Рекогностування району робіт та складання проекту ПВП. Перед початком робіт необхідно провести рекогностування місцевості

Перед початком робіт необхідно провести рекогностування місцевості. Тобто провести розвідувальні роботи для знаходження територій на місцевості, які були б найоптимальнішими для запуску БПЛА і створення ПВП, які підлягають вимогам щодо створення великомасштабних топографічних планів. На території противника це проводять диверсійно – розвідувальні групи (ДРГ). Цей процес є найскладнішим,оскільки це потрібно зробити непомітно для ворога і без втрат.

Для виконання таких процесів як створення топографічних планів, трансформування знімків, геодезичне орієнтування фотограмметричної моделі, побудова мереж та інших, необхідні опорні точки.

Опорна точка – це точка місцевості або будь-якого об’єкта фотознімання, для якої визначені геодезичним методом просторові координати у заданій абсолютній чи «геодезичній» системі координат та яка розпізнана на аерознімку. Сукупність цих точок є геодезичною основою для проведення камеральних фотограмметричних робіт. Якщо відомі всі три координати X, У, Z, то опорну точку називають планово-висотною; якщо визначені планові координати X,Y, то це планова опорна точка, а якщо відома лише висота Z, то це висотна опорна точка.

Найчастіше використовують планово-висотні опорні точки, а два інші типи (планові та висотні) в сучасній практиці майже не використовують.

Технологічний процес, що проводиться для отримання деякої кількості опорних точок з польових робіт, називають прив’язкою аерознімків.

Прив’язку аерознімків в умовах бойових дій найзручніше використовувати за допомогою GPS-приймачів. Перед цим необхідно:

- зробити розпізнавання контурних точок об’єктів (місцевості) на знімку;

- потім провести геодезичні роботи для визначення координат X, У, Z сукупності опорних точок.

Опорними точками [3]ми вибирали об’єкти з чітко окресленими контурами, які безпомилково розпізнаються на знімках(кут будинку чи огорожі, люк підземних комунікацій, електричний стовп, виступ бетонного містка, чітке перехрестя доріг).

Вибір об’єктів в якості опорних точок залежить насамперед від вимог до масштабу створюваної карти чи для визначення точних координат потрібних об’єутів. Якщо карту створюють в масштабі 1:25000, то це можуть бути будинки, кути сільськогосподарських угідь, лісів тощо. При великомасштабному картографуваннi, наприклад, для створення плану в масштабі 1:2000, це можуть бути: кут будинку, люк підземних комунікацій, невисокий стовп, виступ бетонного містка, чітке перехрестя доріг тощо. Загальна вимога така: опорна точка повинна бути розпізнана на знімку з точністю 0.1 мм в масштабі створюваної карти. Не можна вибирати опорні точки на крутих схилах, бо це може спричинити помилки у визначенні висот; допустима величина помилки не більше 1/10 від висоти перетину рельєфу для створюваної карти. При складанні проекту розташування опознаків враховується метод фотограмметричного згущення. При аналітичній і аналоговій фототріангуляції опознаки проектують рядами, розташованими поперек аерознімального маршруту. Опознаки, по можливості повинні розташовуватися в зоні потрійного поздовжнього перекривання i в середині між маршрутного перекриття.

Загалом планово-висотна прив’язка складається з 3 етапів:

- складання проекта робіт;

- розпізнавання і оформлення опознаків;

- польові геодезичні роботи.

Розрахунок параметрів планово-висотної прив’язки

На дану територію в масштабі карти 1:2000 для аналітичного способу відстань між опознаками може бути розрахована за формулою:

;

;

,

де: n – відстань між плановими опознаками;

n’ – відстань між висотними опознаками;

M – масштаб створюваної карти;

m – масштаб зйомки;

m_q = 0,02_мм – точність визначення поперечного паралакса;

b – базис на знімку;

m_zc – СКП визначення висоти, = 0,1*hпереріза рельєфу =0.1*4=0.4;

f – фокусна відстань;

L, L^’ – припустимі відстані між плановими і висотними опорними точками.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: