Розділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце—____________

Автори концепції непрацездатності В. С. Андрєєв, Я. М. Фо­тель виходили з того, що відносини соціального забезпечен­ня — це відносини щодо надання допомоги за рахунок суспільних фондів лише непрацездатним громадянам. Не­працездатність розглядалась ними як неспроможність люди­ни самостійно здійснювати суспільно-корисну діяльність за станом здоров'я, за віком та з інших причин.

Ця концепція була однією з найперших, а тому цілком за­кономірно, що в сучасних умовах вона не зовсім повно відоб­ражає систему соціально-забезпечувальних відносин. Адже за рахунок соціальних фондів також здійснюється фінансу­вання соціальних виплат і працездатним громадянам. Зокре­ма, ця теорія залишає поза сферою соціально-забезпечуваль­них відносин ті з них, що стосуються забезпечення сімей з дітьми державними допомогами; надання населенню суб­сидій, матеріальної адресної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги по безробіттю тощо.

Концепція соціальноїаліментарності (А. Д. Зайкін, Р. І. Іва­нова) базується на тому, що соціально-забезпечувальні відно­сини мають аліментарний характер, тобто матеріальне забез­печення та послуги за рахунок державних позабюджетних фондів соціального призначення, державного чи місцевих бюджетів здійснюється безоплатно та поза зв'язком з трудо­вою діяльністю чи сплатою страхових внесків, безеквівалент-но, але з урахуванням трудового (страхового) стажу, чи част­ково нееквівалентно, як правило, на недоговірній основі.

Незважаючи на те, що соціальна аліментарність все ще є переважаючою, вона тим не менше не може бути визначаль­ною ознакою соціально-забезпечувальних відносин, а тому її не можна покласти в основу виокремлення останніх з-поміж інших суспільних відносин соціального захисту. Спираю­чись на концепцію соціальної аліментарності, не можна обґрунтувати, наприклад, природу відносин по наданню дер­жавних допомог та відносин у сфері державної форми на­вчання.

_____ 1.1. Соціальна сутність сучасної держави та її роль у забезпеченні...

За концепцією індивідуальної форми розподілу (В. Ш. Шай-хатдінов) відносинами соціального забезпечення вважаються нідносини щодо безпосереднього матеріального (грошового) набезпечення конкретного громадянина (наприклад, надання пенсії). Але таке обґрунтування відносин соціального забезпечення теж не беззаперечне. Індивідуальна форма розподілу не може бути визначальною при з'ясуванні соціально-забезпечувальних відносин, оскільки одним із видів соціального забезпечення вважається також соціальне обслуговування. А воно зазвичай передбачає колективні форми споживання соціальних фондів (сюди належать: соціальне обслуговування громадян у будинках-інтернатах, будинках для людей похилого віку тощо), а отже, зрозуміло, що форма споживання (індивідуальна чи колективна) не може бути визначальною при виділенні соціально-забезпечу­вальних правовідносин.

І, нарешті, остання концепція визначення соціально-забез­печувальних відносин базується на доволі поширеній тепер теорії соціального ризику. Більшість вчених у сучасній галу­зевій літературі (Н. Б. Болотіна, О. Є. Мачульська, В. Д. Роїк) вважають, що саме соціальні ризики — події, внаслідок яких особа втрачає засоби до існування через незалежні від неї об­ставини¹, є тим визначальним критерієм, завдяки якому можна найбільш повно і об'єктивно окреслити сферу соціаль­но-забезпечувальних відносин.

Такий підхід до визначення соціально-забезпечувальних відносин, з огляду на об'єктивний характер тих критеріїв (соціальні ризики), які покладені в основу виникнення у осо­би права на соціальне забезпечення, можна вважати най­більш прийнятним для характеристики одного з важливих видів суспільних відносин, що складаються у сфері соціаль­ного захисту населення. Разом з тим, потрібно мати на увазі, що соціальне забезпечення як суспільні відносини щодо ма­теріальної підтримки осіб, які зазнали соціального ризику

¹ Детальніше про соціальні ризики див. у розділі 6 цього навчального посібника^* ¹

Ро зділ 1. Поняття права соціального забезпечення та його місце... _________________

(події), полягають у виплаті пенсій, допомог, наданні пільг і соціальних послуг, в основі свого існування мають конкрет­ні, визначені законодавством обставини (дії), а учасниками таких відносин виступають, крім того, спеціалізовані стра­хові фонди, державні органи, комунальні та приватні закла­ди, що покликані надавати допомогу та догляд таким особам. Тому соціально-забезпечувальні відносини не можна визна­чати лише з огляду на соціальні ризики, які лежать в основі виникнення у особи права на соціальне забезпечення. Фак­тично такі відносини матимуть місце при здійсненні (ре­алізації) особою цього права на соціальне забезпечення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: