Сфера дії шенгенського права

Сфера дії шенгенського права може розглядатися у двох аспектах: географічному (просторовому) і предметному. У першому випадку мова йде про країни й територію, де шенгенське право має обов'язкову чинність (п. 1), у другому - про види суспільних відносин, на які воно впливає, про об'єкти регулювання шенгенського права (п. 2).

1. Шенгенський простір

Поняття «Шенгенський простір» позначає територію, на яку поширюють свою дію норми шенгенського права².

У юридичному розумінні Шенгенський простір характеризується двома ознаками:

а) «прозорість» внутрішніх кордонів, тобто відсутність особистих перевірок на кордонах, що є між державами-членами;

б) введення єдиного візового режиму на зовнішніх кордонах, тобто із країнами, що не входять у Шенгенський простір.

Згідно ст. 1 Протоколу(№ 19) " Про Шенгенське АCQUIS інтегроване до структрури ЄС": Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Чеська Республіка, Королівство Данія, Федеративна Республіка Німеччина, Естонська Республіка, Грецька Республіка, Королівство Іспанія, Французька Республіка, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Угорська Республіка, Мальта, Королівство Нідерланди, Австрійська Республіка, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словенія, Словацька Республіка, Фінляндська Республіка та Королівство Швеція уповноважуються запровадити тіснішу співпрацю між собою у сферах, що охоплені положеннями, визначеними Радою, які становлять Шенгенське acquis.

Дві країни Європейського Союзу, які дотепер залишаються поза Шенгенським простором, - Великобританія й Ірландія. Вони відмовилися стати учасниками Шенгенських угод як у момент їхнього підписання, так і пізніше. Подібний статус збережений за ними й після включення «Шенгенських правил» у правову систему Європейського Союзу в 1999 р.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: