Музей однієї вулиці

Ми з одногрупницями вирішили піти не в простий музей, щось хотілося побачити не таке як в інших музеях.

Музей однієї вулиці — музей в Києві розташований на Андріївському узвозі і присвячений історії Андріївського узвозу.

Музей відкритий в 1991 році творчим об’єднанням «Майстер» і знаходився за адресою Андріївський узвіз, 22-Б. У грудні 1998 року музей переїхав у нове приміщення по Андріївському узвозу, 2-Б.

У двох залах постійної експозиції музею зібрані сотні справжніх предметів старовини — книги, картини, предмети меблів та одяг,фотографії та документи, які розповідають про історичні події, пов’язаних з Андріївським узвозом, і його відомих мешканців:письменників М. Булгакова та Г. Тютюнника;художників Г. Дядченка, І. Макушенка, Ф. Красицького; скульпторів Ф. Балавенского та І. Кавалерідзе; вчених-істориків, професора Київської Духовної Академії С. Голубєва, Ф. Тітова;священика О. Глаголева;київського лікаря Ф. Яновського і багатьох інших.Експозиція побудована таким чином, що дає можливість гостям музею здійснити самостійний (або в супроводі екскурсовода) подорож по Андріївському узвозу в часі і в просторі — від апостола Андрія до наших днів і від Андріївської церкви до Контрактової площі. У виставковому залі музею регулярно проводяться історичні, документальні та художні виставки.

Цей музей просто казка, люблю все старовинне, а там цього вдосталь. Книги оригінальні з 1680 року …Німецька музика, особисті речі відомих людей(Григорій Тютюнник, Булгаков), вентилятори старовинні, перші фотоапарати робили цей заклад надзвичайно цікавим і захоплюючим.

Щодо менеджменту, я сказати багато не можу, так як там знаходиться тільки одна людина яка продає квитки, але дозволяла запитувати в неї різні запитання, на які вона охоче відповідала. І мушу сказати, досить таки інтелігентної людини справила враження.

Мистецтво, це весь цей заклад. Стіни зроблені під старовинні часи, початок 20ст, старі сепійовані фотографії, та німецькі медальйони, записки, плакати – все це було зроблено по-мистецькі. Оригінально я б сказав. Відчуваєш себе однією ногою на початку ХХ ст.

Технічне забезпечення, можу виокремити тільки датчики температури, сигналізацію, та пожежну систему. Все в справному стані, і в повній готовності.

Ця установа являє собою приватний об’єкт, який фінансується тільки за допомогою відвідувачів. Можу сказати, що досить не погано цей заклад заробляє. Якщо білет коштує 20грн, ми ввійшли в чотирьох це 80грн. Тобто заклад може в повному обсязі себе забезпечувати.

Медіа та реклама часто застосовується і досить успішно. Гарний дизайн рекламної листівки дає змогу оцінити експонати які там знаходяться, і звісно багато відвідувачів спокушаються і йдуть туди, адже там є на що подивитись.

Господарям хочу побажати тільки розширення колекцій, тому що це дійсно цікаво і має місце в нашій культурі.

24 січня група МШБ-42 вирішила відвідати Пам'ятник Голодомору, пам’ятник Бикову, та церкву на Аскольдовій могилі разом з Григорчуком.

Церква на Аскольдовій могилі

Стародавня Микільська церква була споруджена не пізніше Х століття якимось Ольмою поряд зі своїм двором, над могилою князя Аскольда в урочищі Угорському, яке з XVIII столітті зветься Аскольдовою могилою. Назву церква отримала за ім'ям, яке прийняв Аскольд при хрещенні у 867 році — Микола. Певний час поширеною була думка про те, що до будування церкви причетна княгиня Ольга, а, отже, церква є найдавнішою на Русі. Виникла ця думка, скоріше за все, через помилку переписувача, який, свого часу, замість «Олма» написав «Олга». Втім, деякі дослідники та автори дотримуються прямо протилежної версії. Висловлено думку, що засновник православного храму Ольма — це Олмош (Альмош), хан угрів, які у ІХ столітті під тиском печенегів спочатку мігрували до Пн. Причорноморських степів, а згодом й до Панонії. Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі прославилась також тим, що це був перший храм, який відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ під час свого апостольського візиту в Україну влітку 2001 року.

Ця споруда вражає мене тільки тим що вона є однією з найдавніших пам’яток наших предків, нічого не звичайного я не побачив. 26 квітня 1992 році храм передано релігійній громаді Української греко-католицької церкви. Існує на правах архітектурної пам’ятки. Медіа та рекламного розповсюдження не має. Є збитковим, так як за ним постійно треба доглядати. Відвідування групи 5 з 10.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: