Так от у чому справа! І такий швидкий результат!

Цікаво, чи вони взяли вже цього розводилу з кафе з візитівкою «Фінансової України»?

Ціла купа думок ширяє у голові, перекриваючи одна одну. Я відчуваю, як руки пітніють.

– По телефонах не дзвонити! Поклади, я тобі сказав! Мобілки здати!

З приймальні виводять директора. Відносно ввічливо виводять, навіть не підштовхуючи. Краєм ока помічаю, що автомат найближчого до мене нападника поставлено на запобіжник. Зрозуміло, це щоб не пальнув зопалу – адреналін адреналіном, а все-таки цивільні люди навкруги.

З кабінетів витягують останніх працівників, усе потрошку заспокоюється, наскільки це можливо у подібній ситуації.

А може, самі гуманоїди все й організували?

Запросто, це в їхньому репертуарі. Тільки навіщо?

Вони ж іще навіть не знають про мої підозри.

Тим часом нальотчики стишують свою активність. Це не просто так. Операція досягла завершальної фази – всі залякані, зібрані в коридорі й готові до екзекуції. Зараз має початися основна дія.

Апокаліптичні настрої стримує тільки вихова ний життєвим досвідом цинізм. Боятися варто тіль ки того, що вже сталося, хоча майбутнє для всіх нас – найстрашніший сон.

Кількахвилинне очікування підтверджує, що я – правий. За кілька секунд на сцені з’являється головна дійова особа – приземкуватий чолов’яга у синьому мундирі з погонами, без маски і без головного убору взагалі – милуйся досхочу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: