ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Овідіополь, 2014 р.Комунальна установа «Овідіопольський районний методичний кабінет» Відділу освіти Овідіопольської райдержадміністрації
ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ (методичні рекомендації)
Овідіополь, 2014 р. Готовність дитини до школи: методичні рекомендації. – Овідіополь, 2014. – 66с. Упорядники: Левицька С.В., Солтус В.М.
У методичному посібнику надаються рекомендації, щодо складання програми дослідження та написання аналітичного звіту з готовності дитини до школи. Також надається психодіагностичний інструментарій. Подаються матеріали, за якими батьки самостійно можуть визначити, чи готова дитина до школи. Посібник рекомендований практичним психологам дошкільних навчальних закладів, батькам, вихователям дошкільних навчальних закладів.
Вступ. Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміють необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми за певних умов навчання. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання — це один із найважливіших підсумків психологічного розвитку в період дошкільного дитинства. Високі вимоги життя до організації виховання і навчання в XXI ст. змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи. У зв'язку з цим проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З вирішенням цієї проблеми пов'язане визначення цілей і принципів організації навчання та виховання в дошкільних установах. Тому основною метою визначення психологічної готовності до шкільного навчання можна вважати профілактику шкільної дезадаптації. На сьогодні практично загальновизнано, що готовність до шкільного навчання — багатокомпонентне утворення, яке вимагає комплексних психологічних досліджень. Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Під інтелектуальною зрілістю розуміють диференційоване сприйняття (перцептивну зрілість), що включає виокремлення фігури з фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, що виражається в здатності збагнути основні зв'язки між явищами; можливість логічного запам'ятовування; уміння відтворювати зразок, а також розвиток тонких рухів руки і сенсомоторну координацію. Можна сказати, що інтелектуальна зрілість в істотній мірі, що розуміється таким чином, відображає функціональне дозрівання структур головного мозку. Емоційну зрілість в основному розуміють як зменшення імпульсних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання. До соціальної зрілості належать потреба дитини в спілкуванні з однолітками та вміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання. Досягнення шкільної зрілості обумовлене низкою генетичних і соціально-психологічних чинників, що впливають на соматичний і психічний розвиток дитини протягом усього періоду її життя до школи. Характер впливу цих чинників визначає причини шкільної незрілості, до яких належать: • недоліки у виховному середовищі; • недоліки соматичного розвитку дитини; • невротичний розвиток характеру; • пренатальне або раннє постнатальне пошкодження центральної нервової системи. Діагностика сформованості передумов навчальної діяльності спрямована на визначення готовності майбутнього школяра до нового для нього виду діяльності — навчальної. Навчальна діяльність має низку особливостей, що відрізняють її від ігрової діяльності. Вона передбачає орієнтацію на результат, довільність і обов'язковість. Значна частина навчальних завдань, із якими стикається першокласник, спрямована на виконання низки умов, деяких вимог, орієнтацію на правило і зразок. Саме ці вміння належать до так званих передумов навчальної діяльності, тобто до дій, які ще не є повною мірою навчальними, але необхідні для початку їх засвоєння. У зв'язку з цим у віці 6-7 років доцільно проводити дослідження вищеперелічених умінь, від яких значною мірою залежить успішність навчання на перших етапах засвоєння знань і вимог школи. Важливе значення має мотиваційно-особистісний компоненти готовності до шкільного навчання. Методики діагностики критеріїв готовності дитини до шкільного навчання можуть варіюватися. Добираючи методи, необхідно дотримуватися низки важливих умов. Методи повинні бути короткими і простими. Завдання мають відповідати віковим особливостям та інтересам дітей. Інтереси мають бути пов'язані зі знайомими видами діяльності й концентруватися у сфері уяви та наочно-образного мислення (гра, малювання та ін.). Обстеження має відбуватися на матеріалі, зрозумілому і цікавому дітям. Рівень складності завдань має бути дібраний так, щоб дитина могла їх виконати. Обстеження будується відповідно до особливостей функціонування нервової системи дітей 6-7 років, оскільки вони можуть витримувати інтелектуальне й емоційне навантаження протягом обмеженого часу (в середньому індивідуальне обстеження повинне займати 45 хв). Отже, перед дошкільною ланкою освіти постають завдання формування психологічної готовності дітей до навчання: розвиток пам’яті, мислення, мовлення, тобто загальних розумових здібностей, сформованість яких сприяє успішному засвоєнню шкільних предметів. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|