Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Моделі (життєвого циклу) процесу створення програмного забезпечення




Модель процесу створення ПЗ – це загальне абстрактне представлення даного процесу. Модель життєвого циклу відображає різні стани системи, починаючи з моменту виникнення необхідності в даному ПЗ і закінчуючи моментом його повного виходу із вживання. Модель життєвого циклу - структура, що містить процеси, дії і завдання, які здійснюються в ході розробки, функціонування і супроводу програмного продукту впродовж усього життя системи, від визначення вимог до завершення її використання.

Нині відомі і використовуються наступні моделі (життєвого циклу) створення ПЗ:

· Каскадна модель (рис. 20.1) або водоспадна модель (Woterflow) передбачає послідовне виконання усіх етапів ЖЦП в строго фіксованому порядку. Перехід на наступний етап означає повне завершення робіт на попередньому етапі.

· Поетапна модель з проміжним контролем – ітераційна модель (рис. 20.2). Розробка ІС ведеться ітераціями з циклами зворотного зв'язку між етапами. Міжетапні коригування дозволяють враховувати реально існуючий взаємовплив результатів розробки на різних етапах, час життя кожного з етапів розтягується на увесь період розробки.

· Спіральна модель (рис. 20.3) або еволюційна модель (Evolutionary model). На кожному витку спіралі виконується створення чергової версії продукту, уточнюються вимоги проекту, визначається його якість і плануються роботи наступного витка.Особлива увага приділяється початковим етапам розробки - аналізу і проектуванню, на яких реалізація тих або інших технічних рішень перевіряється і обгрунтовується за допомогою створення прототипів (макетування).

· інкрементна модель (Incremental model) (рис. 20.4). На початку процесу визначаються усі системні вимоги, частина конструювання, що залишилася, виконується у вигляді послідовності версій. Перша версія реалізує частину запланованих можливостей, наступна версія реалізує додаткові можливості і т. д., поки не буде отримана повна система.

 

 

Рис. 20.1. Каскадна модель ЖЦ ПЗ

 

Рис. 20.2. Поетапна модель з проміжним контролем

 

Рис. 20.3. Спіральна модель ЖЦ ПЗ

Рис. 20.4. Інкрементна модель

Таблиця 20.1. Характеристики моделей

моделі На початку процесу визначені усі вимоги? Безліч циклів конструювання? Проміжне ПО поширюється?
Каскадна Інкрементна (заплановане поліпшення продукту) Еволюційна Так Так     Ні Ні Так     Так Ні Можливо     Так

На практиці найбільше поширення отримали дві основні моделі життєвого циклу:

· каскадна модель (характерна для періоду 1970-1985 рр.);

· спіральна модель (характерна для періоду після 1986.р.).

У ранніх проектах досить простих мтмтем кожне застосування було єдиним, функціонально і інформаційно незалежний блок. Для розробки такого типу додатків ефективним виявився каскадний спосіб. Кожен етап завершувався після повного виконання і документального оформлення усіх передбачених робіт.

Можна виділити наступні позитивні сторони застосування каскадного підходу:

· на кожному етапі формується закінчений набір проектної документації, що відповідає критеріям повноти і узгодженості;

· виконувані в логічній послідовності етапи робіт дозволяють планувати терміни завершення усіх робіт і відповідні витрати.

Каскадний підхід добре зарекомендував себе при побудові відносно простого ПЗ, коли на самому початку розробки можна досить точно і повно сформулювати усі вимоги до системи. Основним недоліком цього підходу є те, що реальний процес створення системи ніколи повністю не укладається в таку жорстку схему, постійно виникає потреба в поверненні до попередніх етапів і уточненні або перегляді раніше прийнятих рішень. В результаті реальний процес створення ПЗ виявляється таким, що відповідає поетапній моделі з проміжним контролем.

Проте і ця схема не дозволяє оперативно враховувати виникаючі зміни і уточнення вимог до системи. Узгодження результатів розробки з користувачами робиться тільки в точках, що плануються після завершення кожного етапу робіт, а загальні вимоги до ПЗ зафіксовані у вигляді технічного завдання на увесь час її створення. Таким чином, користувачі часто отримують систему, що не задовольняє їх реальним потребам.

Спіральна модель ЖЦ була запропонована для подолання зазначених проблем. На етапах аналізу і проектування реалізація технічних рішень і потреб замовника перевіряється шляхом створення прототипів. Кожен виток спіралі відповідає створенню працездатного фрагмента або версії системи. Це дозволяє уточнити вимоги, цілі і характеристики проекту, визначити якість розробки, спланувати роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті вибирається обгрунтований варіант, який задовольняє дійсним вимогам замовника і доводиться до реалізації.

Ітеративна розробка відбиває об'єктивно існуючий спіральний цикл створення складних систем. Вона дозволяє переходити на наступний етап, не чекаючи повного завершення роботи на поточному і вирішити головне завдання - якнайшвидше показати користувачам системи працездатний продукт, тим самим активізуючи процес уточнення і доповнення вимог.

Основна проблема спірального циклу - визначення моменту переходу на наступний етап. Для її вирішення вводяться тимчасові обмеження на кожного з етапів життєвого циклу, і перехід здійснюється відповідно до плану, навіть якщо не уся запланована робота закінчена. Планування робиться на основі статистичних даних, отриманих в попередніх проектах, і особистого досвіду розробників.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных