Соціально-забезпечувальних правовідносин

Соціально-забезпечувальні правовідносини є визначаль­ними у системі правових відносин соціального забезпечення. Вони становлять комплекс суспільних відносин, що врегу­льовані нормами права, та стосуються матеріального забез­печення громадян чи надання їм соціальних послуг і пільг у разі настання соціальних ризиків за рахунок коштів соціаль­них фондів та бюджетів різних рівнів.

За своїми сутнісними характеристиками соціально-забез-печувальні правовідносини належать до розподільчих відно­син, оскільки в юридичній формі виражають і закріплюють економічні відносини перерозподілу витрат відповідних гро­шових коштів (Державного й місцевих бюджетів та спеціаль­но створених фондів).

Характерною рисою соціально-забезпечувальних пра­вовідносин є їх так звана персоніфікація (індивідуалізація). Вона виражається у тому, що обсяг права на соціальне забез­печення конкретної особи (наприклад, розмір пенсії) зумов­люється саме її періодом трудової діяльності та сплатою стра­хових внесків, розміром середнього заробітку, відсотком втрати працездатності, сімейним станом, кількістю утри­манців тощо.

Чимало вчених, які досліджували соціально-забезпечу­вальні правовідносини (Р. І. Іванова, В. А. Тарасова, Є. Є. Ма-чульська), виділяють таку їх ознаку, як соціальну алімен-тарність¹. Вони вважають, що соціальний характер право-

¹ Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения. — М.: Международьій центр финансово-зкономического развития, 1997. —С. 21.

Розділ 4. Правовідносини соціального забезпечення __________________________

відносин проявляється у тому, що кошти на їх реалізацію у з
значені фонди акумулюються шляхом здійснення відповідни
грошових внесків усіма фізичними та юридичними особами)
тобто фактично усім суспільством. Аліментарність полягає у
тому, що матеріальне забезпечення громадян здійснюється пе+_;
реважно на безеквівалентній основі, без попереднього та по*
дальшого відшкодування сплачених коштів або наданих піль^
чи послуг. Це, на думку вчених, істотно відрізняє соціально-:
забезпечувальні правовідносини від подібних правовідносин,
характерних для інших галузей права. Більшість цивільних,'
правовідносин (наприклад, купівлі-продажу, обміну, поставки,
тощо) реалізуються шляхом безпосереднього відшкодування'
вартості набутого майна чи отриманої послуги, а трудові пра­
вовідносини будуються за принципом виконання тієї чи іншої
роботи за певну грошову винагороду тощо.,

Однак сучасний стан соціально-забезпечувальних правовідносин засвідчує, що не всі вони є аліментарними. Матеріальне забезпечення громадян за принципом соціаль­ної аліментарності здійснюється лише у системі державно-', го соціального забезпечення за рахунок коштів бюджетів в обсязі, що не перевищує гарантованих державою соціаль­них стандартів. Це, наприклад, забезпечення допомогами дітей-інвалідів чи сімей з дітьми, які не застраховані у сис­темі загальнообов'язкового державного соціального стра­хування, або ж пільгове забезпечення ветеранів війни чи осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, та деякі інші.

За тривалістю в часі соціально-забезпечувальні пра­вовідносини можуть бути постійними (регулярними) або ж відбуватися як одноактна дія. Так, виплата пенсій усіх видів здійснюється щомісячно і впродовж певного терміну, на який вона призначена: наприклад, пенсії за віком та вислугу років призначаються довічно, по інвалідності — на весь час _; інвалідності особи або довічно, пенсії в разі втрати годуваль­ника — до досягнення повноліття дітьми померлого году­вальника тощо. Разом з тим, такий вид соціального забезпе-

' -■ Загальна характеристика соціально-забезпечувальних правовідносин

■іення, як допомоги, є переважно одноразовим (допомога по иагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю тощо). Надання соціальних послуг також може відбуватись мбо одноразово, або регулярно (протягом тривалого часу). Так, наприклад, побутове обслуговування одиноких осіб по­чилого віку органами соціального забезпечення здійс­нюється регулярно (2-3 рази на тиждень) протягом тривало­го часу, а забезпечення інвалідів засобами пересування має одноразовий характер.

В основі соціально-забезпечувальних правовідносин ле­жить суб'єктивне право особи на соціальне забезпечення пев­ного виду та відповідний йому обов'язок державних органів (юридичних осіб) призначити чи надати його.

Спектр правомочностей учасників соціально-забезпечу-вальних правовідносин, що мають суб'єктивне право, є до­волі різноманітним. Вони вправі вимагати відповідних дій органів чи установ, які здійснюють соціальне забезпечення, для реалізації свого соціального права. Крім того, їм на­дається можливість самостійно вчиняти певні дії та право звернутися за захистом до держави в разі порушення цього права. Так, суб'єкт права на пенсію вправі вимагати: призна­чення пенсії визначеного виду і розміру в разі настання пенсійних ризиків, проведення перерахунку розміру пенсії (при зміні страхового стажу), переведення з одного виду пенсії на інший, а також проведення інших передбачених пенсійним законодавством дій.

Правомочностям суб'єкта права на соціальне забезпечен­ня відповідає юридичний обов'язок відповідного органу соціального захисту призначити та здійснити надання соціального забезпечення. Юридичний обов'язок разом із суб'єктивним правом, як уже наголошувалося, становлять основу змісту правовідносин цього виду, а отже, й зумовлю­ють їх активний характер.

Фізичні особи, які виступають суб'єктами права на соціальне забезпечення, наділені також певними юридичними обов'яз-

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: