Управління активами в системі ERP

Підсистема управління активамизабезпечує інформаційну підтримку прийняття рішень в сфері формування і використання активів. Результатом прийнятих рішень є збільшення прибутковості активів.

У загальному випадку рішення, прийняті за допомогою підсистеми управління активами підприємства, повинні впливати на властивості бізнес-об'єктів для досягнення поставлених цілей. Іншими словами, поставлена мета, виражена в цифрах, повинна в заданому проміжку часу змінити властивості активу. Виділимо найбільш важливі властивості активів - вартість, продуктивність, майнова цінність, характер володіння, ризики використання, ліквідність.

Під терміном ЕАМ (Enterprise Assets Management) розуміється автоматизована система управління основними фондами підприємства (ОПФ) орієнтована на:

- підвищення виробничих параметрів обладнання без збільшення витрат;

- скорочення витрат на технічне обслуговування;

- обслуговування, ремонт та матеріально-технічне забезпечення без зниження рівня надійності.

ЕАМ-системи дозволяють узгоджено керувати наступними процесами:

- технічне обслуговування та ремонт (ТОіР або ТОРО)

- матеріально-технічне постачання;

- управління складськими запасами (матеріали і запчастини для технічного обслуговування);

- управління фінансами, якістю і трудовими ресурсами в частині технічного обслуговування, ремонтів і матеріально-технічного забезпечення.

EAM-системи є розвитком і узагальненням систем ТОіР за рахунок розширення системи ТОіР функціями матеріально-технічного постачання, управління складськими запасами, управління фінансами, якістю та персоналом.

Загальними цілями EAM-систем є забезпечення такого режиму експлуатації основних виробничих фондів, який би забезпечував максимальну пропускну здатність виробництва за рахунок підтримки коефіцієнта технічної готовності (КТГ) при допустимому рівні витрат на обслуговування і ремонт основних фондів підприємства.

Це досягається за рахунок (рис. 1)

- зниження аварійних простоїв;

- оптимізації міжремонтних періодів;

- скорочення тривалості планових ремонтів;

- оптимізації обсягів ТОіР;

- оптимізації витрат на ТОіР.

Рис. -

В EAM-системі перераховані розширені функції реалізуються за допомогою модулів «Управління закупівлями, постачанням і планування матеріалів», «Управління контрактно-договірній діяльністю», «Облік запасів», «Фінансове планування та бюджетування», «Калькулювання», «Управління якістю», «Управління персоналом», «Заробітна плата» і т.д.

Користувачами системи є відділи головного механіка, головного енергетика, головного метролога, АСУ та ІТ, транспортні цехи, господарське управління, ремонтні цехи та інші служби підприємства, які проводять технічне обслуговування та ремонт (ТОіР) і беруть участь в забезпечуючих процесах - відділи матеріально-технічного постачання, складське господарство, планово-економічний відділ, фінансовий відділ, відділ технічної документації, виробничий відділ і т.д.

Управління класифікацією і структурою ОПФ В системі EAM для різних цілей використовується три різних підходи до класифікації об'єктів ТОіР і відповідно три класифікації:

- класифікація моделей (типів) обладнання;

- класифікація об'єктів тоір;

- класифікація основних засобів.

Класифікатор моделей (типів) обладнання служить для класифікації обладнання за його технологічним та функціональними ознаками. Наприклад, два однакових верстата, знаходяться на одному або різних ділянках будуть з даного класифікатору мати однаковий код. До моделі обладнання відноситься вся технологічна, ремонтна і нормативно-довідкова документація.

Класифікація моделей (типів) устаткування виконується в окремому розділі єдиного класифікатора виробничих ресурсів, який описаний вище в розділі «Управління технічною підготовкою виробництва». Кожна служба підприємства, задіяна в процесах управління ОПФ, веде свою групу устаткування в даному класифікаторі. Наприклад, відділ головного енергетика веде групу електричного та енергетичного обладнання, відділ головного метролога веде розділ контрольно-вимірювального устаткування і т.д.

Класифікатор об'єктів ТОіР (рис. 6) служить для однозначної ідентифікації кожного об'єкта ТОіР незалежно від його перебування на підприємстві. Код за даним класифікатором супроводжує об'єкт протягом усього його життєвого циклу. У цьому класифікаторі перераховані всі об'єкти підлягають технічному обслуговуванню і ремонту по їх «ремонтним» або «цеховим» номерам, такі як: верстати, обладнання, окремі вузли та агрегати, будівлі, виробничі приміщення, прилади, обчислювальна техніка та інші. Об'єкти кодуються «поштучно» і закріплюються за певними підрозділами і сервісними службами підприємства, але при цьому кожен об'єкт ТОіР має свій код за класифікатором моделей (типів) обладнання. На кожен об'єкт ТОіР заводиться «паспорт устаткування». Наприклад, два однакових верстата, знаходяться на одному або різних ділянках будуть відображені в класифікаторі кожен окремо.

В класифікаторі об'єктів ТОіР присутня інформація про розміщення ОПФ з прив'язкою до поповерховим планам або до картам місцевості. Наприклад, до геоінформаційної системі може бути прив'язане розміщення об'єктів ТОіР і структура інженерних мереж (рис. 7) - кабельних, комп'ютерних мереж, енергомереж, магістралей подачі води і т.д.

Класифікатор має ієрархічну структуру, в якій певні рівні класифікації відповідають різним напрямкам класифікації, наприклад, виробничі одиниці, агрегат, вузли агрегату і т.д. На певних рівнях класифікатора об'єктів ТОіР присутня інформація про номерний облік ОПФ і номерних вузлах і запчастинах. Ведеться номерний облік вузлів і запчастин в ході експлуатації (установка / зняття з обладнання), при проведенні ремонту (передача / прийом вузла з ремонту), складський облік (на центральних складах, в цехах, в підзвіті у механіків і т.д.).

Всі записи класифікатора мають часовий діапазон дії, за допомогою якого досягається збереження інформації про історію переміщення об'єктів ТОіР по підприємству і статусам.

Класифікатор основних засобів служить для ідентифікації всіх основних засобів підприємства для цілей бухгалтерського і податкового обліку. Як правило, даний класифікатор на підприємстві має якийсь «історизм» створення і досить рідко збігається з класифікатором об'єктів ТОіР. Для встановлення однозначного зв'язку між класифікацією сервісних технічних служб (об'єкти ТОіР) і класифікацією бухгалтерського обліку (основні засоби) в кожному записі класифікатора об'єктів ТОіР є посилання на відповідну їй запис класифікатора основних засобів

Управління даними та нормативами Для проведення ТОіР велике значення має швидкий доступ до необхідної технічної, ремонтної і нормативної документації, який забезпечується за допомогою ведення в IT-Enterprise.EAM різних архівів документів. Це здійснюється за допомогою модуля «Управління технічним документообігом і архівами технічної документації». Зазвичай в архіви поміщаються креслення, схеми, інструкції, інші текстові документи, відскановані документи і т.д. Забезпечується швидкий доступ до документів, поміщеним в архіви з будь-якої функції системи в тому числі і через Інтернет.

В системі класифікуються всі види робіт ТОіР для кожної моделі обладнання. Склад і послідовність ТОіР по кожному виду робіт та обладнанню описуються в картах / техпроцесах ремонтів. Карти ремонтів створюються в системі за допомогою модуля «Технологічна підготовка виробництва». Комплект ремонтних карт може бути роздрукований у вигляді технологічної документації відповідно до вимог ЕСТД.

Для кожного виду робіт в карті ремонту створюються норми ремонтів, норми витрат матеріалів, запчастин, норми часу і розцінки за професіями та інші нормативи. Для ремонтів і повірок, виконуваних зовнішніми підрядниками, створюються норми із зазначенням підрядника по загальносистемному довіднику контрагентів та вартості робіт.

Найважливішою нормативної інформацією є нормативи циклів ТОіР що включають в себе періодичність різних видів ТОіР - оглядів, техобслуговування, ремонтів і т.д.

Збір експлуатаційної та виробничої статистики В системі підтримуються для кожного об'єкта ТОіР різні методики обліку даних експлуатаційної статистики:

- Календарне напрацювання;

- Напрацювання за період, наприклад змінна або добова напрацювання. Визначається за допомогою установки часу роботи на добу і реєстрації простоїв, які відраховуються із загальної напрацювання;

- Безперервне або кусочно-безперервне напрацювання з реєстрацією простоїв;

- Разове напрацювання у вигляді окремих пусків;

- Реєстрація щоденного та / або щозмінного часу роботи - «табелі» роботи обладнання;

- Напрацювання, яке вимірюється в заданих одиницях вимірювальними приладами / лічильниками.

Експлуатаційна статистика заноситься в систему для кожної одиниці обладнання або для групи обладнання, рівня обладнання за класифікатором, технологічних ланцюжків устаткування і т.д.

Форми реєстрації експлуатаційної статистики можуть бути як традиційними у вигляді журналів напрацювання або у вигляді знімання даних з комплексів АСУТП з різною періодичністю - on-line реєстрація, погодинна, щозмінна, щодобова, періодична і за запитом. Крім напрацювання забезпечується з'їм різних показників функціонування обладнання, для яких можуть визначатися граничні показники і виконуватися сигналізація при досягненні цих кордонів.

В системі ведеться моніторинг технічного стану об'єктів ремонту - в журналі зауважень персоналу реєструються вид, причина, опис виявлених дефектів, в журналі технічного стану - значення контрольованих показників (наприклад, тиск, зазори і т.д.). Ведуться журнали обліку простоїв, аварій (відмов).

За різними показниками експлуатаційної статистики підтримується з'їм показників з комплексів АСУТП і передача їх в систему.

Основною стратегією управління ОПФ в системі є RCM -2 (Reliability Centered Maintenance) - обслуговування на підставі надійності. Основоположним принципом RCM -2 є недопущення параметрів стану обладнання до значень, які призводять до порушення функціонування об'єкта або системи в конкретному виробничому оточенні.

Основною ідеєю RCM -2 є визначення та застосування індивідуальних методів обслуговування для кожного виду обладнання та причини відмови:

- обслуговування станом;

- планово-попереджувальні ремонти;

- експлуатація до відмови;

- обслуговування на основі тесту.

Відмінністю RCM -2 від традиційних підходів до управління ОПФ є:

- формалізація підходу до обслуговування за станом ОПФ, а саме введення понять функціонального і потенційного відмов;

-вибір методу обслуговування виконується за певним алгоритмом, тобто для однакових ОПФ в залежності від різних факторів можуть бути обрані різні методи обслуговування.

В результаті вибору стратегії кожному ОПФ в системі IT-Enterprise.EAM ставиться відповідно найбільш оптимальна методика обслуговування.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: