Дефекти і пошкодження

ОЦІНКА ТЕХНІЧНОГО СТАНУ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ ВИРОБНИЧИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ДБН 362-92

ЗМІСТ

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2 ОГЛЯДИ І ОБСТЕЖЕННЯ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ, ЩО ЕКСПЛУАТУЮТЬСЯ

Порядок виконання робіт

Дефекти і пошкодження

Уточнення властивостей металу в конструкціях і з'єднаннях

Уточнення навантажень і впливів

Визначення зусиль в елементах

3 ОЦІНКА ТЕХНІЧНОГО СТАНУ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ

Оцінка на підставі досвіду експлуатації

Оцінка пробним навантаженням

Розрахункова оцінка

4 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РЕЗУЛЬТАТІВ ОЦІНКИ

Додаток 1 (рекомендований)

ПРИБЛИЗНІ СТРОКИ ОГЛЯДІВ І ОБСТЕЖЕНЬ

Додаток 2 (обов'язковий)

ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ РОБІТ ЩОДО ОГЛЯДУ КОНСТРУКЦІЙ В НАТУРІ

Додаток 3 (довідковий)

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕФЕКТІВ І ПОШКОДЖЕНЬ ТА ЇХ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ ЗНАЧЕННЯ

Додаток 4 (рекомендований)

ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТАЛІ

Додаток 5 (рекомендований)

МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ЗАГАЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ЗНОСУ СТАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Додаток 6 (довідковий)

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ І ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ

Ці норми встановлюють загальні правила оцінки технічного стану сталевих конструкцій каркасів експлуато­ваних виробничих будівель і споруд. Вказівок норм необхідно дотримуватись безпосередньо при оцінці технічного стану сталевих конструкцій, а також керуватися ними при розробці інших нормативних документів з проектування, технічної експлуатації і ремонту конструкцій.

Норми стосуються тільки конструкцій, проектування яких регламентується СНІП ІІ-23-81*, а також експлуа­тованих конструкцій, і не поширюються на ті частини будівель і споруд та їх конструктивні елементи, що споруджуються знову (прибудовуються).

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Оцінка технічного стану є однією із регламентованих процедур, які виконуються з метою перевірки рівня надійності (безвідмовності) і довговічності конструкцій і встановлення можливості їх використання за призначен­ням у передбачених проектом умовах і на певний строк експлуатації, що прогнозується.

1.2 Залежно від здатності конструкції виконувати протягом прогнозованого строку усі функції, передбачені нормативною і проектною документацією, технічний стан конструкції можна класифікувати як

справний — якщо виконуються усі вимоги проекту і діючих на час обстеження норм і державних стандартів;

роботоспроможний — якщо є часткові відхилення від вимог проекту і діючих норм, але без порушення вимог за граничним станом першої групи і при таких порушеннях вимог за граничним станом другої групи, які в конкретних умовах не обмежують нормальне функціонування виробництва;

обмежено працездатний — коли для забезпечення функціонування виробництва необхідний контроль за станом конструкцій, тривалістю їх експлуатації або за параметрами технологічних процесів (наприклад, обмежен­ня вантажопідйомності мостових кранів або вимог очищення від снігу);

аварійний — якщо порушені вимоги за граничним станом першої групи (або неможливо протягом прогнозо­ваного строку запобігти цим порушенням).

Згадані вище граничні стани першої і другої груп визначаються відповідно до ГОСТ 27751-88.

1.3 На відміну від проектування нових конструкцій, коли їх надійність підтверджується тільки шляхом розрахунку, для характеристики існуючих конструкцій можна застосовувати методи, засновані на:

— аналізі досвіду експлуатації;

- використанні методів перевірного розрахунку;

- перевірці пробним навантаженням.

Ці способи можна використовувати і в комбінації, а саме:

- різні конструктивні елементи будівлі чи споруди можна обстежувати різноманітними способами;

— один і той самий конструктивний елемент можна обстежити декількома способами, і якщо вони дають різні результати, то приймається найбільш обережна оцінка.

1.4 Прогнозований строк експлуатації, який ураховується під час оцінки технічного стану (див. п. 1.1), приймається за одним із таких варіантів;

— до вичерпання встановленого нормативного строку функціонування будівлі чи споруди;

— до найближчого запланованого капітального ремонту;

— до встановлюваного під час оцінки строку, після закінчення якого конструкція знову підлягає оцінці з метою перевірки можливості продовження допустимого строку експлуатації.

1.5 В усіх випадках оцінку технічного стану слід виконувати на підставі результатів поточних і періодичних оглядів або спеціального обстеження, під час якого збираються дані про фактичний знос конструкцій, уточнюються відомості дослідження властивостей матеріалів, збирається технічна документація, яка збереглася, проводяться необхідні розрахунки тощо.

2 ОГЛЯДИ І ОБСТЕЖЕННЯ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ, ЩО ЕКСПЛУАТУЮТЬСЯ

Порядок виконання робіт

2.1 Забезпечення постійного рівня надійності і довговічності експлуатованих конструкцій пов'язане з організацією справної служби технічної експлуатації, що здійснює нагляд і догляд за конструкціями власними силами або шляхом залучення спеціалізованих організацій.

Метою нагляду є своєчасний вияв і правильна оцінка наявних дефектів і пошкоджень сталевих конструкцій. Нагляд містить поточні і періодичні (весняні і осінні) огляди конструкцій, а також їх спеціальні обстеження.

2.2 Періодичність поточних оглядів конструкцій визначається умовами експлуатації і може бути встановлена за вказівками, наведеними у рекомендованому додатку 1, якщо в проекті чи в іншій експлуатаційно-технічній документації не задані інші вимоги.

2.3 Метою проведення спеціальних обстежень, які здійснюються, як правило, силами залучених спеціалізованих організацій, є встановлення фактичних даних про стан і параметри конструкцій щодо розробки рекомендацій по дальшій їх експлуатації.

Обстеження конструкцій необхідно проводити:

- якщо під час поточного або періодичного огляду знайдені дефекти і пошкодження категорії А за класифікацією п. 2.9 або такі дефекти і пошкодження, оцінка безпеки яких ускладнена для служби технічної експлуатації підприємства;

- при аварії аналогічних конструкцій, що експлуатуються в аналогічних умовах на інших об'єктах;

- при необхідності реконструкції або технічного переозброєння, пов'язаних із зміною навантажень або умов експлуатації.

В усіх випадках незалежно від оцінки стану конструкції службами технічної експлуатації слід проводити обстеження не пізніше, як це зазначено у рекомендованому додатку 1.

2.4 Обстеження конструкцій повинно містити:

- підготовчі роботи (одержання і аналіз завдання на проведення обстеження, ознайомлення з об'єктом обстеження в натурі, добір і аналіз технічної документації, складання робочої програми тощо);

- огляд конструкцій в натурі (обмір конструкцій, визначення відхилень положення конструкцій та їх гео­метричних розмірів від проектних, визначення відхилень від проектів конструктивного виконання елементів і їх з'єднань, виявлення пошкоджень елементів і з'єднань, складання виконавчої документації, відомостей дефектів і пошкоджень, обмірювальних креслень);

- визначення властивостей сталі конструкції;

- уточнення фактичних і прогнозування майбутніх навантажень, впливів і умов експлуатації, включаючи температурно-вологісний режим і ступінь агресивності зовнішнього середовища;

- складання висновків про фактичний стан обстежених конструкцій, їх навантаження і умови експлуатації. Обсяг і ступінь деталізації даних обстежень залежать від наявності технічної та експлуатаційної документації,

стану і ступеня пошкодження конструкцій, вони повинні відповідати тому комплексу реконструкційних чи ремонтних робіт, які передбачаються.

Усі роботи щодо обстеження конструкцій у натурі слід виконувати, обов'язково й повно дотримуючись діючих правил і норм охорони праці й техніки безпеки. При цьому треба керуватися вказівками обов'язкового додатку 2.

2.5 Залежно від мети (загальне ознайомлення, обстеження тощо) обстеження може бути вибірковим або повним. Обсяг вибіркового обстеження визначається з урахуванням досвіду експлуатації аналогічних конструкційу подібних умовах. При цьому обстеженню підлягають всі елементи, що знаходяться у найбільш несприятливих умовах за рівнем напруг, особливо в зоні можливих механічних пошкоджень, агресивної дії зовнішнього сере­довища, в зонах підвищеної вібрації тощо, але не менше 20% однотипних конструкцій.

2.6Вибіркове обстеження слід замінити повним, якщо в процесі його виконання виявлено:

- різку нерівномірність вимірюваних параметрів технічного стану однотипних конструкцій, властивостей матеріалів, ступеня агресивності навколишнього середовища, умов навантаження;

- дефекти і пошкодження, які істотно знижують несучу здатність і експлуатаційну придатність (тріщини, великі вигини, істотний корозійний знос, відсутність елементів або з'єднань тощо).

Дефекти і пошкодження

2.7Дефекти металевих конструкцій є наслідком помилок або відхилень від правил провадження робіт при проектуванні, виготовленні та монтажі конструкцій. Найбільш характерними дефектами, які впливають на роботоспроможність і експлуатаційну придатність конструкцій, є:

- невідповідність якості сталі умовам роботи конструкції;

- тріщини, вирізи, вириви;

- відхилення геометричних розмірів від проектних;

- непрямолінійність елементів;

- відхилення від проектного положення конструкцій та їх елементів;

- неточна підгонка елементів у вузлах сполучення, розцентрування;

- відсутність окремих елементів або необхідних з'єднань, а також наявність непередбачених проектом з'єднань і закріплень;

- некісне виконання зварних швів (неповномірні шви, підрізи, непропали, порпали, шлакові включення, пори і т.ін);

- неякісне виконання болтових або заклепкових з'єднань (послаблення, відсутність болтів або заклепок та ін.);

- дефекти протикорозійного захисту.

2.8Пошкодження металевих конструкцій, що виникають і розвиваються під час їх експлуатації, є, як правило, наслідком грубих порушень правил експлуатації або прорахунків при проектуванні; їх вогнищами часто є дефекти виготовлення, транспортно-такелажних операцій і монтажу. Характерними пошкодженнями, які відбиваються на роботоспроможності та експлуатаційній придатності конструкцій, є:

- руйнування захисних покриттів і корозія металу;

- розриви і тріщини в основному металі або у швах;

- викривлення, місцеві погнутості, жолоблення;

- розлад болтових і заклепкових з'єднань;

- вирізи елементів або їх повний демонтаж у зв'язку з прокладанням комунікацій і промпроводок;

- деформації, викликані перевантаженнями або нерівномірними осіданнями і креном фундаментів;

- абразивний знос.

2.9Дефекти і пошкодження елементів конструкцій, залежно від значущості даного елемента щодо роботосп­ роможності конструкції в цілому, а також від ступеня небезпеки дефекту або пошкодження, поділяються на три категорії — А, Б і В:

—до категорії А належать дефекти і пошкодження особливо відповідальних елементів і з'єднань, які станов­ лять безпосередньо небезпеку для руйнування;

- до категорії Б належать дефекти і пошкодження, які не становлять в момент виявлення безпосередньої небезпеки для конструкцій, але в подальшому можуть викликати пошкодження інших елементів (вузлів, з'єднань) і при розвитку перейти до категорії А;

- до категорії В належать дефекти і пошкодження, що не належать до категорії А і Б, наявність яких не пов'язана з загрозою руйнування.

2.10 Виявлені в процесі огляду або обстеження дефекти і пошкодження слід оперативно оцінити, для цього можна керуватися даними довідкового додатку 3.

При виявленні пошкоджень категорії А необхідно:

- довести до відома відповідальних осіб;

- забезпечити безпеку людей і збереження майна у зоні виявлених пошкоджень;

- виконати термінові роботи щодо запобігання небезпеки обвалення (тимчасове розкріплення, розвантажен­ ня, терміновий ремонт тощо).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: