Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Закладання виноградника




Особливу увагу необхідно приділяти вибору земельної ділянки, передплантажній підготовці ґрунту, плантажній оранці, добору і розміщенню сортів, якості садивного матеріалу, раціональній організації території, визначенню схем садіння, веденню і формуванню кущів, що дасть можливість застосувати комплексну механізацію під час догляду за ґрунтом і рослинами.

Для запобігання помилкам при закладанні промислового виноградника повинен розроблятись проект, який включає:

– підготовку і передачу проектній організації завдання на розробку генеральної (для всього господарства) або часткової (на окрему ділянку) схеми освоєння території під виноградник;

– проведення топографічних (рельєф), геологічних (породи), ґрунтових обстежень і складання на їх основі картограм;

– добір і розміщення сортів винограду. Сорти добирають згідно Державного реєстру, спеціалізації галузі виноградарства в конкретному господарстві (вирощування столових, технічних, кишмишних або ізюмних сортів), способу ведення культури (укривна-неукривна, із зрошенням-без зрошення, кореневласна-щеплена), екологічних умов (сума активних температур, довжина вегетаційного періоду тощо);

– організація території, створення протиерозійних і гідротехнічних споруд,

вітрозахисних насаджень, терасування схилів;

– розробка і складання технологічних карт закладання виноградника, спорудження підпор (шпалери), ведення та формування кущів, догляд за молодими та плодоносними насадженнями;

– складання кошторису;

– перенесення проекту в натуру, тобто на площу, яка має бути освоєна.

При перенесенні проекту складається відповідний акт. Зі своєї сторони проектна

організація здійснює нагляд за втіленням проекту і контролює виконання замовником технології закладання виноградників та догляду за ними до вступу їх у плодоношення.

В усіх зонах України виноград рекомендується садити навесні, причому якомога раніше. У Степу цю роботу слід закінчити до 1 травня, в Лісостепу і Поліссі – до 10 травня. Пізнє весняне садіння погіршує приживання саджанців і ріст кущів. На Пд допускається осіннє садіння саджанців після обпадання листків, але до настання морозів. Переваги осіннього садіння:

– збільшується період вегетації (раннє розвивання рослин на весні);

– відпадає потреба у зберіганні садивного матеріалу;

– у весняний період зменшується напруженість у роботі.

Небажано садити виноград восени на піщаних грунтах у зв’язку з глибоким їх промерзанням взимку. Глибина садіння тісно пов’язана із стійкістю кореневої системи кущів до низьких температур взимку і посухою влітку (на Пд –­ мілкіше, на Пн і на піщаних грунтах – глибше). Кореневласні саджанці садять глибше ніж щеплені (40-45 см – на філоксеростійких підщепах, 50-55 см – кореневласні на легких грунтах, 65-70 см – на легких). Якщо довжина кореневласного саджанця менша за глибину садіння, його садять згідно вимог, але залишають ямку і дорощують протягом вегетаційного періоду.

Виноград можна садити гідромеханічним способом за допомогою гідробура, який агрегатується з обприскувачем або автоцистерною. У ямку, заповнену пульпою, вставляють саджанець спочатку глибше, а потім підтягують, щоб вирівняти коріння. Ямку засипають, ущільнюють і нагортають горбик шаром 2-3 см над верхнім вічком.

Садять виноград і за допомогою машини ВПМ-2А, яка вкючає гідробури, механізми їх приводу, водяні насоси, бак для води, механізм нагортання горбиків,

при цьому виключається попередня розбивка ділянки (наявність маркерів).

Агрегатується з трактором Т-70, обслуговують тракторист і два саджальники.

Продуктивність – 2,5-3 га/зміну.

На піщаних, щебенюватих ґрунтах, а також на невеликих площах використовують ямокопачі КЯУ-60, КЯУ-100. На дно ямки насипають горбик

пухкої землі й добрив. Саджанець ставлять по центру ямки вертикально, розправляють корені і засипають їх землею на 1/3 глибини, ущільнюють і заливають 5-10 л води. Після того, як вода вбиреться грунтом, ямку засипають і нагортають горбик. При садінні саджанців місце щеплення повинне знаходитись на рівні ґрунту чи на 1-2 см вище.

Після садіння винограду проводять культивацію міжрядь на глибину 15 см і розпушення ґрунту в рядах. Протягом літа ґрунт утримують чистим від бур’янів. До встановлення шпалери ґрунт можна обробляти у двох напрямках. Після дощу обов’язково руйнують кірку на горбиках, постійно їх підправляючи. Для посилення розвитку основних коренів проводять катаровку (на молодих виноградниках це роблять двічі – у червні та серпні). Якщо на винограднику катаровку не проводили протягом декількох років, корені слід видаляти поступово (за 2-3 роки), щоб запобігти пригніченню рослин. Протягом літа проводять 3-4 поливи (5-10 л/кущ) з підживленням мінеральними добривами, обприскування фунгіцидами. По мірі росту зелених пагонів їх підв’язують до шпалери, яку встановлюють не пізніше другого року після садіння. Восени грунт переорюють на глибину20 см. Рослини вкривають на зиму шаром ґрунту 20-40 см (до настання морозів). Обпадання листків не обов’язкове. Навесні відкривають пізніше ніж плодоносні, оскільки можливе пошкодження молодих пагонів пізніми весняними приморозками. На місцях загиблих рослин проводять підсадку. Встановлюють шпалеру і починають формувати кущі.

За шпалерної системи ведення кущів кінцеві (якірні) стовпи встановлюють на глибину 40 – 70 см з нахилом у бік дороги на 60 – 650 або вертикально. Їх довжина від 1,8 до 3 м і товщина від 7,5 до 20 см. Стовпи закріплюють підпорами з боку ряду, встановленимипід кутом 600, або якорями з каменів чи уламків проміжних стовпів, вкладеними в ями, глибиною до 1м на відстані 70 – 100 см від кінцевого стовпа в бік дороги.

Проміжні стовпи перетином 5 – 12 см і завдовжки 1,5 – 2,5 м встановлюють вздовж ряду на 10 – 25 см мілкіше, ніж крайні. Відстань між ними 6 – 8 м. Перші проміжні стовпи встановлюють на відстані 1,5 м від кінцевих.

Шпалерний дріт діаметром 3,5 – 6 мм і завтовшки 2,5 – 3 мм для верхніх ярусів натягують між крайніми стовпами, починаючи з верхнього ряду. Після цього прикріплюють його до проміжних стовпів рухомо-металевими скобами, залізними хомутами, дротяними кільцями тощо.

 

Таблиця 2

Потреба в стовпах і дроті

Довжина рядів, м Відстань між стовпами, м Загальна кількість стовпів, шт. Кількість рядів дроту, шт. Загальна кількість дроту, м
       

 

Розрахуємо кількість проміжних стовпів 1 ряду:

100м: 8м + 1стовп= 13стовпів.

На кожний ряд ставиться по 2 кінцевих та якірних стовпа.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів у клітці:

13стовпів х 167рядів = 2171 стовп.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів у всьому винограднику:

2171стовп х 88клітин = 191048шт.+ 8 клітин по 4 га(11стовп.х167=1837шт.х8=14696шт.)=205744шт.

Розрахуємо кількість кінцевих стовпів у одній клітці:

167ряди х 2шт = 334шт;

Розрахуємо кількість кінцевих стовпів у всьому винограднику:

334шт х 96клітин = 32064шт

Оскільки якірні стовпи розміщують поряд з кінцевими стовпами то і кількість їх буде така сама як і кінцевих стовпів – 32064шт.

Загальна кількість стовпів:

32064шт + 32064шт + 205744шт = 269872шт

Розрахуємо загальну кількість дроту в м:

1576480м х 4ряди дроту = 6305920м

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных