Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Розлив винна у пляшки




Пляшки, використанні для розливу вина, ретельно миютьв теплій воді з содою і декілька раз споліскують, щоб вони були ідеально чистими і не мали ніякого запаху. Після миття дають стекти з них воді, після чого розливають вино.

Вино можна розливати ковшем або горням. Пляшки повинні бути наповненні вином так, щоб між вином і корком залишалось вільне місце 1 – 2 см висоти.

Зразу після наповнення пляшки з вином повинні бути щільно закриті. Для цього використовують довгі пробки. Перед тим їх добре випарюють в кипяченій воді для видалення з них дубильних речовин. Воду міняють декілька раз, поки вона не перестане забарвлятьсь в бурий колір.

Після такої обробки пробки стають м’які і добре входять в пляшку. Потім горловини пляшок бажано залити розплавленим воском, щоб вино не випаровувалось через пори пробок, і зовнішнє повітря не потрапляло в середину пляшки.

При кінець, на кожну пляшку потрібно наклеїти ярлик з назвою соку вина, датою виготовлення, и часом розливу його у пляшки, щоб було легше знаходити бажаний сорт вина.

 

Зберігання вин

Пляшки з вином потрібно зберігати в прохолодному місці при температурі 10 – 13°, а міцні десертні вина при температурі 14–16°.

Пляшки повинні знаходитись в горизонтальному положенні так, щоб вино омивало пробку, щоб вона була вологою.

При довготривалому зберіганні вино виділяє осад, котрий складається з винного каменю і фарбуючи речовин, що не погіршує, навпаки покращує якість вина.

Фарбуючі речовини, осідають на внутрішній стороні пляшки утворюють так звану сорочку вина. Вина з осадом і сорочкою: їх або дуже обережно переливають в другу пляшку, або за 4 – 5 днів перед тим як подавати до столу, ставлять у вертикальне положення, тоді винний камінь, і другі осадки залишаються на дні і вино можна обережно розлити в бокали.

 

Хвороби вина

Відомо, що воно володіє прекрасними тонізуючими властивостями, в деяких випадках воно може запобігати и навіть виліковувати багато хвороб. Однак і саме вини як і всякий живий організм, піддано різним хворобам, котрі здатні призвести вино до псування. Тому леліяти вино потрібно з моменту народження до розливу по бокалам.

Самі ранні і найбільш згубні хвороби вина утворюються різними мікроорганізмами: аеробними – (котрим потрібне повітря).

І анаеробними,(повітря непотрібне). Зразу з’ясуємо: їхжиттєва здатність може повністю зіпсути вино, але для людини ці мікроорганізми не представляють ніякої загрози.

Які ж хвороби більш всього псують вино?

Якщо оцтові бактерії діють головним способом на присутній у вині спирт, то анаеробні організми в (основному молочні бактерії)

розкладають самі різні його компоненти. Навіть сьогодні точно не відомі всі компоненти вина, котрі можуть бути засвоєні цими бактеріями.

Лише в одному випадку – при бродінні яблучної кислоти в молочну (яблучно-молочне бродіння) – бактерії не наносять шкоди вину; більш того, така дія навіть позитивна для всіх червоних вин.

Всі інші контакти бактерій молочнокислої групи з другими компонентами вина можуть мати для нього трагічні наслідки.

 

Винна цвіль (мікодерма). В групу ризику в цьому випадку в основному входять молоді слабо градусні вина (до 12°) спирту. Винна плісень розвивається у вигляді суцільної тоненької плівки, котра з часом товстішає і стає морщавою, набуваючи сірувато-білий колір, інколи з розовим відтінком. Пленчаті дріжді розвиваються і існують за рахунок компонентів вина, в частковості розкладання спирту и кислот. В результаті їх дії в вині знижується концентрація спирту, напій поступово мутніє, набуває жовтуватий колір і неприємний запах.

 

Оцтове скисання. Також один з самих розповсюджених винних недугів. По першим симптомам сходиться з виною пліснявою – на поверхні вина виникає сірувато – матова плівка. Захворівше вино набуває характерний різкий запах оцтової кислоти і її ефірів. Щоб оцтові бактерії могли розмножуватись і бродити, їм, як і мікодермі, потрібно багато повітря. Тому розвиток хвороби відбувається тільки на поверхні вина і в стані спокою. Такі умови частіше всього бувають в неповно налитих, і недостатньо щільно закритих бутлях. Оцтове скисання – дуже рідкісне явище для вин з великою кількістю спирту, і кислотності.

 

Ожиріння. Відома як хвороба молодих білих вин, хоча цей недуг може вражати і червоні вина. Заражений напій стає в’язким і масляним, а при більшому розвитку хвороби вино перетворюється в слизисту масу, котра виділяє вуглекислоту. Крим того, замітно, що присутність деяких (наприклад, оцтових) бактерій значно збільшує кількість в’язкої субстанції. Такий симбіоз приводить до того,що воно набуває желейного виду, приводить до того,що воно набуває желейного виду.

 

Мишачий прикус. Появлення неприємного специфічного смаку і запаху, нагадуючи запах мишачих екскрементів,зараженні мало кислі червоні і білі вина невеликої якості, десертні і ігристі вина. Вино слабо мутніє, випадає осад. хвороба визиває різновид плісенні, котра попадає в вино від винограду,або також при натрушенні санітарно гігієнічних норм у виноробстві.

При виготовленні вина можливі різнобічні промахи, котрі можуть привести до хвороби вина, зміні вигляду, і смаку вина і навіть його зіпсути. Потрібно відмітити хвороби вина, від випадкових хвороб і не достатків, котрі викликані необережністю або помилкою винороба.

 

Почорніння. Відбувається, якщо його готують в залізній посуді або використовують залізні предмети при роботі з вино продуктами. Після закінчення бродіння при подальшій обробці вино під дією кисню чорніє. Цій хворобі піддаються і білі, і червоні вина,смак їх стає негармонічним.

 

Посивіння вина. Хвороба залежить у появленні у винах при їх взаємодії з повітрям сивуватої муті. В подальшому вина дають осадок сіро-білого кольору, поступово переходячи в синьо-чорний. Таке явлення характерно для низько кислотних вин, отриманні з жужі, в котре попадали солі жиліза.

 

Як правило, хвороби вина погано піддаються лікуванню, яке буває дійсним тільки на ранніх стадіях, і то не у всіх випадках. Однак як самі хвороби, так і його лікування завжди супроводжуються пониженням його якості. Тому значно більший ефект приносять профілактичні міри: дотримання в процесі виготовлення правил гігієни і використовувати тільки справне обладнання

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных