Англосаксонські хроніки” про римське панування в Британії

“Англосаксонські хроніки” – найдавніший англійський літопис, започаткований напр. ІХ ст. Описуються події від заселення Британії до 1154 р. Їх виклад характерний для ранньосередньовічного літописання.

47 рік. Клавдій другим з королів римлян з'явився з військом у Британії і завоював цей острів, підкоривши всіх піктів і валлійців римській владі. Ця війна завершилася на четвертому році його царювання, у рік великого голоду в Сирії, передвіщеного в діяннях апостолів мудрим Агавом. Потім після Клавдія царство одержав Нерон, що по своїй безтурботності ледь не втратив острів Британію. Євангеліст Марк почав писати своє Євангеліє в Єгипті

48 рік. У тім році трапився тяжкий голод.

49 рік. Почав правити Нерон.

50 рік. Павло був посланий у Рим

62 рік. Брат Господа Іаков претерпів мучеництво.

63 рік. Помер євангеліст Марк.

69 рік. Петро претерпів смерть на хресті, а Павло був обезголовлений.

70 рік. Почав правити Веспасіан.

71 рік. Син Веспасіана Тит убив у Єрусалимі сто одинадцять тисяч евреїв.

81 рік. Почав правити Тит, що говорив, що загубив той день, у який не зробив нічого доброго.

82 рік. Почав правити Доміціан, брат Тита.

85 рік. Євангеліст Іоанн написав на острові Патмос Книгу Апокаліпсиса.

100 рік. Був розп'ятий апостол Симон, а євангеліст Іоанн упокоївся в Ефесі.

101 рік. Помер папа Климент.

110 рік. Єпископ Ігнатій претерпів мучеництво.

116 рік. Почав правити цезар Адріан.

137 рік. Почав правити Антонін.

155 рік. Царство успадкували Марк Антонін і брат його Аврелій.

167 рік. Елевтерій прийняв Римське єпископство і керував їм зі славою п'ятнадцять років. Король бриттів Луцій відправив до нього послів з листом, у якому просив про водохрещення, і незабаром одержав бажане. Після цього вони перебували в щирій вірі до часів Діоклетіана.

189 рік. [Септімій] Север одержав царство і рушив з військом до Британії. Він захопив силою велику частину острова, насипав з торфу вал від моря до моря і спорудив над ним широку стіну для захисту бриттів. Він правив сімнадцять років і помер у Еофервіку [Йорку]. Царство здобув його син Бассіан, а другий його син на ім’я Гета був убитий.

200 рік. Був знайдений Святий Хрест.

286 рік. Постраждав святий мученик Альбан.

343 рік. Помер святий Микола.

379 рік. Царство успадковував Граціан.

381 рік. Царство успадковував цезар Максим.Він народився у Британії, направився звідтіля до Галлії й убив цезаря Граціана. Його брат по імені Валентініан був вигнаний зі своєї країни; однак після цього Валентініан знову зібрав військо, убив Максима й здобув царство. У цей час по усьому світі поширилася пелагіанска єресь.

410 рік. Готи захопили Рим, і з тих пір жоден римлянинне керував Британією. Усього вони правили нею чотириста сімдесят років з часу першого висадження Юлія Цезаря на цьому острові.

Веруламій, Камулодун, Калева Атребатум. Археологічні дослідження римської доби дали найкращі наслідки не у найбільших давніх містах зразка Лондону, де нашарування подальших культур та бурхливе життя сучасного міста зруйнували найбільш давні старожитності. Уявлення про спосіб життя І-V ст. дають розкопки у Сенті-Олбансі, Колчестері, Сілчестері. Поселення Веруламій (суч. Сент-Олбанс) було засновано римлянами одразу після завоювання на місці кельтського селища. Воно було зруйновано Боадіцеєю і опісля відбуловано у ще більших розмірах – 200 акрів (81 га) – із форумом (місцем громадських зборів та адміністративним центром), театром, стінами та монументальною брамою. На ІІ-IV ст. припадає доба розквіту Веруламію.

Камулодун (суч. Колчестер) спочатку був столицею племені тріновантів. У 43 р. н.е. був завойований катувелаунами і став столицею вождя Кунобеліна Під Великим Лексденським курганом було знайдено поховання членів його родини. Римляни відновили місто як колонію для відслужилих легіонерів а також релігійний центр провінції. Камулодун було також зруйновано Боадіцеєю, згодом відбудовано.

Калева Атребатум (суч. Сілчестер) – римське місто біля Рідінгу, розкопаний на поч. ХХ ст. Від нього залишилася поважна стіна І ст. н.е., що оточує площу в 40 га. Всередині простежені планування вулиць, залишки форуму, постоялого двора, базиліки, чотирьох храмів, двух терм (лазень), крамниць, будинків. Поза стінами знаходився амфітеатр. Чисельність населення складала бл. 2,5 тис. людей. Був столицею округу (племені) атребатів. Проіснував до V ст.

Кельтські спільноти півночі Британії у I-V ст. Римське завоювання півдня Британії замало торкнулося народів, що населяли Шотландію. Більша частина півночі не була романізована.

У 80 р. н.е. римські війська вдерлися у південну Шотландію, але зіткнулися із запеклим опором місцевих племен. Римляни просунулися лише до лінії річок Форт – Клайд. На цьому рівнинному терені легіонери створили мережу військових укріплень – фортів – і проклали шляхи. Наприкінці І ст. у зв’язку із виведенням частки римських військ найпівнічніші форти були залишені. На початку ІІ ст. від устя річки Тайн до до затоки Солуей-Ферт легіонерами було споруджено потужний захисний прикордонний вал протяжністю більше 112 км, який отримав назву Адріанова вала. Уздовж укріплення розташовувались 16 фортів на відстані бл. 8-9 км один від одного. У 138-139 рр. війська Риму знову відвідали південну Шотландію і спробували відсунути кордон північніше. На межі свого руху римляни створили новий вал – Антонінів. Він був довжиною 60 км, від затоки Ферт-оф-Форт на сході до річки Клайд на заході. Уздовж цієї споруди було збудовано 19 фортів, зв’язаних шляхами та сполучених з морськими портами на річках Клайд і Форт. Під кінець ІІ ст. римський вплив у Британії знову заслаб, і кордон відступив на південь до старого Адріанова вала. Протягом наступних 200 років ці фортифікації підтримували номінальну владу Риму. Якщо говорити про римський вплив на племена південної Шотландії, то він проявлявся переважно у прогресі землеробських та металургійних технологій.

Присутність римлян також стимулювала місцеве населення до об’єднання з метою більш дієвого опору нападникам. Протягом ІІ-IV ст. на терені між двома валами склалися чотири великі племінні союзи бриттів, які говорили на галло-бретонському діалекті: вотадіни [21] – на прибережній рівнині Лотіану та Бервікширу, селгови – у долині верхнього Твіду, нованти – на південному заході Шотландії, дамнони – у долині Клайду.

Окрім кельтів у Шотландії зберігалася присутність давнішого населення – піктів. У І-ІІ ст. вони змішувалися із бриттами і утворили етнічну спільність т.зв. “ історичних піктів ”, про яких у ІІІ ст. з’являються згадки античних джерел. У ІІІ-IV ст. відомі дві племенні групи або союзи піктів – каледонії та мети. Ці спільноти відповідали поділу на піктів північних та південних. Пікти найупертіше опиралися просуванню Рима, і тому були дуже слабко заторкнуті романізацією.

Контрольні запитання:

· Як характеризує Юлій Цезар бриттів?

· Охарактеризуйте процес римського завоювання?

· Яким був устрій римської Британії?

· Що відбувалося поза межами римського владарювання?

Рекомендована література:

Цезарь Гай. Записки о Галльской войне. М., 1991.

Тацит. Сочинения. М., 1990.

Афанасьев В. История Ирландии. М., 1913.

Зверева Г. История Шотландии. М., 1988.

История Европы. Т.1. М., 1991.

Бурова И. Две тысячи лет истории Англии. СПб., 2001.

Штокмар В. История Англии в средние века. М., 1973 або: СПб., 2000.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: