Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЗАЛЯГАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД.




Мета – вивчити устрій гірничого компасу і придбати навики визначення елементів залягання шарів гірських порід.

Гірничий компас складається з наступних елементів (рисунок 2):

1. Корпус, виконаний з дюралюмінієвого сплаву;

2. Лімб, поділений на 360о (ціна поділу – 2о);

3. Шкала кутів падіння, поділена на 90 о (ціна поділу - 2 о);

4. Магнітна стрілка;

5. Висок;

6. Центральна голка;

7. Рівень;

8. Аретир магнітної стрілки упорного типу;

9. Аретир виска кнопочного типу;

10. Мірна лінійка на довгій стороні компасу (довжиною 10см);

11. Отвір для фіксації компасу при роботі в польових умовах;

Характерними особливостями гірничого компасу в порівнянні із звичайними являються:

1. Поділи на лімбі ідуть в напрямку, зворотному ходові годинної стрілки. В зворотному порядку розташовані відмітки сходу й заходу, що дає можливість відрахувати величину азимута безпосередньо по показанню північного кінця магнітної стрілки.

2. Напрям північ-південь розташований паралельно довгим сторонам корпусу.

3. На голці компасу підвішений висок, що показує кут нахилу гірських порід.

Елементами залягання шару являються кут і азимут падіння, азимут простягання (рисунок 3).

1. Визначення кута падіння шару порід (рисунок 4, 5).

Компас ставлять вертикально довгою стороною на поверхню шару порід по його схилу і відшукують найбільший кут, який і буде кутом падіння. Лінія, по напрямку котрої заміряно цей кут, називається лінією падіння.

2. Визначення азимуту падіння шару порід.

Компас розташовується на поверхні шару порід таким чином, щоб довга сторона його співпадала з лінією падіння, а 0 о - лімбу (буква С, що означає північ) був спрямований вниз по падінню шару порід. Надалі компас кладуть на поверхню шару порід таким чином, щоб довга сторона співпала з лінією падіння порід, після чого компас підіймають до горизонтального положення (контролюється рівнем) і по північному кінцю магнітної стрілки на лімбі роблять відлік азимуту падіння (він є азимутом проекції лінії падіння шару порід на горизонтальну площину).

3. Визначення азимуту простягання шару порід.

Визначивши лінію падіння шару гірських порід, і піднявши компас в горизонтальну позицію, прокреслимо на поверхні шару по напрямку короткої сторони компасу – це буде лінія простягання шару порід. Прийнято, що азимут лінії простягання шару вимірюється таким чином, щоб падіння порід фіксувалося зверху зліва – вниз направо.

При вірному замірі значення азимута падіння і простягання повинні відрізнятися на 90 о. Якщо різниця перевищує 2-3 о і більше, заміри потрібно повторити.

Запис азимута і кута падіння:

210 < 76,

де 210 – азимут падіння, град;

< - знак кута падіння;

76 – кут падіння, град.

Градуси не підписуються, щоб не змішувати їх з нулем.

 

 







Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных