Просвітницька діяльність Т.Шевченка

За останні роки дослідники і вчені намагаються вивчити талант Кобзаря у всіх його проявах. Один з них - це думки Тараса Григоровича щодо виховання та освіти.

Т.Г.Шевченко ніколи не був вчителем і не писав педагогічних творів, крім "Букваря Южноруського", однак у багатьох його віршах, повістях і драмах, у що­деннику і листуванні з близькими є багато цінних думок про освіту і виховання, які не втратили актуальності і сьогодні.

Піддаючи різкій критиці тогочасну систему виховання, Шевченко водночас пристрасно мріяв про справжню народну школу, яка давала б учням міцні, глибокі знання і виховувала в дусі любові до рідної мови. Виходець з народу, Т.Г.Шевченко відстоював масову народну освіту, керуючись свої.м знаменитим: "І чужому навчай­тесь, і свого не цурайтесь". У поемі "Сова" він так обґрунтовує важливість освіти у очах народу:

/ день і ніч працювала,

Подушне платила

Щоб і воно, удовине,

До школи ходило.

Ведучи наполегливу боротьбу за народну освіту, Т.Г.Шевченко не міг обминути вчителя, впливу виховання на формування його особи.

Показовою в цьому плані можна вважати повість ''Близнюки", в якій багато теплих слів сказано про педагогів.

Коли подружжю Сокир підкинули двох близнят, Саватія і Зосима, батько будь-що вирішив дати синам хорошу освіту. На щастя, першим учителем хлопців був прекрасний педагог, Степан Мартинович Левицький. Вже за два місяці навчання вони оволоділи букварем, а згодом отримали завдяки Степану Мартиновичу такі ґрунтовні знання, що одного з близнюків - Саватія віддали в гімназію, а другого - Зосима в кадетський корпус у Полтаві.

Т.Г.Шевченко зображує, як склалася доля цих двох хлопців. Кадетський корпус зробив з одного - Зосима - розпутника, якого нічого, крім грошей, не цікавило. Ватя ж, крім гімназії, закінчив ще й Київський університет. Усе своє життя він присвятив лікуванню хворих. І коли доля закинула його лікарем в оренбурзький воєнний шпиталь, він зустрів там свого брата, якого "з разные противозаконные й безнравственные поступки" розжалували рядовим в "Отдельньш Оренбургский корпус". Письменник пише, що Саватій жахнувся, побачивши свого брата, який втратив майже усі людські моральні риси: "На самом деле такое превращение невозможно в человеке. Такое помертвение всего человеческого... Зося. Боже мой! Что же тебя так страшно превратило? Неужели воспитание?" - робить висновок автор.

Винятково важливу роль у правильному вихованні людини Тарас Григорович відводив сім'ї, побожно ставився до жінки-матері: "Слово мати - велике, найкраще слово!". Глибокою повагою до матері-трудівниці пройнятого багато його творів ("Катерина", ''Наймичка", "Сова").

Разом з цим на сторінках творів Тараса Григоровича зображені і сім'ї, у яких виховувались набори, егоїсти. У гостро сатиричному плані показані батьки-представники середніх верств суспільства, які будь-якими засобами-намагалися ввести своїх дітей у "вищий" світ. Так, у п'єсі "Назар Стодоля” він висміює сотника, котрий намагається відати свою дочку Галю за старого, але багатого полковника.

Надзвичайно велику увагу Т.Г.Шевченко надав трудовому вихованню. Тільки в праці людина може знайти справжнє задоволення, і тому вона повинна займати домінуюче місце в житті кожного. "Человек трудолюбивый,-читаємо в повісті "Капітангиа", - по-моєму самый счастливьш человек на свете....-Завидую й всегда буду завидовать тебе, счастливый благородний труженик". Однак він розрізняв працю, яка задовольняє потреби трудящих, і працю, що виснажує і від якої стогнуть мільйони знедолених.

Т.Г.Шевченко в своїх віршах, повістях, драмах, епістолярній спадщині висловив багато цікавих думок про освіту виховання, про роль сім'ї в становленні молодої людини.

"БУКВАРЬ ЮЖНОРУССКИЙ" Т.Г.ШЕВЧЕНКА

Під кінець свого життя поет з великим ентузіазмом зустрів звістку про появу недільних шкіл [7], бо й справді, то був важливий крок у боротьбі за поширення освіти серед трудящих.

Покладаючи великі надії на недільні школи, Шевченко намагався надати їм всіляку підтримку. Так, у 1860 році в Петербурзі він разом з іншими письменниками виступив на літературному вечорі на користь недільних шкіл. Він регулярно передавав їм частину своїх коштів після реалізації видань ''Кобзаря".

У листах до М.Костомарова та М.Чалого Шевченко підкреслював, що необхідно створити спеціальні підручники для цих шкіл. Сам він взявся за написання одного з них - "Букваря Южноруського", закінчив роботу над ним в 1860 році, вже тяжко хворим. "Буквар" був виданий у кількості 10 тис. примірників (вартість - 3 копійки). Усього кільканадцять сторінок нараховує ця книжечка, але це "прощальна лебедина пісня нашого національного генія". Виданий народною мовою (замість церковнослов'янської), цей підручник був доступний кожній простій людині, а створювався за комбінованим принципом, розрахованим при вивченні грамоти на буквоскладальний метод і метод засвоєння цілих слів. Безумовно, що це був значний крок у перед у порівнянні з одним буквоскладальним методом, який на той час побутував у школах. Шевченко намагався так скласти свій "Буквар", що учні спочатку вивчали звуки і літери в алфавітному порядку, а відтак - упереміш. Таке знання абетки сприяло тому, що вони могли переходити до читання цілих слів, які поділялись на склади. Далі текст подавався вже без такого поділу.

Шевченко хотів зацікавити своїм "Букварем" не лише дітей, а й дорослих. Для цього він помістив у ньому дві великі народні думи - "Про Олексія Поповича" та "Марія Богуславська", а також багато народних приказок та прислів'їв. Наприклад: "З чужим - не борись, а з багатим не - не судись", "Брехнею увесь світ пройдеш - та назад не вернешся", "Казав пан:- "Кожух дам" - та й слово його тепле", та ін. Включаючи в свій "Буквар" зразки народної творчості, Шевченко цим самим надавав навчанню народного характеру, аби в школі діти спілкувалися рідною мовою. Бо на його думку, існуюча освіта була ненародною

Тарас Григорович мав чіткий план створення підручників. У листі до М.К.Чалого від 4 січня 1861 року він писав: "Думка єсть за "Букварем" напечатать лічбу (арифметику) і ціни і величини такої ж, як і "Буквар". За лічбою етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тільки нашу, може вбачаю в 10 копійок". Як бачимо, поет вважав, що елементарна освіта не може обмежуватись однією граматикою, а повинна вмістити в себе опанування деякими знаннями в галузі природничих та історичних наук. На жаль, передчасна смерть завадила здійсненню мрій Кобзаря.

Що ж до "Букваря", то Т.Шевченко невтомно дбав про його поширення серед народу, маючи на меті допомогти селянам в опануванні грамотою, а зібрані кошти використати для недільних шкіл.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: