Роль досвіду консультанта в консультуванні

У практиці психологічного консультування і психотерапії щодня приходиться

зіштовхуватися з найважливішими аспектами життя людини. Консультант завждиразом із клієнтом обговорює незначні й істотні проблеми своїх підопічних іпрагне допомогти клієнту:

– розібратися в мотивуванні повсякденних виборів і наслідків;

– вирішити безліч емоційних проблем і заплутані міжособистісні відносини;

– перебороти почуття внутрішнього хаосу – зробити незрозуміле і мінливе

позитивним і доцільним.

Тому консультант повинен усвідомлювати, хто він, ким може стать і яким його

сподівається бачити клієнт. Інакше кажучи, виникає питання визначення ролі

консультанта. Чи являє собою консультант друга клієнта, професійного

порадника, учителя, експерта, супутника клієнта в блуканнях по завулках чи

життя гуру – випромінювача абсолютної істини? Багатьох, особливо початківців консультантів, приводить у замішання відсутність універсальної відповіді напитання про роль консультанта в процесі надання психологічної допомоги. Ця троль звичайно залежить від приналежності консультанта до визначеноїтеоретичної орієнтації, його кваліфікації, особистісних рис, нарешті, від очікувань клієнта.

Насамперед варто сказати, що ніхто не народжується

психотерапевтом чи консультантом. Необхідні якості не вроджені, а

розвиваються протягом життя.

Узагальнюючи сказане, підкреслимо, що ефективність консультанта визначається властивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками.

Кожний з цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, що і є

стрижнем психологічного консультування. У підсумку від консультативного

контакту залежить остаточний ефект консультування – зміна особистості клієнта в процесі конструктивних дій консультанта. Анітрошки не применшуючи значення теоретичної і практичної підготовки, ми все-таки схильні віддати перевагуфактору особистості консультанта. У свій час М. Balint і Е. Balint писали, що знання можна одержати з книг чи лекцій, навички здобуваються в процесі роботи, але їхня цінність обмежена без удосконалювання особистості психотерапевта; психотерапія стає ремеслом, вимощеним добрими намірами, якщо її не піднімають на професійний рівень відповідні якості особистості психотерапевта.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: