Ландшафтне картографування

Територіальність ландшафтного підходу зумовила розвиненість картографічних методів у його методичному арсеналі. Карта — невід’ємний інструмент ландшафтних досліджень, тоді як для екології вона рідкісний, швидше — навіть екзотичний інструмент.

Ландшафтні карти — один з нових типів тематичних карт природи. Їх головна відмінність від галузевих тематичних карт (грунтових, геологічних та ін) полягає в тому, що об’єктом зображення на них є не один якийсь компонент природи, а весь їх комплекс. Він включає в себе поверхневі гірські породи і рельєф, поверхневі і підземні води, особливості клімату на рівні земної поверхні, характер рослинності, грунтів, тваринний світ. Всі ці компоненти тісно між собою пов’язані і еволюціонують як частини єдиної природної системи, Тому ландшафтні карти називають ще комплексними фізико- географічними. Звідси і одиницею, або об’єктом картографування, є географічні комплекси.

Картографічний метод застосовується при створенні карт як наслідок застосування картографічної мови до певного просторового об’єкта. Картографічна мова, якою складається легенда карти, має відображати первинні складові (непохідні елементи), зв’язки, що існують між ними та правила, що визначають можливість певних сполучень непохідних елементів.

Службове, але важливе значення для ландшафтної карти мають засоби математичного обґрунтування – передача географічних координат (за допомогою меридіанів і паралелей) та характер перетворень, які здійснюються для точнішої передачі головного змісту карти.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: