ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Надання антистатичних властивостейМета: вивчити надання антистатичних властивостей, основні терміни.
План: 1. Надання антистатичних властивостей. 2. Отримання антистатичного ефекту.
При терті волокон у процесі отримання або експлуатації тканини на їх поверхні виникає і накопичується статична електрика. Накопичення електричних зарядів на синтетичних волокнах створює труднощі при їх переробці в тканину і готові вироби, внаслідок злипання ниток або розпушення пряжі, а при експлуатації готових виробів викликає неприємні відчуття, прилипання до тіла, утворення пілінгу, підвищену забрудненість. Вибір антистатичних препаратів визначається призначенням обробки і необхідною стійкістю зв'язку нанесеного препарату з волокном. Для надання тимчасового антистатичного ефекту, необхідного лише в процесах переробки волокон у тканину (прядіння і ткацтво), використовуються препарати короткочасної дії, які легко видаляються при обробці текстильного матеріалу перед фарбуванням і друкуванням. Найбільше поширення серед них знайшли різні ПАР, які можуть використовуватись сумісно з вуглеводнями, жирами і маслами у вигляді емульсій. Вуглеводні знижують коефіцієнт тертя, а ПАР сприяють появі поверхневої провідності. Найбільш часто використовуються іоногенні ПАР. Їх здатність надавати волокну антистатичні властивості ґрунтується на утворенні ними на поверхні волокна орієнтованого шару, який має підвищену електропровідність за рахунок зв'язування полярними молекулами ПАР води із повітря. Серед іоногенних ПАР використовуються алкамон ОС-2 (суміш четвертинних амонієвих солей сполук жирного ряду), тетрамон С, а із неіоногенних ПАР — стеарокс 6 і стеарокс 920 (полігліколеві ефіри стеаринової кислоти). Ці препарати можуть використовуватись для надання тимчасового ефекту готовій тканині. Тканину обробляють водним розчином препарату, висушують. Для отримання антистатичного ефекту, стійкого до прання і хімічного чищення, може використовуватись спосіб прищеплювання антистатичних сполук до волокна або спосіб утворення на волокні нерозчинних гідрофільних полімерів, які мають підвищену провідність. Однак ці способи не знайшли широкого використання. Для надання стійкого антистатичного ефекту використовують спосіб утворення на волокні провідного полімеру. Найбільша провідність досягається при використанні поліелектролітів, що містять групи -SO3Nа, -СОONа, а також полімерів, що вміщують групи РО[N(СН3)2]2 і -(ОСН2СН2)n-; середня провідність досягається при наявності груп -СONН2, -СООН, -N(СН3)2; слабкий вплив виявляють групи -Сl, -СN, —ОН, -СООСН3, -SO2NH2. Для отримання стійкої антистатичної обробки на матеріалах із хімічних волокон використовується епамін 06, який при термообробці в присутності лужного реагенту утворює на тканині нерозчинний полімер. Стійкі антистатичні властивості можна надати також шляхом хімічної модифікації поверхні волокна. Практичне використання цей спосіб знайшов при підготовці до фарбування виробів із ацетатного і триацетатного волокон шляхом поверхневого омилення в лужному середовищі. Відомий спосіб надання антистатичних властивостей текстильним матеріалам із поліефірних волокон шляхом їх обробки поліетиленгліколем у лужному середовищі. В умовах термообробки при температурі 160—190°С на поверхні волокна, обробленого розчином поліетиленгліколю, відбувається реакція переетерифікації з утворенням поверхневого гідрофільного шару поліетиленгліколю, міцно зв'язаного з волокном. У результаті такої обробки тканина набуває антистатичних властивостей, стійких до прання, підвищується її капілярність і знижується забрудненість. Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів Мета: вивчити надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів, основні терміни.
План: 1. Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів. 2. Способи надання стійкої бактерицидності.
Найбільшу чутливість до дії мікроорганізмів мають натуральні волокна. Синтетичні волокна більш стійкі, однак і вони піддаються дії мікроорганізмів; поліефірне волокно найменш стійке серед синтетичних волокон до дії мікроорганізмів. Захист від дії мікроорганізмів підвищує довговічність виробів тому має велике народногосподарське значення для текстильних матеріалів спеціального призначення (наметові, брезентові, рибацькі сіті та ін.) Найпростішими бактерицидними речовинами є солі важких металів. За ступенем зростання бактерицидності їх можна розташувати в такий ряд: Zn<Рb<Сu<Сd<Нg<Аg. Ці речовини використовуються у вигляді комплексів з органічними сполуками. Найчастіше використовуються мідні комплекси. Прикладом може бути досить ефективний бактерицидний препарат 8-оксихінолят міді. Більшу стійкість до мокрих обробок і особливо до світла має мідно-хромово-танідний комплекс. Сполуки металів проявляють антимікробну бактерицидну дію. Вільні іони металів, які виділяються в результаті розкладу відповідного металічного комплексу під дією продуктів життєдіяльності бактерій, викликають загибель бактеріальної клітини. Протигрибкова фунгіцидна активність властива органічним сполукам. Найпростішими з них є похідні фенолу і саліцилової кислоти. Більш активні фунгіциди-хлорпохідні фенолу, похідні гексахлордифенилу. Підвищену фунгіцидну дію мають препарати, що містять сірку. Протигрибкова активність цих препаратів пояснюється наявністю в їх будові тіокарбонільної С=S і дисульфідної -S—S- груп. Перелічені вище препарати утримуються на волокні в основному фізичними адсорбційними зв'язками, що в більшості випадків не забезпечує отримання обробки, достатньо стійкої до зовнішніх дій. Більш вдосконаленим способом надання стійкості до дії мікроорганізмів є хімічна модифікація волокна шляхом його часткової етерифікації або прищепленої сополімеризації. Цікавим є отримання прищеплених сополімерів целюлози, що вміщують катіон міді, їх бактерицидні властивості зберігаються після 25-ти разового прання. Іншим ефективним способом надання стійкої бактерицидності є обробка текстильних матеріалів солями ртуті. В результаті такої обробки до ароматичного ядра барвника, хімічно зв'язаного волокном, приєднується група — НgОСОСН3, що забезпечує високу бактерицидну активність волокна і його стійкість до багаторазового прання. Для надання біостійкості вовняним текстильним матеріалам можуть використовуватись антрахінонові барвники (кислотні, хромові). Запропоновані барвники доступні, їх використання не потребує спеціального обладнання, дозволяє суміщати фарбування з антимікробною обробкою. Забарвлена тканина не забруднює навколишнє середовище при експлуатації через відсутність виділення біоцидів із текстильного матеріалу. Інгібірування нейтральних ферментів за допомогою барвників, здатних зв'язувати іони металів, дозволяє забезпечити захист вовняних матеріалів як у випадках кислотного, так і лужного механізму мікробіологічного руйнування. Суміщення технологічних операцій дозволяє скоротити тривалість технологічного циклу, знизити витрати електроенергії і хімікатів, а використання антрахінонових барвників забезпечує високі показники стійкості забарвлення до фізико-хімічних дій. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|