Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Конституційні основи природноресурсового права та їх значення для розвитку природноресурсового законодавства і права




Роль Конституції як основного джерела права визначається насамперед тим, що в ній встановлюються правові норми, які є основними для всіх інших нормативно-правових актів різних галузей права, у тому числі і природноресурсового, що виходять з конституційних норм і забезпечують їх деталізацію. Усі конституційні норми, що регулюють відносини, що пов 'язані з використанням і охороною природних ресурсів можна поділити на такі основні групи: положення, які встановлюють основи правового режиму використання та охорони природних ресурсів. Зокрема земля, її надра, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу (ст. 13), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується, право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14) тощо; положення, що закріплюють право громадян на природні ресурси. Наприклад, ніхто не може бути протиправно позбавлений права "власності, право приватної власності є непорушним; примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставах і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24); іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26); положення, які визначають компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування. Щодо використання та охорони природних ресурсів, які закріплені в нормах, що регламентують загальноправову компетенцію органів державної влади і місцевого і самоврядування і не мають чіткої галузевої конкретизації; положення, що закріплюють вимоги щодо використання та охорони довкілля, зокрема право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища, що не може бути засекречена (ст. 50); правосуб'єктність держави у сфері охорони довкілля, тобто її обов'язок забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території нашої країни (ст. 16); обов'язок кожного громадянина не завдавати шкоди природі, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66); відповідальність власника за погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі (ч. 7 ст. 41).

 

Кодифіковани акти.

Важливою особливістю природноресурсового права є наявність кодифікованих законодавчих актів — ЗК, Кодексу про надра, ВК, ЛК. Основне завдання цих актів полягає у встановленні принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу на природні ресурси.

Особливістю кодексів як джерел права є те, що вони покликані стати інтегруючою основою для розвитку природноресурсового законодавства. Так, наприклад, зі змісту ч. 1 ст. З ЗК та ч. 1 ст. З Кодексу про надра випливає, що ці кодекси мають переважну силу в регулюванні земельних та гірничих відносин перед іншими нормативно-правовими актами, за винятком лише Конституції, яка має найвищу правову силу.

Крім того, регламентації природноресурсових відносин присвячені також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до Конституції та природноресурсових кодексів. їх головне призначення — конкретизація та деталізація природноресурсово- правових положень, закріплених Основним Законом та поресурсовими кодексами. Ці нормативно-правові акти можуть бути різними за формою (закони й підзаконні акти), але об'єднує їх те, що всі вони присвячені регламентації природноресурсових відносин.

Природноресурсові кодекси визначають порядок та органи державного управління в галузі раціонального використання й охорони природних ресурсів. Природноресурсові кодекси регламентують порядок виникнення, реалізації та припинення права власності або користування природними ресурсами.

На жаль, природноресурсові кодекси мають однакові недоліки. По-перше, вони мають значну кількість відсильних норм, які ускладнюють їх застосування й істотно знижують ефективність їх регулюючої сили. По-друге, у зазначених нормативно-правових актах є багато нечітких, безадресних формулювань й декларативних положень, які практично не впливають на розвиток відповідних природноресурсових відносин. По-третє, деякі позиції природноресурсових кодексів і законів не "працюють", бо не мають відповідного механізму реалізації. По-четверте, окремі їх норми фактично не відповідають вимогам регулювання природноресурсових відносин в умовах розвитку ринкової.

 

11)Спеціальні закони. посідають головне після кодифікованих актів місце ірархічній структурі законодавства. До джерел природноресурсового права належать спеціальні за-кони, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших природноресурсових відносин. Прикладом вказаних актів можуть бути закони України від 16 червня 1992 р. "Про природно=заповідний фонд України" від 16 травня 1995 р. "Про(морську) економічну зону України" від 9 квітня 1999 р. Про рослин ний,, світ", від 5 жовтня 2000 р. "Про курорти" від 13 і рудня 2001 р. "Про тваринний світ та ін." Важливимджерелом природнОр"есурсового права є Закон "Про природно-заповідн ий фон д України" який визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-за-поііідпого фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. В Законі визначено режим територій і об'єктів природ-по-заповідного фонду, а також їх охоронних зон. Джерелом природноресурсового права є також Закон України Про рослин ний,, світ"". яким врегулюванні суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань. Слід враховувати, що відносини, пов'язані з використанням та охороною лісу, регулюються ЛК, а використання та охорона дикорослих рослин поза лісами — законодавством про рослинний світ. Правовою основою охорони, використання і відтворення тваринного світу є Закон "Про тваринний світ".Завданням законодавства про тваринний світ є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єкіів-тваринного світу, збереження та поліпшення середовища.існування диких тварин, забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин, збереження та поліпшення середовища його перебування, забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин.Закон,,по курорти,, визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади'розвитку курортів в Україні та спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровленНя людей природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які є надбанням народу України, та їх охорони.

 

12) Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади відіграють важливу роль у регулюванні природноресурсових відносин. До. підзаконних нормативно-правових актів як джерел природноресурсового Права України належать укази Президента України, постано-ви Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств і відомств, рішення~йісЦевих-державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Укази і розпорядження Президента України, пов'язані з системою джерел природноресурсового права, стосуються певних відносин або об'єктів. Вони обов'язкові для виконання на всій території нашої країни. Ці укази і розпорядження не повинні суперечити Конституції і законам, а також один одному. Розпорядження Президента України, пов'язані з регулюванням питань використання і охорони природних ресурсів, нечисленні, Основний обсяг земельно-правових норм міститься у постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України — вищого органу в системі органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 117 Конституції він приймає нормативно-правові акти на підставі й на виконання Конституції, законів, указів і розпоряджень Президента України, що є обов'язковими до виконання. Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов щодо регулювання відносин, пов'язаних із використанням та охороною природних ресурсів. Джерелами природноресурсового права є також акти відповідних міністерств, державних комітетів, відомств, органів господарського управління й контролю, на які законодавством покладено функції організації раціонального природокористування, а також охорони навколишнього природного середовища. До таких органів належать Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів України®, Держав ний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства України та інші відомства.

13) Чинним законодавством передбачаються певні правомочності місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо регулювання природноресурсових, а особливо земельних відносин. Повноваження цих органів, у галузі використання й охорони, природних, ресурсів передбачені Конституцією, природноресурсовими кодексами, Законом України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами. Акти органів місцевого самоврядування є джерелами природноресурсового права у тих випадках, коли вони видані у межах компетенції цих органів і встановлюють загальні^правила поведінки, яких" треба додержуватися на відповідній території. До таких актів належать рішення і розпорядження, дія яких обмежується тією територією, на яку поширюються владні функції зазначених органів, наприклад, рішення Одеської міської ради від 9 грудня 1999 р. "Про вдосконалення регулювання земельних відносин". На територію відповідних регіонів)також поширюється дія нормативних актів регіональних органів виконавчої влади і регіонального управління, що регулюють питання використання й охорони земельних ресурсів.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных