Напівсухі й напівсолодкі столові вина

При виробництві напівсухих столових вин (білих, рожевих, червоних) бродіння завершують при збереженні в готовому вині 0,5 – 2,5 г/100 см³ цукру. Цю підгрупу в Україні представляють ординарні вина. Напівсухі натуральні - Старокозаче, Трамінер. Напівсухі купажні – Напівсухе червоне (біле, рожеве), Весільне, Смарагдове, Гірське джерело, Золоті ворота, Зіркове, Букет Таврії.

Напівсолодкі столові вина виробляють неповним зброджуванням високоцукристого сусла (не менше ніж 22 % цукру) білим або червоним способами, а також купажуванням білих або червоних сухих виноматеріалів з увареним під вакуумом виноградним суслом (вакуумом - суслом).

Готові вина містять 8 – 12 % об. спирту, 3 – 5 г/100 см³ цукру і 6 г/дм³ кислот. Їх виробляють трьох типів: білі, рожеві, червоні. Вина цієї підгрупи мають м’який гармонійний смак, специфічний для кожного найменування вина тонкий аромат.

При тривалому витримуванні вина погіршують свою якість, тому їх асортимент представлений в Україні в основному купаною ординарною продукцією таких найменувань: Ізмаїл, Аркадія, Таврійське. [5]

Виробництво столових напівсухих і напівсолодких вин засновано на послідовному виконанні наступних технологічних прийомів: зупинки бродіння в потрібний момент для одержання вина потрібних кондицій за спиртом й цукром; стабілізації виноматеріалу до зброджування в процесі технологічних обробок і витримки; стабілізації готового вина, розлитого в пляшки.

Для зупинки бродіння в потрібний момент користуються різними прийомами: знижують (до 0°С) або підвищують (до +60-70°С) температуру; відокремлюють фільтруванням дріжджі від середовища, що бродить; вводять діоксид сірки й інші консерванти для пригнічення життєдіяльності дріжджів; створюють у недоброді підвищену концентрацію СО₂, при якій бродіння зупиняється й т.д. У виноробній промисловості поширені низькі температури бродіння, термічні обробки й сульфітація, які досить ефективні й прості.

Для одержання біологічно стабільних столових напівсухих і напівсолодких вин використовують сорти винограду, що накопичують багато цукру й мало азотистих сполук, щоб у суслі було невеликий вміст азотистих речовин; переробляють виноград у м'якому механічному режимі, що виключає перетирання шкірочки й тривалий контакт твердих елементів мезги із суслом; бродіння ведуть із невеликою швидкістю при низькій температурі й із застосуванням дріжджів, що повільно зброджують цукор, схильних давати недобродити.

Виробництво напівсухих і напівсолодких вин здійснюється за двома технологічними схемами.

Перша схема, що забезпечує одержання вин більше високої якості, заснована на зброджуванні сусла й мезги із зупинкою бродіння при досягненні потрібних кондицій за вмістом цукру. Для виробництва таких вин використовують виноград одного або декількох сортів. Оптимальна цукристість соку ягід при зборі винограду 20-22%, титрована кислотність 6-10 г/дм³.

Переробку винограду на білі вина ведуть із відділенням гребенів при неінтенсивному механічному режимі, щоб збагачення сусла фенольними й іншими екстрактивними речовинами, що вилучаються зі шкірочки й насіння, було мінімальним. З 1 т винограду відбирають самоплив і сусло першого тиску в кількості не більше 60 дал.

Всі технологічні операції проводять в умовах з виключенням окиснення. Забезпечують гарне освітлення сусла шляхом відстоювання при невисокій температурі (10-12°С) з додаванням сорбентів і флокулянтів.

Бродіння ведуть повільно при температурі 14-18°С на спеціальних дріжджах чистої культури. Коли зміст цукру в суслі, що бродить, стає на 1-2 % вище встановлені для вина кондиції, процес бродіння зупиняють швидким охолодженням до температури -5°С. Отриманий виноматеріал-недоброд сульфітують з розрахунку вмісту в ньому 30 мг/дм³ вільної сірчаної кислоти й зберігають при температурі -3°С у герметично закритих резервуарах. У процесі наступних обробок і зберігання виноматеріалів у них постійно підтримують концентрацію вільної сірчаної кислоти на рівні 25-30 мг/дм³. При зберіганні в умовах низької температури, що виключає бродіння, виноматеріали освітлюються. Якщо необхідно їх фільтрують й егалізують для одержання однорідних великих партій вина потрібних кондицій.

Виноматеріали оклеюють і піддають деметалізації на ранніх стадіях обробки. Проводять фільтрування на діатомітових фільтрах, потім швидко охолоджують до температури -3...-4°С і після витримки на холоді протягом 4-7 діб фільтрують при тій же низькій температурі [3].

Для одержання червоних столових напівсухих і напівсолодких вин проводять настоювання й бродіння на меззі або нагрівають мезгу до 60-65°С. Після відділення від мезги недоброду або сусла подальший процес здійснюється так само, як при одержанні білих вин цього типу.

Друга схема заснована на купажуванні сухих виноматеріалів і консервованого сусла з метою забезпечення потрібних кондицій і досить високої якості вина. У купажі можуть вводитися також недоброди й вакуум-сусло. Купажування проводять не менш ніж за 40-45 діб до розливу. За цей строк здійснюють повну технологічну обробку, що повинна забезпечувати стабільність вина після розливу не менш 3 міс.

Оброблені розливостійкі вина зберігають до розливу при низькій температурі, що виключає бродіння, у герметичних місткостях, краще в атмосфері СО₂. Рекомендується додаткова витримка при температурі 40°С протягом 15-20 діб при виключенні доступу повітря. Така витримка прискорює дозрівання й поліпшує якість вина.

Готові напівсухі й напівсолодкі вина розливають у пляшки різними способами, які виключають інфікування вина й доступ до нього повітря: на лініях гарячого або стерильного розливу, із застосуванням пляшкової пастеризації, із введенням сорбінової і сірчаної кислот.

Для забезпечення стабільності готових столових вин, що містять цукор, переважно застосовують пляшкову пастеризацію або гарячий розлив. Розлив вина при температурі 55-60°С у підігріті до 50°С пляшки забезпечує достатню стабільність продукту й більш зручний у виробництві, ніж пляшкова пастеризація. Відомий також холодний стерильний розлив, що гарантує стабільність вин тільки при повному виключенні інфекції ззовні, що важко забезпечити у виробничих умовах. Пробки для закупорювання пляшок попередньо стерилізують 1%-ным розчином сірчаної кислоти, нагріванням або іншими способами. Після розливу в пляшки столові напівсухі й напівсолодкі вина зберігають при температурі від-2 до 8°С.

Всі напівсухі й напівсолодкі вина відносяться до категорії ординарних, тому що вони не підлягають витримці.

Рожеві вина

Рожеві вина є проміжними між червоними й білими. Їх готують із червоних сортів винограду, вони характеризуються вмістом невеликої кількості антоціанів, а також більш високим вмістом дубильних речовин, ніж у білих винах. Вони характеризуються смаком свіжого винограду, вираженим ароматом.

Принципи приготування рожевих вин зводяться до наступного: використовувати такі сорти винограду, які надають вину особливий характер; використовувати повну зрілість винограду як першу умову його низької кислотності; обмежувати настоювання мезги - 24 або 36 год.; проводити сульфітацію в помірних дозах, щоб не перешкодити яблучно-молочному бродінню; домогтися повного завершення спиртового бродіння [4].

Готують ординарні рожеві столові вина із червоних і рожевих сортів винограду. Допускається приготування вина із суміші червоних і білих сортів винограду, а також купажем червоних і білих виноматеріалів.

Колір вина від ясно-рожевого до ясно-червоного; букет і смак сортові й відповідають групі сортів, з яких приготоване вино. Кондиції такі ж, як і червоних. Рожеві виноматеріали готують за трьома схемами: із бродінням мезги; з нагріванням мезги до 45-50°С; з екстрагуванням мезги збродженим суслом. Кращі рожеві вина готують підброджуванням мезги з відбором до 30 дал. сусла-самопливу.

При готуванні рожевих вин купажем червоних і білих виноматеріалів неопрацьовані виноматеріали готують за схемами червоних і білих ординарних вин.[8]

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: