ІІ частина. Allegro. A-dur, сонатна форма з «дзеркальною» репризою. Грот Венери.

Зв’язка-перехід до другої частини побудований на мотивах майбутньої Г.П.

Г.П. складається з двох тем. В основі першої теми лежить заклична фанфара у дерев’яних духових. Тема легка, скерційна, грайлива, стрімка, політна. Звучить на рр., основний напрямок руху – вгору.

Г.П. – виконують альти, кларнети, гобой. На фоні тремоло скрипок звучить висхідна граційна тема інструментального плану, в основі якої лежать нонакорди. Обидві теми складають основу вакханалії в гроті Венери.

Сп.П. – втілює любовну знемогу, бажання кохати. Тема звучить у скрипок в високому регістрі як аріозо, на фоні хроматичних пасажів віолончелей. Починається з моменту кульмінації.

П.П. – H-dur, кульмінація експозиції. Це гімн, який Тангейзер виконує на честь Венери на змаганнях співаків. Характер піднесений, схвильований, маршовий. Тему виконують струнні, але грає весь оркестр.

Розробка починається однією з тем Г.П.. звучність поступово спадає, колорит оркестру стає прозорим, світлим, швидко пробігаючи тема альтів і супроводжуюча її фанфара дерев’яних духових також набувають більш ясного і прозорого характеру – ніби рожевий туман розсіюється і рельєфно виступають скульптурні форми сплітаючихся пар. Рух зупиняється, все застигає в блаженному спогляданні дивної краси. На фоні засурдинених, тремолюючих скрипок, які створюють небувало гарне, витончене звучання, кларнет співає ніжну, чарівну, вишукану мелодію.

Цей епізод в розробці зображає богиню Венеру, яка манить Тангейзера насолодитися чарами її гроту. Але ось ніжна мелодія відзвучала і знову починається попередній рух. Вакханалія стає ще більш стрімкою.

Сп.П. підсилюється, росте і вливається в могутній лицарський гімн Тангейзера. Темою П.П. починається «дзеркальна» реприза.

Г. П. яскрава, святкова, це дикий екстаз вакханалії. Так закінчується центральна частина увертюри.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: