Тема: Вивчення різних способів знешкодження трупів і відходів тваринництва.

Мета: ознайомитися з методами знезараження патологічного матеріалу та відходів тваринництва (гною та гноївки).

Матеріальне забезпечення: схеми облаштування утильзаводів, біотермічних ям, буртів для знезараження гною та гноївки, тощо.

Трупи тварин, загиблих з різних причин, боєнські конфіскати (продукти забою тварин, що не використовуються в їжу), аборт плоди, відходи від переробки тваринницької сировини, рештки патологічного матеріалу, надісланого на лабораторні дослідження, відходи тваринництва підлягають утилізації або знищенню (в залежності від положень інструкції по боротьбі з конкретною інфекційною хворобою). Тому що всі вони можуть стати факторами розповсюдження збудників.

Для переробки зазначених матеріалів в субстрати, з яких можна мати користь, створені заводи по виробництву м’ясо-кісткового борошна або утильзавод и (при переробці трупів і конфіскатів на цих підприємствах відбувається надійне їх знезараження та виробництво висококалорійних концентрованих білкових кормів для тварин або добрив для рослин).

Перевезення трупів та відходів проводиться спеціально обладнаним транспортом, який

Утильзаводи – це

При відсутності таких заводів, трупи та відходи при наявності показань (особливо небезпечні інфекційні хвороби) спалюють в спеціальних трупозпалювальних печах, або в канавах (ямах), де забезпечують підхід повітря до палива. Спалюванню часто піддають також патологічний матеріал, який залишається після лабораторних досліджень.

Схеми трупозпалювальної печі

Умовні позначення:

Вогнетривка камера

Піддув повітря

Паливні форсунки

Труп

Димар з фільтром

Схема хрестоподібної та подвійної ям для спалювання трупів:

Трупи, що не підлягають обов’язковому спалюванню, закопують на скотомогильнику, але такий спосіб є неекономічним та примітивним, тому нових скотомогильників на утворюють, а діючі повинні відповідати таким вимогам:

Раціональніший спосіб знезараження трупів, відходів та патологічного матеріалу (крім тих, що підлягають спалюванню) - в біотермічних ямах (чеські, пирятинські, ями Бекарі). Через 20 днів після завантаження ями, при розкладанні трупів чи боєнських відходів температура підвищується до ºС і надійно інактивує патогенні мікроорганізми. Рештки тканин, як будь-які органічні сполуки, в процесі розпаду перетворюються на водяну пару, вуглекислий газ, сірководень, метан, та інші, і поступово вивітрюються з ями. Таким чином біотермічну яму можна використовувати багато років.

Ділянку для біотермічних ям обладнують на підвищених місцях із низько розміщеними ґрунтовими водами (12-13 м). Яму розміщують від жилих приміщень, будівель і річок на відстані не менше 300-1000 м.

Для біотермічної ями відводиться територія площею 594 м². Уся територія огороджується щільним, недосяжним для тварин парканом заввишки не менше м. Із внутрішнього боку паркана уздовж копають рів глибиною 0,8-1,4 і шириною не менше 1 м; за в'їзними воротами через рів будують міст.

Копають біотермічну яму в центрі відведеної ділянки. Глибина колодязя - м, діаметр - м. Стіни ями роблять найчастіше з залізобетонних кілець відповідного діаметру або викладають цеглою. Верхній край стіни повинен підніматись над поверхнею землі на 40-50 см і мати відмостку із цегли чи каміння. Перекриття ями роблять із двох настилів завтовшки 6 см. У середній частині перекриття лишають отвір, який закривається двома кришками. Ширина верхньої кришки -150 см, нижньої -140 см. У зимовий час простір між настилами і кришками (10 см) заповнюють соломою. Над ямою облаштовують навіс розміром 5х6 м. Біля навісу будують приміщення (або просто бетонний майданчик) для розтину трупів.

Процес розпаду трупів в теплу пору року закінчується вже через 35-40 днів з утворенням одноманітного компосту, що не має запаху і придатний для використання як добриво. Ями заповнюють трупами до рівня нижче поверхні землі на 1,5 м. Після цього яму залишають закритою на 4-5 міс. За цей час відбувається повний розпад трупів.

Схема облаштування біотермічної ями

Умовні позначення:

Водонепроникні стінки і дно колодязя

Кришки

Навіс

Вентиляційна шахта

Огорожа майданчику

Рів

Залежно від технології утримання тварин одержують гній підстилковий (вологість 68-85 %), напіврідкий (вологість 86-92 %), рідкий (вологість до 92 %) і гнойові стоки - гноївка (вологість більше 92 %). Видалення, обробку, збереження, транспортування й використання гною і помету здійснюють з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища від забруднень, що виключають зараження людей і тварин.

Дезінфекція гною та гноївки відбувається такими способами:

- біотермічним – як правило при інфекціях, збудники яких нестійкі до дії температур і не утворюють спорових форм. Знезараження відбувається в буртах, де слід забезпечити наявність повітря (перекладають шарами рихлих відходів - підстілкою, листям, тощо), відповідну вологість (50-70%) та щільний шар укриття. Рідкі фекалії та гноївку перед закладанням змішують з сухим сміттям. Бурти витримують не менше місяця. Після перепрівання гною (температура в бурті підвищується до 40-70ºС а під кінець знижується) утворюється перегній, який можна використовувати без обмежень.

Схема закладання гною для біотермічного знезаражування

Умовні позначення:

Заражений гній

Шар торфу, перегною, тирси, солом`яної січки, тощо

Шар ущільненої глини (землі) або агротканина

Водонепроникна підложка

Стічні канавки

- спалювання в печах, траншеях - застосовують для знищення гною при спорових та інших особливо небезпечних хворобах (

- хімічним способом користуються рідко і лише у випадках, коли це передбачено інструкцією, бо цей метод неекономічний і неекологічний: гній знезаражують з розрахунку - на 1 кв. м – 25 кг (при неспорових) і 50 кг (при спорових інфекціях) сухого хлорного вапна з 25 % активного хлору; гноївку – на 100 л – 5 кг сух. хл. вапна при спорових, 2.5 кг при неспорових,

Рідкі фракції гною та гноївку біологічно знезаражують двома шляхами:анаеробним та аеробним:

· в реакторах, де в анаеробних умовах внаслідок мікробіологічного зброджування отримують біогаз, який можна застосовувати для опалення чи в електрогенераторах. В основі роботи біогазових установок лежить метанова ферментація - метанове бродіння сировини при певній визначеній температурі у безкисневому середовищі. Біогаз із гноївки ВРХ містить 55-75% метану. Використання гноївки сільськогосподарських тварин для виробництва біогазу та рідких органічних добрив здатне зменшити екологічне забруднення, але не завжди ефективне при боотьбі зі збудниками інфекційних та інвазійних хвороб.

· в аеротенках - ємностях, де відбувається контакт рідких фракцій гною та гноївки з активним мулом при одночасному насиченні їх киснем повітря. Активний мул являє собою спеціально культивоване співтовариство мікроорганізмів, живильним середовищем для яких служать органічні речовини гноївки.

Завдання для самостійної роботи

1. Занотувати характеристику транспорту, утильзаводів, скотомогильників

2. Зробити замальовки схем облаштування печі, траншей для спалювання трупів, ями для біотермічного знезараження відходів, бурту для біотермічного знезараження відходів та гною.

3. Вказати хвороби, при виникненні яких гній від хворих тварин спалюють.

Лабораторно-практичне заняття № 17

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: