвий стиль, а шлях, обраний невротиком, — як ком­пенсаторне пристосування до навколишнього середовища.

Тож основною причиною психологічних проблем особистості, за Адлером, є помилкова схема апперцепції та нереальна й не­досяжна життєва мета, а отже, головне завдання психолога по­лягає в тому, щоб допомогти клієнту зрозуміти себе, свою пове­дінку (життєвий стиль) та усвідомити фіктивні життєві цілі.

Усвідомлена фіктивна мета, за Адлером, втрачає здатність вирішальним чином впливати на поведінку людини. Зрозуміти себе - це означає насамперед усвідомити, яке місце ти займаєш у навколишньому світі, навчитися бачити свої помилки й розу­міти їх наслідки.

Можна виокремити такі завдання психологічної допомоги в руслі індивідуальної психотерапії Адлера:

1) зниження почуття неповноцінності, підвищення самооцін­ки, впевненості в собі, почуття власної значущості;

2) корекція життєвих цілей, мотивів поведінки, аттитюдів (си­стеми ставлень особистості) з перспективою зміни стилю жит­тя, формування реалістичних, досяжних цілей;

3) розвиток соціального інтересу як основи психічного здоро­в'я особистості (мал. 1).

Я-ідеальне Приведення фіктивних життєвих цілей у реалістичні

Конфлікт

Я-реальне Зміцнення самоповаги і почуття власної гідності

Мал.2.1. Схема психологічного конфлікту і шляхи його подолання, за Адлером

Для психолога, який здійснює психокорекційну діяльність, цінною є думка Адлера про те, що людина не є пасивним об'єк­том впливу зовнішнього середовища, а сама активно формує свою особистість. «Індивідуум - і картина, і художник. Він - художник своєї власної особистості». Роль психолога полягає в тому, щоб розкрити «творчі сили» особистості і спрямувати їх у потрібне русло. «Марно намагатися розвивати психологію, не беручи до уваги творчу силу,... яка спрямовує спонукання, надає їм форму, надає їм значущу мету» [152, с 159].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: