Первинний туалет новонародженої дитини.

Під час народження голови дитини акушерка проводить висмоктування слизу ротової порожнини і глотки стерильною грушею об'ємом 50 см3 або одноразовим катетером діаметром 5 мм і більше, з'єднаним з висмоктувачем трійником. Висмоктування продовжувати не більш як 7-10 с. Катетер вводитися на глибину, яка дорівнює відстані від перенісся до мочки вуха.

Після перших вдихів і регулярного крику дитину ретельно обсушують, промокаючи пелюшкою вологу зі шкіри. Через 1 хвилину після народження за наявності голосного крику немовля відокремлюють від матері накладанням на пуповину двох затискувачів і розсічення її стерильними ножицями після триразового змазування місця розрізу 96º спиртом або 5% настойкою йоду. Відділеного від матері новонародженого загортають у суху стерильну теплу пелюшку або у стерильну пелюшку з одноразового пакета. Якщо купання не потрібне, дитину в пелюшці переносять на столик, що підігрівається, під джерело променистого тепла для проведення первинного туалету: перев'язування пуповини, профілактики гонобленореї, антропометрії, паспортизації. Купання новонароджених у пологовому залі звичне в минулому, тепер проводиться лише в разі забруднення шкіри кров'ю, інфікованими навколоплідними водами, меконієм, після проходження дитини через інфікований несанований родовий канал, а також після позалікарняних пологів (санобробка при надходженні до дитячого відділення обсервації). Немовля тримають на руці спинкою догори, напіввертикально і обливають зі стерильної посудини кип'яченою підігрітою до температури тіла 35-36ºС водою кількістю 3-5 літрів на одну процедуру. Для цієї мети слід використовувати ледь рожевий розчин перманганату калію, виготовленого аптекою, або нейтральне в разовій упаковці дитяче мило з гексахлорофеном (2-3%).

Перед перев'язування пуповини акушерка вдруге миє і стерилізує руки, надягає стерильні рукавички. За допомогою стерильної марлевої серветки відтискує пупковий залишок від основи до периферії і тричі протирає його тампоном з 96º етиловим спиртом. Далі на пупковий залишок насувають розкритий затискач з попередньо вкладеними в нього дужками Роговина, так, щоб край дужок був на відстані 3-5 мм від краю шкіри пупкового кільця. Затискач стискують до повного защеплення, знов трохи відтуливши, знімають. Стерильним скальпелем (ножицями) пуповину відсікають на відстані 5 мм від верхнього краю дужки. Поверхню зрізу, основу пуповини і шкіру довкола пупкового залишку обробляють спиртом і 5% розчином перманганату калію, виготовленого аптекою.

Новонародженим групи ризику, дітям з товстою пуповиною, а також з малою вагою і недоношеним у тяжкому стані, судини пуповини яких можуть знадобитися для проведення інфузійної або трансфузійної терапії, дужки на пуповину не накладають. Перев'язують шовковою лігатурою або марлевою стерильною поворозкою на відстані 3-4 см від пупкового кільця.

Після оброблення пуповини акушерка за допомогою стерильної вати руками розсуває повіки дитини і у розкритий кон'юнктивальний мішок кожного ока закладає тетрациклінову мазь для профілактики гонобленореї. Дівчаткам такої самої мазью обробляють зовнішні статеві органи, закладаючи препарат між великими статевими губами.

Межеві стани (перехідні, фізіологічні, транзиторні) - це стани пристосування (адаптації) новонародженого до зовнішнього середовища. З'являються ці стани під час пологів і після народження, а потім зникають. Немає стандартної закономірності їхнього виникнення у всіх новонароджених: не у кожної дитини є всі межеві стани, деякі розвиваються тільки у недоношених, багато фізіологічних станів є тільки зміною лабораторних даних і не мають клінічних проявів. За певних умов (насамперед, в залежності від гестаційного віку при народженні, особливостей перебігу внутрішньоутробного періоду та пологів, умов зовнішнього середовища після народження, догляду, вигодовування, наявності у дитини захворювання) ознаки транзиторних станів можуть перейти в патологічні порушення, стати причиною захворювань дитини і навіть іноді залишити слід на все життя.

До основних межових станів належать:

- фізіологічна еритема;

- токсична еритема;

- фізіологічна жовтяниця;

- транзиторне порушення теплового балансу;

- фізіологічна втрата первинної маси тіла;

- транзиторні особливості функцій нирок;

- статевий криз;

- фізіологічна диспепсія;

- транзиторна гіпервентиляція і особливості раннього неонатального акту дихання

- особливості неонатальної гемодинамики

- транзиторні особливості метаболізму (катаболічна направленость обміну, метаболічний ацидоз, гипоглікемія, активований ліполиз, гіпомагніємія, гипокальціємія);

- транзиторні особливості гемостазу і гемопоезу.

Транзиторні зміни шкіри відзначаються на 1-му тижні життя:

Міліа (англ. millet - зерна проса) - жовто-рожеві крапки розміром 1x1 мм на кінчикові і крилах носу, прилеглих відділах щік новонародженої дитини є закупорені вивідні протоки сальних залоз.

Фізіологічна еритема (почервоніння) і лущення шкіри виникає реактивно внаслідок механічної дії на шкіру родових шляхів, зворотна реакція на подразнення нижчої температури навколишнього середовища.

Фізіологічна жовтяниця з’являється на 3-й день життя внаслідок гіпербілірубінемії, пов’язанної з руйнуванням еритроцитів з фетальним гемоглобіном, незрілостю ферментних систем печінки (глюкуронилтрансферази) і зберігається до 7-10-го дня життя. Концентрація загального білірубіну досягає 103-137 ммоль/л (норма до 34 ммоль/л), непрямого білірубіну - 51-60мкмоль/л.

Токсична еритема виникає у 30% новонароджених. Ця алергічна реакція виникає під впливом неспецифічних лібераторів: охолодження, нерозщеплені білки, що всмоктались із кишківника, ендотоксини первинної бактеріальної флори кишківника. Навколо суглобів кінцівок на розгинальній поверхні стегна, сідницях, грудях, животі на шкірі відзначають червоні плями, в центрі яких можут бути папули сіро-жовтого кольору або пухирці.

Транзиторна втрата маси тіла триває до третього дня життя, а до 7-8-го дня вага новонародженого відновлюється. Чинниками є: втрата великої кількості енергії за недостатньої кількості материнського молока, втрата маси тіла через часте дихання, через виділення сечі, меконію, відпадання пупкового канатику. Вважається максимально допустимим зменшення ваги на 6-8% від маси тіла при народженні.

Транзиторне порушення теплового балансу: гіпертермія - на 3-5 день у новорожденного іноді підвищується температура до 38,5 -39,5ºС. Це пов’язане із зневодненням через недостатню кількість пиття й перегрівання дитини із ще незрілим центром терморегуляції.

Гіпотермія – в перші 30-60 хвилин життя (температура на шкірі живота 35,5-35,8ºС) внаслідок низької температури навколишнього середовища.

Статевий криз пов'язаний з дією гормонів матері (різке зниження естрогенів, пролактину у 1,5 разу більше, ніж у матері).

Десквамативний вульвовагініт - незначні виділення білого кольору з піхви.

Метрорагія буває у 5-10% дівчаток і проявляється виділенням з піхви приблизно 1 мл крові протягом 1 -3 днів на 5-8-й дні життя.

Нагрубання молочних залоз у дівчаток та хлопчиків

Набряк зовнішніх статевих органів (мошонки, статевих губ тощо).

Фізіологічна диспепсія, фізіологічний дисбактеріоз - розлад випорожнення на 3-7-й дні життя. Після народження протягом І-3 днів виділяється первородний кал (меконій) темно-зеленого кольору, а далі частота випорожнення збільшується, кал рідкий, водянистий зі слизом, неоднорідний. Перехідні випорожнення тривають 2-4 дні, після чого кал стає кашицеподібним і жовтим. Наприкінці першої доби починається заселення кишковика УПМ.

Транзиторні особливості нирок

Сечокислий інфаркт нирок - виділення сечі помаранчевого кольору на 3-5 день (початок фізіологічної поліурії) внаслідок значної кількості сечової кислоти, котра відкладається у канальцях нирок у перші 1 -3 дні життя (період фізіологічної олігоурії.) внаслідок підвищеного утворення пуринів при розпаді значної кількості клітин, переважно лейкоцитів.

Транзиторна олігоурія (кількість сечі за добу менше за 15-20 мл/кг) - спостерігається у всіх новонароджених перші 3 доби і пов’язана з малим надходженням рідини й особливостями гемодинаміки. У 8-10% дітей перші 12 годин може не бути сечі.

Протеїнурія також буває у більшості новонароджених у перші дні життя. Вона є наслідком збільшеної проникності епітелію клубочків, канальців, капілярів на фоні особливостей гемодинаміки.

Транзиторний кровообіг – починається з першого вдиху. Наповнення легень повітрям призводить до зменшення опору у легеневих судинах і збільшення кровопостачання у 5 разів. Вже протягом першого часу тиск у легеневій артерії і аорті стає однаковим, але лише у 4-6 тижнів досягає значення дорослих – 15-20 мм рт.ст. Артеріальна протока починає закриватися через 10-15 хвилин, це триває до 24-48 годин і далі. При цьому може бути зворотне шунтування. Анатомічне її закриття триває до 8 тижня у 80% дітей.

Закриття овального отвіру відбувається відразу після народження, але анатомічно облітерація отвору, а також аранцієвої протоки наступає через кілька місяців.

Транзиторні гіпервентиляція і особливості акту дихання є у всіх новонароджених. Відомо, що плід на останньому місяці вагітності здійснює 40-50 дихальних рухів за хвилину (із закритою голосовою щілиною), що відіграє певну роль для полегшення надходження крові до серця. Перший вдих робиться під впливом низхідного впливу ретикулярної формації на дихальний центр. Активує ретикулярну формацію гіпоксемія, гіперкапнія, ацидоз метаболічний та інші зміни, що наростають упродовж пологів, а також комплекс температурних, пропріоцептивних, тактильних та інших стимулів у момент народження.

Перший вдих після народження здійснюється як гаспс (глибокий вдих і утруднений видих – „інспіраторний вибух” - спалах), який повторюється у перші 3 години в здорових доношених дітей в 4-8% всіх дихань і сприяє розправленню легень.

На цю дію спрямований апнейстичний тип дихання (періодична затримка - у 2/3 новонароджених у перші 30 хвилин, котрі називають періодом гострої адаптації), а також високий експіраторний опір дихальних шляхів, крик. Існування гіпервентиляції (фізіологічної, транзиторної), яка має компенсувати метаболічний ацидоз при народженні, підтверджує наявність гипокапнії.

Транзиторні особливості метаболізму. Катаболічна спрямованість обміну в дітей перших 3 днів життя, коли калораж отриманого молока недостатній для основного обміну. Сприяє катаболізму і надлишок глюкокортикоїдів у цьому періоді.

Активований гліколіз і ліполіз зі зниженням рівня глюкози крові. Зниження рівня глюкози зумовлене голодуванням і особливостями ендокринного статусу при народженні. Рівень глюкози у крові вени пуповини від 2,83 до 5,0 ммоль/л. При гипоглікемії активується липоліз. Однак окиснення жиру при недостачі вуглеводів відбувається не повністю, що призводить до кетозу. Джерелом енергетичних запасів є глікоген та „бурий жир”, котрий накопичується в останій місяц вагітності.

Метаболічний ацидоз (рН-7,27, ВЕ = -10 ммоль/л у момент народження) виникає внаслідок зменшення матково-плацентарного кровообігу, що сприяє періоди гіпоксемії у плода під час переймів. Нормалізація рН (7,35) відбувається наприкінці першої доби, метаболічного компонента ацидозу - до кінця першого тижня життя (ВЕ=0+2 ммоль/л)

Гіпокальціємія, гіпомагніємія спостерігається у перші 2-4 доби життя. Рівень кальцію сироватки знижується до 2,2-2,25 ммоль/л, магнію –до 0,66-0,75 ммоль/л (норма 2,25-2,74, 0,78-0,91 ммоль/л, відповідно). Причиною цих змін є функціональний гипопаратиреоїдизм, зумовлений відсутністю стимуляції функції цих залоз у плода.

Особливості гемостазу і гемопоезу стосуються насамперед дефіциту витаміна-К-залежних факторів згортання, через низьку білково-синтетичну функцію печінки, існує висока активність фібринолізу, низька агрегаційна активність тромбоцитів на АДФ і адреналін. Відзначається висока активність еритропоезу, мієлопоезу, що виявляється поліцитемією і є наслідком гіпоксемії, дії гормонів матері, адаптації до „нестерильного” навколишнього середовища.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: