Хімічні та фармакологічні властивості Азитроміцину.

Хімічна назва 9-деоксо-9а-аза-9а-метил-9а-гомоеритроміцин А. Структурна формула азитроміцину зображена на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Структурна формула азитроміцину

Хімічна формула - C₃₈H₇₂N₂O₁₂.

Молекулярна маса - 748,98.

Фармакодинаміка. Азитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Він пригнічує біосинтез білків мікроорганізмів, зв’язуючись із 50S-субодиницею рибосоми. Активний щодо ряду грампозитивних бактерій: Streptococcus pneumoniae, S. pyogenes, S. agalacticae, стрептококів груп C, F, і G, Staphylococcus aureus i S. epidermidis. Не діє на грампозитивні бактерії, стійкі до дії еритроміцину. Ефективний щодо грамнегативних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae i H. ducrei, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis i B. parapertussis, Neisseria gonorrhoeae тa N. meningitidis, Brucella melitensis, Helicobacter pylori, Gardnerella vaginalis. Діє на чутливі анаеробні мікроби: Сlostridium spp., Peptostreptococcus spp. i Peptococcus spp. Крім того, ефективний щодо внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів, у тому числі Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis i C. pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Listeria monocitogenes, Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi [9].

Фармакокінетика. При внутрішньому застосуванні препарат добре всмоктується і швидко розподіляється по всьому організму, причому в тканинах досягаються дуже високі концентрації антибіотика. Має тривалий період напіввиведення і повільно виділяється з тканин.

Вказані властивості визначають спосіб застосування препарату: один раз на добу протягом 3 днів. Виводиться, в основному, з жовчю в незміненому стані, невелика частина виводиться нирками[9].

Азитроміцин є одним з антибіотиків широкого спектру дії, що застосовують при лікуванні інфекційних захворювань [3]. Його застосовують при інфекційно-запальних захворюваннях нижніх та верхніх дихальних шляхів, лор-органів, шкіри та м’яких тканин, сечостатевої системи, захворюваннях шлунку та дванадцятипалої кишки викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами. Азитроміцин пригнічує розвиток бактерій, стійких до пеніциліну і стрептоміцину.

Головна особливість азитроміцину полягає в унікальній фармакокінетиці. За деякими даними, період напіввиведення азитроміцина може складати до 79 годин, що обумовлено високою ліпофільністью молекули [3]. Азитроміцин накопичується у фосфоліпідному шарі лізосом між ланцюгами жирних кислот і фосфоліпідів, звідки потім повільно вивільняється. Це дозволяє призначати одноразовий прийом препарату протягом доби і короткий курс лікування (3-5 днів). За статистикою, тільки 13% пацієнтів продовжують лікуватися більше 3 днів, інші припиняють прийом препаратів, як тільки починають почувати себе краще.

Завдяки високій стабільності в кислому середовищі шлунку Азитроміцин має більшу, ніж інші макроліди, біодоступність. Максимальної концентрації в крові він досягає через 2,5-3 години після прийому. Оскільки препарат погано зв'язується з білками крові, він швидко проникає з плазми в тканині і тривало зберігається там у високих концентраціях (5-7 днів). Особливо добре Азитроміцин проникає і накопичується в мигдалинах, аденоїдах, тканинах нижніх дихальних шляхів, органах сечостатевої системи, шкірі і м'яких тканинах [2].

Азитроміцин відноситься до препаратів широкого спектру дії, оскільки він ефективний у відношенні і грампозитивної, і грамнегативної флори, у тому числі і атипових збудників (Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Legionella spp.). На відміну від інших макролідів Азитроміцин впливає і на окремих представників сімейства ентеробактерій, таких як кишкова паличка, шигелли і сальмонелли. Механізм антимікробної дії азитроміцина бактеріостатичний, але у високих концентраціях препарат може чинити і бактерицидну дію. Як і інші макроліди, Азитроміцин зв'язується з 50S субодиницею рибосом бактерій і пригнічує активність пептидилтрансферази, що призводить до порушення біосинтезу білку, отже, зростання і розмноження бактерій, а в результаті - до їх загибелі. Препарат має виражений постантибіотичний ефект.

Але ефективність Азитроміцину не обмежується антибактеріальними властивостями. Препарат має цілий ряд інших, неантибактеріальних ефектів. Азитроміцин здатний модифікувати імунну відповідь макроорганізму [2].

Протизапальні властивості Азитроміцину проявляються в наступній фазі його дії - зниженні продукції прозапальних цитокінів і стимуляції вироблення протизапальних, індукції апоптозу нейтрофілів, що, поза сумнівом, сприяє швидшому одужанню. Азитроміцин не має здатності до конкурентного зв'язування цитохрому Р450, тому ризик його взаємодії з іншими препаратами мінімальний.

Азитроміцин рідко викликає побічні реакції, лише в одиничних випадках відзначаються нудота, блювота, діарея, болі в животі, метеоризм, холестатична жовтяниця, підвищення рівня печінкових трансаміназ, тахікардія, слабкість, головний біль. Протипоказаннями до призначення препарату є індивідуальна чутливість до макролідів (причому сенсибілізуючі властивості макролідів набагато нижчі, ніж у пеніцилінів і цефалоспоринів), вагітність і годування груддю.

Хоча Азитроміцин можна розглядати як універсальний антибіотик, прийнято виділяти дві основні точки раціонального його застосування: захворювання урогенітального тракту, викликані атиповою флорою, і респіраторні інфекції.

Усі хворі пневмонією, залежно від віку, преморбідного фону, а також етіології і умов виникнення пневмонії, діляться на чотири основні категорії.

Вибір антибіотика для емпіричної терапії позалікарняної пневмонії ґрунтується на оцінці стану пацієнта, анамнестичних даних, супутньої патології. Згідно з Наказом № 499 МЗ України "Про затвердження інструкції щодо надання допомоги хворим на туберкульоз i неспецифічні захворювання легень" макроліди, зокрема Азитроміцин, рекомендовані як препарати вибору для лікування хворих 1 групи - з неважкою течією негоспітальної пневмонії, без супутньої патології і інших "модифікуючих" чинників ризику.

При лікуванні хворих з позалікарняною пневмонією і супутніми захворюваннями (2 група) Азитроміцин може бути альтернативним препаратом у разі неефективності цефуроксима аксетила або амоксицилліна клавуланата. Висока клінічна ефективність і хороша переносимість Азитроміцина при лікуванні інфекцій нижніх дихальних шляхів була підтверджена дослідженням, яке проводилося на базі Інституту епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевского АМН України.

Не секрет, що останніми роками відзначається зростання захворюваності інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), неадекватне лікування яких призводить не лише до передчасної втрати репродуктивної здатності, але також до виникнення психосоціальної дезадаптації пацієнта. Здатність Азитроміцина стабільно і тривало накопичуватися усередині клітини у високих концентраціях робить його незамінним антибіотиком при лікуванні інфекцій сечостатевої системи, викликаних атиповими збудниками - хламідіями, мікоплазмами, уреаплазмами.

У клініці Інституту дерматології і венерології АМН України і в РКВД Автономної Республіки Крим було проведено клінічне дослідження за участю 38 пацієнтів з хронічним урогенітальним хламідіозом. Була показана висока клінічна (95-97%) і мікробіологічна (92-97%) ефективність Азитроміцину (500 міліграм один раз кожні 48 година впродовж 9-16 днів) при лікуванні таких хворих.

Згідно з вимогами ВОЗ препарат для лікування ІПСШ має бути ефективним, доступним за ціною, мати високий профіль безпеки, мати пероральну форму для прийому, не викликати швидкого розвитку резистентності мікроорганізмів. Азитроміцин повністю відповідає усім цим вимогам.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: