Право на інформацію

1. Сторони мають забезпечити, що у контексті процесів щодо порушення прав інтелектуальної власності та у відповідь на обґрунтований запит скаржника компетентні судові органи можуть вимагати, щоб інформація про походження та шляхи реалізації товарів або послуг, які порушують право інтелектуальної власності, була надана порушником та/або іншою особою, у якої:

а) було виявлено контрафактний товар у промислових масштабах;

b) було виявлено використання послуг, що становлять правопорушення, у промислових масштабах;

c) було виявлено надання у промислових масштабах послуг, використаних у діяльності, що становить правопорушення; або

d) яка була вказана особою, зазначеною у підпунктах (а), (b), або (c) пункту 1 цієї статті, як задіяна у виробництві, виготовленні або розповсюдженні таких товарів чи наданні послуг.

2. Інформація, зазначена у пункті 1 цієї статті, повинна, в залежності від потреби, містити:

а) імена та адреси виробників, виготовлювачів, розповсюджувачів, постачальників та інших попередніх власників товарів або послуг, а також планованих оптових та роздрібних продавців;

b) інформацію про кількість виробленої, виготовленої, доставленої, одержаної чи замовленої продукції, а також про ціну, встановлену на дані товари і послуги.

3. Пункти 1 і 2 цієї статті мають застосовуватися без шкоди іншим нормам закону, які:

а) надають правовласнику право одержувати більш повну інформацію;

b) регулюють використання цивільних або кримінальних процедур стосовно інформації, переданої згідно із цією статтею;

c) регулюють відповідальність за зловживання правом на інформацію;

d) надають можливість відмовлятись від надання інформації, яка примусила б особу, зазначену у пункті 1 цієї статті, визнати свою особисту участь або участь близьких родичів у порушенні прав інтелектуальної власності; або

e) регулюють захист конфіденційності джерел інформації або обробки особистих даних.

Стаття 236

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: