Правове забезпечення

Виникнення самого терміну "інтелектуальна власність" припадає на кінець XVIII ст. Він уперше з’явився у французькому законодавстві. Авторське та патентне права виникли у Франції на ґрунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Руссо).

Право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією. Інформаціяє об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження. Власник інформації щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії. Право інтелектуальної власності – це право володіння, користування і розпорядження результатами інтелектуальної діяльності.

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених законом.

Діяльність програмістів та інших фахівців, що працюють у сфері ІСТ, усе частіше виступає як об'єкт правового регулювання. Деякі дії при цьому можуть бути кваліфіковані як правопорушення (злочини). Правова свідомість у цілому, а в ІТ особливо, у нашому суспільстві перебуває на досить низькому рівні.

Головне призначення правового регулювання в галузі ІТ - юридичне визначення понять, пов'язаних з авторством і поширенням комп'ютерних програм і БД, а також установлення прав, що виникають при створенні програм і БД - авторських, майнових, на передачу, захист, реєстрацію, недоторканність.

Правове забезпечення ІС – це сукупність правових норм, що реалізують створення та функціонування ІС. Правове забезпеченняфункціонування ІС містить умови надання юридичної сили документам, що отримані з використанням обчислювальної техніки, права, обов’язки персоналу, правила користування інформацією, порядок вирішення конфліктів з приводу її достовірності.

Для сучасного стану правового регулювання сфери, що пов'язана з інформатикою, в Україні на сьогодні найбільш актуальними є питання, пов'язані з порушенням авторських прав та використанням не ліцензованої продукції ІТ. Велика частина ПЗ, що використовується окремими програмістами, користувачами і цілими організаціями, придбана в результаті незаконного копіювання, розкрадання. Зараз назріла потреба узаконити способи боротьби з цією практикою, оскільки вона заважає, насамперед, розвитку індустрії ІТ. Правове регулювання в галузі ІТ базується на Конституції України, законах України “Про інформацію”, “Про захист інформації в автоматизованих системах” тощо. Порушення цих законів призводить до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із чинним законодавством України.

Національне законодавство про охоро­ну права інтелектуальної власності має чинність тільки в межах тієї держави, яка його прийняла. За межами дер­жави правова охорона результатам інтелектуальної діяльності не надасться. Це призводить до можливості використання інформації без дозволу її власника чи володільця. Для вирішення цієї проблеми вже з кінця минулого століття починають укладатися різноманітні міжнародні угоди, якими передбачається охорона прав на результати творчої діяльності. Хоч такі угоди не завжди досягали поставленої мети, проте дозволили визначити напрямки, в яких слід їх розвивати та удосконалювати. Так склалася міжнародна система охорони інтелектуальної власності.

На сьогодні найбільш авторитетною організацією є Все­світня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка фактично була заснована ще в 1883—1886 рр. внаслідок прийняття Паризької конвенції про охорону промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

У липні 1967 р. в Стокгольмі була підписана конвенція щодо утворення Всесвітньої організації інтелектуальної власності, яка набула чинності в 1970 р. У грудні 1974 р. ВОІВ набула статусу спеціалізованої уста­нови Організації Об'єднаних Націй.

Згідно з конвенцією, ВОІВ має вирішувати такі завдання:

· сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і, у конкретних випадках, у взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією;

· забезпечувати адміністративне співробітництво між ство­реними союзами в галузі охорони інтелектуальної власності.

Сприяючи охороні інтелектуальної власності в усьому світі, ВОІВ заохочує укладання нових міжнародних договорів і сприяє удосконаленню національних законодавств. У сфері адміністративного співробітництва ВОІВ центра­лізує адміністративне управління союзами в Міжнародному бюро в Женеві, яке є секретаріатом ВОІВ, а також здійснює контроль за таким управлінням через свої органи.

ВОІВ несе відповідальність за розвиток інтелектуальної діяльності і сприяє передачі технологій, які стосуються промислової власності, країнам, що розвиваються, з метою прискорення їх економічного, соціального і культурного розвитку.

При виконанні своїх функцій ВОІВ керується завданнями міжнародного співробітництва з метою розвитку; повною мі­рою використовуючи досягнення інтелектуальної діяльності, сприяє більш широкому використанню інтелектуальної влас­ності для заохочення національної творчої діяльності.

Висновки

Основними компонентами інформаційних технологій є організаційне, інформаційне, математичне, апаратне, програмне та правове забезпечення. Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

Список літератури

1. Лигоненко Л.О., Кустова Н.П., Клочинок Л.В. Новітні технології економічних досліджень. - К.: КНТЕУ, 2002.

2. Молодцова О.П. Прикладне програмне забезпечення. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000.

3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. Навчальний посібник для студентів юридичних вузів і факультетів університетів. – Київ. Юрінком Інтер. – 1998.

4. Рыжиков Ю.И. Информатика. Лекции и практикум. — СПб.:КОРОНА принт, 2000.

5. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В., Кустова Н.П. Інформаційні технології та системи. - К.: "Книга", 2004.

6. Сергієнко І.В.Становлення і розвиток досліджень з інформатики. – Київ: Наукова думка, 1998.

7. Экономическая информатика. Учебник. - Под редакцией П.В.Конюховского и Д.Н.Колесова. - СПб. Питер, 2000.

Контрольні питання

1. Назвіть складові ІТ.

2. Що таке апаратне забезпечення?

3. Що таке програмне забезпечення?

4. Що таке математичне забезпечення?

5. Що називають інтелектуальною власністю у ІТ?

6. Що називають авторським правом у ІТ?

7. Вчинення яких порушень призводить до відповідальності згідно з законодавством України про інформацію?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: