Розглянемо загальні риси ліцензій.

Ліцензійні договори характеризуються перш за все наявністю певного ризику для обох його сторін. Для ліцензіата цей ризик полягає в тому, що неможливо наперед з певністю визначити економічну (власне, комерційну) цінність прав, які він придбає, а для ліцензіара ризик в можливості отримати зиск за передані права значно менший, ніж він міг би отримати самостійно комерціалізуючи цей об'єкт.

У минулому деякі напрями юридичної думки надання ліцензії розглядали як відмову правовласника від його права забороняти саме ліцензіату використовувати об'єкт інтелектуальної власності, зберігаючи цю заборону для усіх інших суб'єктів.

У сучасних доктринах і в судовій практиці в основному існує думка, у відповідності до якої надання виключної або невиключної ліцензії означає надання ліцензіату позитивного права на використання об'єкта інтелектуальної власності.

Насправді, вирішення цього питання призводить до певних практичних наслідків. Якщо розглядати ліцензію, як відмову від права заборони, то сутність цього зобов'язання буде полягати в бездіяльності. Якщо ж розглядати ліцензію, як передачу ліцензіаром позитивного права, то з його боку буде недостатньо утримуватись від якихось дій, спрямованих на запобігання використанню ліцензіатом цього об'єкту, але ще й покладає на нього обов'язок зробити усе можливе, щоб забезпечити ліцензіату можливість такого використання. Тільки позитивне право використання обумовлює зобов'язання ліцензіара та можливу його відповідальність за недоліки наданої ліцензії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: