Розміщення сировини

Розміщення сировини у сховищах та елеваторах повинно забезпечувати її зберігання з мінімальним переміщенням, можливість подачі у виробництво будь-якого виду сировини для виготовлення комбікормів, БВД, преміксів тощо. Здатність сировини до зберігання визначають, передусім, за її фізико-механічними властивостями.

Макуху і шрот зберігають відповідно до "Інструкції по прийманню, розміщенню та зберіганню шротів і макухи на комбікормових підприємствах"

Розсипні корми трав'яні штучно висушені, борошно вітамінне з деревної зелені зберігають у тарі в" складах підлогового типу, а в гранульованому вигляді – у силосних місткостях.

Основні фізико-технічні показники якості трав'яного і кормового борошна – вологість, крупність помелу борошна, концентрація металомагнітних домішок, а також гранул, діаметр і довжина яких мають співвідноситись як 1:2, обмежений прохід крізь сито з отворами діаметром 2 мм та крихкість.

Вологість і температура – основні фактори, що визначають стійкість трав'яного і кормового борошна при зберіганні. Оптимальні для трав'яного борошна у розсипному і гранульованому вигляді такі параметри: вологість – не більше 12 %, температура – до 20 С. За таких умов запобігають самозігріванню та самозайманню. Розмір гранул і вміст у них борошнистої фракції (прохід крізь сито з отворами діаметром 2 мм) істотно впливають на сипкість гранульованої сировини, здатність її до злежування і розпилювання. Оптимальні гранули – діаметром не більше 11 мм, прохід крізь сито з отворами діаметром 2 мм – у межах до 10 %. Борошниста фракція зменшує шпаруватість гранульованого трав'яного та кормового борошна, знижує швидкість повітря звичайної вентиляції і охолодження, що має суттєве значення при зберіганні. Хімічні показники – сирий протеїн, сира клітковина, каротин, зола, нерозчинна в соляній кислоті, – визначають кормову цінність трав'яного та кормового борошна.

Премікси зберігають затарованими до подачі у виробництво в складах підлогового типу. Формують штабелі за рецептами, терміном зберігання. Премікси, які перевозять спеціальним автотранспортом, розвантажують і зберігають у силосах висотою не більше 5 м.

Бентоніти і цеоліти зберігають у тарі до подачі у виробництво. Допускається розпакування їх під час приймання і зберігання в бункерах.

Цукор, метіонін зберігають у мішках, формуючи штабелі у складах підлогового типу. Дозволяється перевантаження їх у контейнери і зберігання в них до подачі у виробництво.

Мелясу, гідрол розвантажують із залізничних цистерн і зберігають у вертикальних та горизонтальних сталевих резервуарах біля насосної станції.

Жир кормовий, фосфатидний концентрат зберігають у тарі, в якій вони надійшли на підприємство (бочки, обігрівальні контейнери) до подачі у виробництво. При поставках жиру в ізотермічних цистернах передбачають місткості для зливання і зберігання, пристрої для підігрівання і подачі у виробництво.

3.3. Зберігання важкосипкої сировини, комбікормів і БВД

Особливу увагу приділяють технології зберігання важкосипких видів сировини, яка становить приблизно 35 % від загальної кількості, а також готової продукції у вигляді розсипного комбікорму. Однією з основних ознак важкосипких розсипних видів сировини і готової продукції є здатність їх до самоущільнення з різними періодами за тривалістю. За цією ознакою вони класифікуються на сім груп:

I – корми трав'яні штучно висушені, борошно із деревної зелені, жом буряковий сушений (розсипний);

II – висівки, мучки, комбікорми розсипні, БВД, премікси;

ІІІ – борошно з риби, морських ссавців і ракоподібних; креветкове, крабове, крілеве, м'ясо-кісткове, м'ясне; дріжджі кормові;

ІV – комбікорми розсипні з введенням жиру, меляси тощо;

V – макуха, шроти;

VI – комбікорми гранульовані, БВД, гранульована сировина;

VII – мінеральна сировина – борошно вапнякове, знефторений фосфат, цеоліти, бентоніт.

З метою запобігання самоущільненню та збереження первинної якості сировини та готової продукції рекомендують такі строки безперервного зберігання їх в силосних місткостях табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Строки безперервного зберігання сировини в силосних місткостях

Наведені в табл. 3.1. мінімальні строки зберігання встановлено для продуктів з максимальною вологістю (за діючими стандартами і технічними умовами), максимальні – для продуктів з вологістю на 2 – 3 % нижче від стандартної. Якщо вологість продуктів перевищує на 2 – 3 % стандартні показники, максимальні строки безперервного їх зберігання скорочують в два рази.

При необхідності більш тривалого зберігання сировину перевантажують (перекачують) із силосу, де вона зберігається, у вільний. Процес періодичного переміщення може повторюватися кілька разів, не перевищуючи загальних строків зберігання, встановлених нормативною документацією.

Профілактичні заходи – перекачування у вільний силос готової продукції у розсипному виді допускається проводити тільки один раз з причини порушення її однорідності.

При відсутності вільних силосів не рекомендується перекачувати продукт з силосу, в якому він зберігається, в той самий силос, тобто "сам на себе", оскільки при цьому утворюються застійні пристінні зони, що призводить до самозігрівання.

Як виняток, подібне перекачування протягом 15-20 хв допускається для продуктів, які через 2-3 доби будуть передані у виробництво на переробку або відпущені споживачеві.

Розсипні корми трав'яні штучно висушені, борошно з деревної зелені, жом буряковий сушений розсипний і гранульований (діаметр гранул понад 12,7 мм), сіль кухонну та крейду зберігати в силосних місткостях не рекомендується з причин недостатньої сипкості через їх гігроскопічність (здатність поглинати вологу), самоущільнення тощо.

Дно і стінки силосів і бункерів повинні мати гладеньку поверхню. Кут нахилу площин днищ має бути: для зернової сировини не менше 45°, для борошнистих і кормових продуктів – 60-70°.

Силоси для важкосипкої сировини і продукції комбікормового виробництва обладнують спеціальними механічними випускними пристроями (розвантажувачі гвинтові АІ-ДРВ, АІ-ДР-2В або вібророзвантажувачі РЗ-БВА).

Склади підлогового типу, передбачені для зберігання важкосипкої сировини насипом, необхідно розділити на окремі, ізольовані одна від одної секції (засіки).

Не допускається при закладанні та в процесі зберігання змішування різних видів сировини, попадання води, скла, сторонніх предметів тощо.

Запитання для самоперевірки.

1. З якою метою розробляється план розміщення сировини?

2. Як здійснюється приймання сировини?

3. За якими ознаками класифікується важкосипка сировина?

4. Які фактори впливають на терміни зберігання сировини?

5. Для яких видів сировини характерно самоущільнення?

6. Як здійснюють контроль кількості сировини?

Література: [4], [9], [13].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: