Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Вмотивованість вироку суду




Кожен вирок має бути судом вмотивований. Мотивування вироку - це приведення у вироку обґрунтування висновків, до яких прийшов суд після розгляду матеріалів справи. Вмотивованість означає, що у вироку викладаються - відповідно до правових і логічних правил доведення - всі фактичні і юридичні аргументи, які підтверджують висновки і рішення, що містяться в описовій і резолютивній частинах вироку. Мотивування є вираженням обґрунтованості вироку і умовою його законності. Без мотивів неможливо перевірити обґрунтованість і законність вироку, так само як і справедливість покарання. Вимога мотивувати вирок є важливою гарантією правосуддя, оскільки забезпечує вищестоящому суду можливість перевірити законність і обґрунтованість вироку. Виклад мотивів рішення, що приймається, забезпечує переконливість вироку і є також хорошим засобам самоконтролю. Відсутність мотивів, їх недостатність, протиріччя в них ставить під сумнів обґрунтованість вироку. Мотивування висновків суду має бути повним, тобто що містить всі необхідні для даного випадку мотиви, а також несуперечливим. Останнім часом все частіше поряд із законністю, обґрунтованістю і вмотивованістю вироку відзначають ще одну вимогу - щоб він був справедливим. Проте ця вимога формулюється в кримінально-процесуальній теорії. Існує вузьке і широке розуміння справедливості вироку. У вузькому сенсі справедливість вироку зводиться до справедливості призначеного судом покарання, тобто до відповідності вибраної міри покарання і особи винного (ст.372 КПК України). У більшості статей КПК України санкції надають суду альтернативу вибору того або іншого виду покарання, а також визначення в межах, встановлених законом, розмірів покарання. І хоча будь-яке покарання в цих межах формально відповідатиме закону, суд зобов'язаний призначити не будь-яке, а саме справедливе для даного випадку покарання. При справедливому покаранні повинна дотримуватися належна диференціація покарань залежно від розміру соціального "зла" та індивідуальної шкоди, що заподіяна діянням. Справедливість вироку не сумісна ні з дискримінацією, ні з привілеями для окремих осіб. Відчуття справедливості повинне керувати суддями і в такому, наприклад, питанні, як визначення розміру відшкодування заподіяної злочином шкоди з обліком майнового стану винного і ступеню вини потерпілого. При ширшому розумінні, справедливість вироку ґрунтується на його законності і обґрунтованості та означає правильне по суті і формі вирішення справи, що відповідає не лише правовим, але і соціально-етичним принципам відношення до людини і скоєного нею діяння.

Справедливість вироку не може бути зведена лише до його законності та обґрунтованості. Вона виступає як їх етична оцінка в очах суспільства, що має бути віддзеркаленням соціальної справедливості. Законний і обґрунтований вирок може не бути справедливим. Наприклад, якщо кримінальний закон, що діє і застосований, вже не відповідає соціальним потребам. Закон може не відображати етично-правові переконання суспільства, що змінилися. Вирок, що відповідає вимозі справедливості, повинен це враховувати.

Висновок

Справедливість вироку суду є його найважливішою якістю, по якій громадяни оцінюють компетенцію суддів, всю систему кримінальної юстиції держави, а також її кримінальну політику. Відтак, лише при дотриманні абсолютно всіх вищевказаних вимог рішення суду матиме велике виховне і суспільно-політичне значення.

 

Використані джерела:

Законодавство:

1) Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141);

2) Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV;

3) Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року;

4) Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 року № 1001-05;

5) Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13.12.2007 року;

6) ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року;

Література:

7) Д.Д. Луспеник «Законність,обґрунтованість і справедливість судового рішення – основні чинники авторитету судової влади» Вісник Верховного суду України.К,2010р.;

8) Кучинська О.А. «Принцип справедливості – морально-етичне поняття».Х,2011р.;

9) Сиза Н.П. «Процесуальне забезпечення справедливості вироку суду апеляційної інстанції» Судова апеляція.К,2011р.№3;

10) Зеленецький В.С., Глинська М.В. «Теория и практика обоснованости решений в уголовном процессе Украины» Х.2006р.;

11) Толучко О.М. «Судовий вирок та його мотивування» К.1991р.;

12) Грошевий Ю.М. «Правові властивості вироку – акту правосуддя» Х.1994р.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных