Характеристика педагогічних установок та стереотипів

Під час освітнього процесу на педагога можуть впливати уста­новки та стереотипи, що, з одного боку, спрощують його світосприй­мання, а з другого — викривляють.

Установки

Установка — психологічний стан схильності суб'єкта до певно го виду активності в певній ситуації. Це явище відкрив німецький психолог Людвіг Ланге. По-іншому цей внутрішній стан готовнос­ті людини до дії, що передує поведінці, називають атитюдом — від англ. аttitudе — ставлення, установка.

Установка формується на основі попереднього соціально-психологічного досвіду. Вона діє на усвідомленому та неусвідом-люваному рівнях: здійснює регулятивну функцію поведінки лю­дини. Установка визначає стійку, послідовну поведінку в разі зміни ситуацій; звільняє суб'єкт від необхідності приймати рі-ч шення та довільно контролювати поведінку в типових ситуаціях; може зумовлювати інертність дій і гальмувати пристосування до нових ситуацій, що зумовлюють зміну програми поведінки.

На міцність зв'язку між установкою і поведінкою людини впли­вають такі чинники:

· ситуаційні (наприклад, функціонування соціальних норм, обмежений час тощо);

· якість самих установок (наприклад, їхня сила, важливість);

· особистісні (наприклад, самоконтроль).

Що сильніша установка, то більше вона впливає на поведінку людини. Поняття «сила установки» об'єднує кілька визначень, як-от:

· крайній ступінь чи інтенсивність — сила є емоційною реакцією, викликаною об'єктом установки;

· важливість — ступінь особистого залучення;

· знання і доступність — те, що людина знає про об'єкт уста­новки, і наскільки легко вона звертається до установки в різних ситуаціях.

Усі ці елементи сили установки є взаємозалежними. До того ж сильні установки впливають не лише на поведінку людини — вони також більш стійкі до змін, стабільні протягом певного часу і діють на різні аспекти соціального пізнання. Що важливішою є та чи та установка, то більше людина використовує її для оброблення інфор­мації, прийняття рішень і під час виконання певних дій.

Важливість установки для людини визначають такі чинники:

· власні інтереси — що більше зацікавлена людина, то для неї важливіша установка;

· соціальна ідентифікація — що сильніша група, до складу якої входить людина з певною установкою, то важливіша ця установка;

· ціннісна релевантність — що більше установка пов'язана з особистісними цінностями людини, то вона важливіша.

Тож взаємозв'язок установки з основними соціальними й ін­дивідуальними потребами, цінностями підвищує рівень її важли­вості.

Індивідуальні розбіжності також впливають на зв'язок між установками та поведінкою: він сильніший в одних людей і слаб­ший в інших. Тому установки дають змогу прогнозувати поведін­ку людей із низьким рівнем самоконтролю, оскільки такі люди використовують свої установки як важливі регулятори власної пове­дінки. І навпаки, цей зв'язок виявляється слабшим у людей із висо­ким рівнем самоконтролю.

Стереотипи

Поняття установки тісно пов'язане зі стереотипами. Стереотипи, за визначенням американського психолога Уолтера Ліпмана, є спрощеними, попередньо сформованими уявленнями про світ, тра­диційними способами мислення, сприймання і діяльності людини, ригідними кодами-знаннями, які застосовують у «готовому» вигляді. У педагога закономірно виникають труднощі, пов'язані із невідповід­ністю соціальних вимог наявним педагогічним стереотипам. Тобто не стереотипи змінюють відповідно до нових реалій, а, навпаки, до но­вих умов добирають попередньо сформовані стереотипи.

Зазвичай педагог дошкільного навчального закладу до застарілого змісту занять, конспектів, розробок підлаштовує сфери життєдіяльності, лінії розвитку дітей, здійснює штучну класифікацію матеріалу відповідно до нової наукової термінології. У такому разі він не вникає у суть освітнього процесу, а наявні стереотипи заважають критичності його сприймання, адекватності оціню­вання, поглибленому вивченню матеріалу.

Існує чимало особистісних та педагогічних труднощів, що пере­шкоджають реалізації нових тенденцій у дошкільній освіті, фор­мують підґрунтя для виникнення конфліктних ситуацій. Серед них значне місце посідають педагогічні стереотипи.

Педагогічні стереотипи — це когнітивні або афективні етало­ни, на які орієнтується педагог під час своєї професійної діяльності. Із-поміж них виокремлюють стереотипи мислення, емоцій, реакцій, поведінки тощо. На певному етапі педагогічні стереотипи дають мо­лодому спеціалісту можливість швидко зорієнтуватися в різних си­туаціях, проводити діяльність у реальних освітніх умовах.

Зазвичай складна діяльність не обходиться без системи стандар­тів та механічної реалізації, але коли парадигма застаріває, то стерео­типи, що їй відповідали, стають істотними перепонами та гальмують оновлення практики. Педагогічні стереотипи є стійкими утворення­ми. Стереотипне мислення і відповідна поведінка педагога не дають йому можливості реалізовувати творчу діяльність, оскільки алгорит­мічний підхід до її здійснення не притаманний дошкільній освіті.

Педагогічні стереотипи тісно пов'язані з плануванням, алгорит­мічним підходом і механічністю професійної діяльності. Основними ознаками стереотипу є такі:

· спрощення — орієнтування на мінімум, на примітивні кон­струкції, неможливість діяти варіативно з великою кількіс­тю складних об'єктів;

· типізація — процес створення моделей, конструкцій на осно­ві спільних характеристик, стандартизація навколишнього світу. Стереотип застосовують так, щоб не він відповідав ре­альності, а для реальності добирають відповідний стереотип;

· несвідомість — відсутність критичного сприйняття що­денних дій, пов'язаних зі стереотипами, тобто відсутність рефлексії;

· ригідність — неготовність змінювати програму дій залеж­но від нових мотиваційних вимог, відсутність модифікації стереотипів.

Педагогічні стереотипи, які були характерні для суб'єкт-об'єктної дошкільної освіти, є стійкими, і тому негативно впливають на організацію освітнього процесу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: