Лабораторна робота № 3

Тема: Морфологія дріжджів, цвілевих грибів і найпростіших

Мета: Ознайомитися з технікою мікроскопічного дослідження та морфологією різних груп еукаріотичних м/о.

Матеріали та устаткування: добові культури дріжджових грибів, що вирощені на чашках Петрі (Candida tropicalis, Saccharomyces cerevisіae), 5-7 добові культури цвілевих грибів (Mucor mucedo, Aspergillus niger, Aspergillus flavus, Penicillum cyclopium, Blakeslea trispora, Oidium lactis), мікроскопи МБР, МБД, бактеріологічна петля, препарувальна голка, пінцет, тонкі предметні стекла, покривні скельця, суміш спирт + гліцерин (1:1) із додаванням метиленового синього, спиртівка (брикети сухого пального), кювета з містком для фіксованих препаратів, крапельниці з фарбами: метиленовий синій (1:40), водяний розчин фуксину основного, імерсійна олія, бензин, серветки, фільтрувальний папір, дезінфікуючий розчин, промивалка з дистильованою водою.

Гриби – одне з найбільших царств еукаріотичних гетеротрофних організмів, різноманітних за будовою та способом життя. Об'єктами мікробіології є одноклітинні мікроскопічні гриби – дріжджі, а також деякі цвілеві гриби.

Дріжджові клітини морфологічно досить різноманітні. Вони бувають округлими, овальними, подовженими та лимоноподібними. Клітини дріжджів значно крупніші бактеріальних і досягають у діаметрі 4-10 мкм. Дріжджові клітини – нерухомі, вони мають клітинну стінку, цитоплазму і ясно виражене диференційне ядро. Багатьом дріжджам властиве утворення великих скупчень різної форми, деякі дріжджі можуть утворювати рудиментарний міцелій.

На густих живильних середовищах дріжджі ростуть у вигляді різних опуклих безбарвних, жовтувато-жовтогарячих, рожевих, коричневих, бежевих колоній м'якої консистенції, що не вростають у субстрат. Форма й колір колоній мають значення для діагностики дріжджів. Більшість дріжджів розмножуються брунькуванням. До дріжджів, що брунькуються, відносяться представники роду Saccharomyces. Низка дріжджів розмножується поділом (Shizosaccharomyces). Дріжджі, у яких спостерігається статевий процес, пов'язаний зі спороутворенням, називаються справжніми дріжджами і відносяться до аскоміцетів. Аспорогенні дріжджоподібні організми відносяться до недосконалих грибів (Candida, Torulopsis, Endomyces, Oidium і ін. )

Цвілеві гриби поширено повсюди. Особливо багато їх у ґрунті та у місцях із підвищеною вологістю. Цвілеві гриби мають велике значення як продуценти багатьох цінних речовин – ферментів, антибіотиків, органічних кислот і інших продуктів. За назвою «цвілеві гриби» поєднуються деякі представники зигоміцетів, недосконалих і сумчастих грибів. На густих субстратах цвілі утворюють округлі пухнасті, нитковидні, павутиноподібні, ватоподібні і порошкоподібні колонії зеленого, жовтуватого, чорного чи білого кольору. Колонії цвілій складаються з великої кількості гіллястих ниток, що називаються гіфами. Велика частина гіфів розвивається в повітрі, а частина в товщі субстрату. Система гіфів у цілому утворює міцелій. У порівнянні з розмірами бактерій діаметр ниток більшості цвілій досить великий і коливається від 5 до 50 мкм і більш. Гіфи часто видно неозброєним оком. Міцелій представників зигоміцетів не має поперечних перегородок (септ), міцелій інших плісеней септований. У плісеней мається диференційне ядро, причому міцелій зигоміцетів багатоядерний. У зигоміцетів (Mucor) на вільних кінцях плодоносних гіфів (спорангієфорах) в особливих кулястих тільцях (спорангіях) утворюються ендоспори. У представників аскоміцетів і недосконалих грибів (Aspergillus, Penicillium) конідієспори (конідії) також утворюються на вільних кінцях плодоносних гіфів, але є екзогенними, тому що вони не укладені в спорангій, а формуються на поверхні конідієфора, складаючи іноді довгі ланцюжки на зразок намиста. Плодоносні гіфи розташовуються в повітряному міцелії.

Найпростіші (Protozoa) – це одноклітинні організми, що є найбільш просто організованими представниками царства тварин. Морфологічно найпростіші дуже різноманітні. Розміри клітин найпростіших коливаються в широких межах у залежності від видової приналежності і фізіологічного стану. Більшість найпростіших у сотні разів крупніше багатьох бактерій. До найпростіших відноситься до 15 тисяч видів. З них близько 12 тисяч видів є сапрофітними формами, що живуть у ґрунті та воді, інші – паразитами людини й тварин. Мікробіологи мають справу з обмеженим числом представників, в основному, збудниками різних захворювань людини: дизентерійною амебою, малярійним плазмодієм, окремими видами трипаносом, лейшманіями і деякими іншими.

Порядок виконання роботи

1. Приготувати й виконати мікроскопію клітин дріжджів Saccharomyces cerevisіae та дріжджоподібних грибів Candida tropicalis, Oidium lactis у препараті «роздавлена крапля» та виконати їх прижиттєве забарвлення метиленовим синім у розведенні 1:40. Розглянути клітини дріжджів, що брунькуються й діляться.

Методи виявлення живих і мертвих мікробних клітин засновані на різному прониканні барвника, що характеризується різним фізіологічним станом клітини. Виявлення живих і мертвих клітин грибів здійснюють на вітальних (прижиттєвих) препаратах за допомогою метиленового синього. Для цього на предметне скло в краплю мікробної суспензії вносять краплю барвника метиленового синього, витримують не більш однієї хвилини, накривають покривним склом, забирають надлишок рідини фільтрувальним папером і виконують мікроскопію у прохідному світлі. Живі клітини, що не пропускають барвник, не забарвлюються, мертві клітини синього кольору.

2. Розглянути колонії грибів Mucor mucedo, Aspergillus niger, Penicillium cyclopium. Колонії грибів розглядають у мікроскоп з об'єктивом 8х безпосередньо у відкритій чашці Петрі.

3. Приготувати препарат «відбиток» одного з представників цвілевих грибів.

4. Приготувати препарат «роздавлена крапля» цвілевих грибів Mucor, Aspergillus, Penicillium і вивчити будівлю їхніх спорангіїв, конідій і конідієносіїв.

Міцелій грибів погано змочується водою, тому препарат готують у суміші спирту з гліцерином (1:1) чи води з оцтовою кислотою (1:1). Для дослідження грибів на добре знежирене предметне скло наносять краплю суміші. За допомогою двох препарувальних голок у цю краплю обережно переносять шматочок міцелію цвілевого гриба, обережно, не порушуючи структури міцелію, розправляють гіфи та органи, що плодоносять. Перед тим як покласти покривне скло, розглянути препарат із невеликим збільшенням. Потім краплю накривають покривним склом і злегка придавлюють. Дослідження проводять у світловому мікроскопі з використанням об'єктивів 8х і 40х у затемненому полі зору, для чого звужують діафрагму чи опускають конденсор. Для кращої видимості будови міцелію в краплю під покривне скло можна додати невелику кількість фарби (одну краплю фуксину чи метиленової сині). Міцеліальні гриби можуть бути ідентифіковані з характерного спороношення.

У дослідженні культури мукорової цвілі звернути увагу на наявність несептованого міцелію, від якого відходять несептовані спорангієносії з кулястим розширенням угорі (спорангієм), що наповнений ендоспорами.

В аспергілових плісеней гіфи септованого міцелію, переплітаючись один з одним, утворюють густу грибницю, від якої відходять одноклітинні конідієносії, що закінчуються віялоподібним розширенням (стерігми зі спорами – конідії).

У пеніцилових плісеней від грибниці відходять септовані конідієносії, що закінчуються пензликами стеригм і конідій (спори).

5. Використовуючи демонстраційний матеріал, ілюстрації й плакати, вивчити та замалювати деяких представників сапрофітних і паразитарних форм найпростіших.

По закінченні роботи предметні та покривні стекла із препаратами перш, ніж вимити, продезінфікувати. Результати спостережень відобразити у вигляді малюнків. Указати назву об'єкта, відзначити морфологічні особливості організмів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: