Правові основи і види охоронної діяльності

Вступ

Перехід від адміністративно-командного підходу до управління економічними процесами в сучасних умовах створив умови для виникнення в Україні самостійного економічного сегменту, який пов’язаний зі здійсненням недержавної правоохоронної та охоронної діяльності відбувається на тлі прогресуючого збільшення кількості злочинних посягань проти особистості, суспільства, держави,зокрема за останній рік. Сьогодні існує багато прикладів можливості безкарного й цілком усвідомленого досягнення цілей напівлегальними, а нерідко й відверто незаконними методами й засобами. Криміналізація суспільних відносин сприяє розвитку такого негативного явища, як організована злочинність, що поширює свій вплив на апарат державної влади й керування. Проте навіть за таких умов держава повинна здійснювати одну з найголовніших функцій правової держави – захист прав, законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Задля реалізації цього створюється система правоохоронних органів держави. Але відсутність у чинному законодавстві чітких критеріїв для розмежування об’єктів охорони між суб’єктами охоронної діяльності. Більше того, наділення суб’єктів державної охорони правом займатися комерційною діяльністю з використанням при цьому адмінінстративного ресурсу, тобто, по суті, бути одним із суб’єктів ринку охоронних структур, призводить до негативных наслідків. На практиці це спричиняє конфлікти, непорозуміння та судові тяганини, що, в кінцевому рахунку, негативно впливає на забезпечення охорони й безпеки значної кількості фізичних і юридичних осіб та їх власності. У свою чергу, конфліктні ситуації в охоронній сфері створюють труднощі для здійснення державного контролю, породжують корупцію, що, зрештою, не сприяє цілям, для досягнення яких і створені охоронні організаційні структури різних форм власності. Охоронна діяльність є специфічним та особливим видом діяльності, яка пов’язана з ризиком для життя не тільки для самих працівників охорони, а й для оточуючих. При її здійсненні необхідна певна спеціалізація і відповідний рівень підготовки фахівців, без яких протидіяти кваліфікованим злочинним посяганням на життя підприємців та їхню власність неможливо.

Проте на сьогодні через об’єктивні та суб’єктивні причини (обмеженість державного бюджету, тотальну недовіру громадян тощо) державні правоохоронні органи не можуть повною мірою виконувати свої обов’язки. У таких умовах держава повинна частково делегувати свою правоохоронну функцію недержавним структурам, готовим займатися правоохоронною діяльністю. Тому в сучасних державах світу недержавні правоохоронні структури (приватні детективні агентства, охоронні фірми, внутрішні служби безпеки суб’єктів господарювання тощо) нарівні з державними органами запобігають вчиненню злочинів, порушенню громадського по рядку, здійснюють затримання правопорушників, проводять розшукові заходи, здійснюють загалом правоохоронну функцію та борються зі злочинністю.

Метою даної статті є визначення особливостей діяльності приватних охоронних структур щодо забезпечення безпеки фізичних осіб та охорони права власності. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань: -вивчення адміністративно-правового регулювання у сфері приватної охоронної діяльності; -характеристика особливостей діяльності приватних охоронних структур.

Правові основи і види охоронної діяльності

2. Проблемні питання адміністративно-правового статусу суб’єктів недержавної правоохоронної діяльності

На сьогоднішній день в Україні важливого значення набуває проблема дослідження процесів, пов’язаних із вивченням питань адміністративно-правового статусу суб’єктів приватної охоронної діяльності. Сучасний світовий досвід свідчить про те, що забезпечення правопорядку й безпеки в суспільстві можна досягти лише за належної взаємодії правоохоронних органів із суб’єктами охоронної діяльності, які перебувають в інших формах власності. Проте наразі в Україні ця діяльність перебуває лише на стадії формування. Потрібне чітке усвідомлення, що недержавна правоохоронна діяльність повинна складатися не лише з охоронної діяльності, а й з діяльності приватних детективних структур. Виходячи з цього, існує потреба у створенні цих структур і законодавчому регулюванні діяльності приватних детективів[12;68]. Нормативно-правовий акт щодо детективів поставить діяльність вже функціонуючих на сумнівних засадах агентств у правове русло під контроль держави та правоохоронних органів. Закон України «Про охоронну діяльність» регулює лише діяльність суб’єктів господарювання, що створені спеціально для надання послуг охорони власності та громадян, проте залишає поза своїм регулюванням діяльність внутрішніх служб безпеки юридичних осіб. Крім того, згаданий закон, надаючи право охоронним фірмам використовувати спецзасоби, не визначив точного їх переліку, що викли- кає необхідність створення окремого підзаконного акту[12;11]. Водночас треба відмітити, що недержавні охоронні структури набули законодавчо закріпленого статусу самостійних суб’єктів підприємницької діяльності, які надають комплекс заходів, спрямованих на захист законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, який здійснюється на підставі договірних відносин. Охоронні структури отримали можливість застосовувати певні види адміністративного примусу[14;105]. Приватна охоронна діяльність як особливий різновид підприємницької діяльності, хоч і є відносно самостійною, водночас знаходиться під контролем органів внутрішніх справ, які застосовують у цій сфері ліцензійні, нормотворчі, контроль но-наглядові та юрисдикційні повновладдя. Отже, правова політика держави у сфері охоронної діяльності повинна бути спрямована на чітке визначення адміністративно-правового статусу її суб’єктів, удосконалення законодавчого врегулювання відносин між суб’єктами та обмеже ня їх чіткою відповідністю до встановлених державою стандартів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: