Основоположні ідеї теорії організації

Ф. Тейлор і наукові основи теорії організації. Початок серії фундаментальних робіт у сфері теорії організації поклала пра­ця Ф. Тейлора «Принципи наукового управління», опублікова­на в 1911 р.

Фредерік Тейлор (1856 — 1915) — американський інженер. Після закінчення технологічного інституту в 1876р. Тейлор працював у металургійній компанії «Мідвейл стіл компані» і пройшов шлях від бригадира до головного інженера заводу. У 1886 р. він вступив в Американське товариство інженерів-ме-ханіків. Тейлор залишив після себе солідну творчу спадщину, що включає крім соціальних робіт з металурги, книги, які про­славили його ім’я на весь світ: «Відрядна система» (1895), «Цеховий менеджмент» (1903) і «Принципи наукового мене­джменту» (1911). Похований він у Філадельфії і на його мо­гилі написано: «Батько наукового менеджменту».

Своїми експериментами і науковими працями Ф. Тейлор прагнув довести, що розроблені ним методи наукової організа­ції праці і сформульовані на їх основі принципи «наукового ме­неджменту» зроблять справжню революцію у сучасному вироб­ництві, замінивши застарілі авторитарні методи науковими підходами до управління.

Зі своїх досліджень і експериментів Ф. Тейлор вивів низку загальних принципів, які склали основу класичної теорії ор­ганізації. До них належать:

• розподіл праці. Цей принцип не тільки простежується на рівні майстерні або цеху, але і поширюється на управлінські

• ешелони. За менеджером має бути закріплена функція плану­ вання, а за працівником — функція виконання. Крім цього

• розподілу праці в широкому сенсі Ф. Тейлор рекомендував та­ кож розподіляти конкретні виробничі завдання, щоб кожен

• член персоналу (як робітник, так і менеджер) виконував лише одну функцію;

• функціональне керівництво. Нагляд за робітниками по­ винен мати функціональний характер і здійснюватися на кожній фазі виробництва. Ф. Тейлор запропонував перейти від од­ноособового до функціонального керівництва, замінивши вла­ду одного майстра функціональною адміністрацією (декілько­ма керівниками-фахівцями, кожний з яких давав би робітнику вказівки в межах своєї компетенції). У спеціальній літературі з проблем організації таких керівників-фахівців і їх підрозді­ли називають функціональними органами (відділами), а ор­ганізацію — функціональною;

• вимірювання праці. Ф. Тейлор наполягав на вивченні про­цесів робочого часу, вбачаючи в цьому найбільш оптимальний

• шлях реалізації виробничих завдань. Цей принцип припускає вимірювання робочого часу за допомогою так званих «одиниць

• часу», що представляють дискретні елементи трудових про­цесів;

• завдання-розпорядження. Згідно з цим принципом ви­робничі завдання мають бути не тільки щохвилини розчлено­вані, але і супроводжуватися докладним описом оптимальних методів їх виконання. Цілі підприємства чітко заплановані, і

• кожному робітнику видаються письмові інструкції щодо його конкретних завдань. Шляхом реалізації цих заходів і робіт­

• ник, і менеджер отримують певні стандарти, які сприяють ви­мірюванню праці;

• програми стимулювання. Робітник повинен усвідомлю­вати, що будь-який елемент праці має свою ціну і його оплата залежить від встановленого випуску готової продукції, а у разі досягнення більшої продуктивності робітникові виплачується

• премія;

• праця як індивідуальна діяльність. Вплив групи робить робітника менш продуктивним;

• мотивація. Сутність цього принципу в тому, що особис­та зацікавленість є рушійною силою для більшості людей;

• роль індивідуальних здібностей. Проводиться відмін­ність між здібностями робітників і менеджерів: робітники пра­

• цюють за винагороду в сьогоденні, а менеджери — заради ви­нагороди в майбутньому.

Як бачимо, Ф. Тейлор не нехтував людським компонентом організацій, як багато хто вважає, але робив акцент, скоріше, на індивідуальних, а не на колективних якостях працівника. На його думку, застосування принципів наукового управління приведе до усунення майже всіх причин суперечок і розбіжнос­тей власників підприємств і найнятих робітників.

На жаль, цей оптимізм не був «оцінений». Профспілки в 20—30-х роках XX ст. чинили різкий опір упровадженню «на­укового управління». Методи Ф. Тейлора розглядали як науко­во обґрунтовану систему експлуатації робітників, що призво­дить до інтенсифікації праці і зростання безробіття.

Проте Ф. Тейлор, поза сумнівом, був одним із великих пер-шопроходців у сфері теорії організації та соціальної інженерії. Він запропонував нову концепцію «розподілу праці», яка була прийнята всіма, її вплив все ще можна прослідкувати і на про­мислових підприємствах, і в державних установах при органі­зації канцелярської роботи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: