Розповсюдження гризунів та їх біологічні властивості.

Гризуни є найчисленнішою групою тварин класу ссавців, при цьому найбільш небезпечні для сільського господарства – сімейства мишоподібних, білкових та хом’якоподібних.

Мишоподібні гризуни поїдають значну кількість продовольчого зерна і кормів, а сірі щурі спричинюють великі збитки у свинарських, птахівницьких та кролівницьких господарствах, знищуючи велику кількість отриманого приплоду.

Для того, щоб захистити приміщення тваринницьких та птахівничих комплексів та ферм від гризунів, важливо знати про їх біологічні особливості.

Місцем гніздування гризунів є підвальні приміщення, вентиляційні канали, приміщення для зберігання та приготування кормів, підсобні приміщення, теплоізоляційні матеріали холодильників, чагарники навколо ферм, сміттєві купи, тощо.

Характерною особливістю гризунів є будова їхньої зубної системи. Гризуни мають добре розвинені різці - по 2 на верхній і нижній щелепах. Різці мають вигнуту форму, не мають коренів і сидять своєю основою на судинному соску, що живить їх та забезпечує відростання за рік на 10-12 см, тому поломка одного різця веде до розростання протилежного до таких розмірів, що може призвести до загибелі гризуна. Тому для постійного стирання зубів, гризуни вимушені гризти різні предмети, навіть неїстівні, не ковтаючи маси.

Щури -

Миші -

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: