Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею

1. Загальні кримінологічні характеристики

2. Тенденція росту злочинності

3. Тенденція зниження контролю злочинності

1.У кожній країні злочинність розрізняється за рівнем, структурою, динамікою та іншим кримінологічними характеристиками. Однак поряд з існуючими розбіжностями є і загальні кримінологічні характеристики різних країн і світу в цілому:

- злочинність існує в усіх державах;

- її домінуюча мотивація всюди є схожою;

- її рівень у світі й в абсолютній більшості країн неухильно збільшується;

- темпи її приросту в кілька разів перевищують темпи приросту населення;

- у її структурі переважають посягання на власність;

- основні суб’єкти злочинів – чоловіки;

- економічний розвиток країн не супроводжується зниженням рівня злочинності;

- кримінально-правова боротьба зі злочинністю переживає глибоку кризу;

- в’язниці практично не перевиховують;

- страта не стримує зростання злочинності тощо.

2.При всіх значних розбіжностях у рівні злочинності різних країн важливою тенденцією у світі є її абсолютне і відносне зростання у порівнянні зі зростанням населення, економічним і культурним розвитком і т.д.

Тенденція абсолютного і відносного зростання злочинності була виявлена більш ста років тому А. Кетле, К. Марксом, Ф. Лістом та іншими дослідниками.

Абсолютне і відносне зростання злочинності підтверджується даними, отриманими ООН у процесі підготовки оглядів тенденцій протиправної поведінки. У відповідність з ними можна зробити висновок, що за останні 20-75 років злочинність у світі в розрахунку на чисельність населення зросла в 3-4 рази. Коефіцієнт злочинності на 100 тис. мешканців у 1995 р. у розвитих країнах перевищував 8000, а в державах, які розвиваються – 1500. Таке співвідношення обумовлюється правовими, статистичними, організаційними, соціально-економічними та іншими чинниками.

Економічний, соціальний демократичний розвиток країн, таким чином, не веде автоматично до зниження рівня злочинності, а супроводжується протилежними процесами, його зростанням. Відносно ж низький рівень злочинності реєструється в країнах із твердим соціальним контролем: партійним, поліцейським, релігійним, клановим, громадським, виробничим чи сімейним.

3.Другою основною тенденцією у цій сфері є поступове відставання соціального контролю за злочинністю. Причини цього процесу мають як негативні сторони (неефективність боротьби зі злочинністю), так і позитивні (гуманізація і демократизація цієї боротьби).

Злочинність носить первинний характер. Боротьба з нею є відповіддю суспільства і держави, іноді несвоєчасною, неадекватною, нецілеспрямованою і неефективною.

Злочинність активна й ініціативна. Вона миттєво заповнює доступні їй неконтрольовані чи слабко контрольовані суспільством ніші, безперервно винаходить нові способи вчинення злочинів і не скована ніякими правилами чи нормами.

Правоохоронна діяльність розробляється колективно, у рамках демократичних і гуманістичних інститутів і принципів, оформляється в нормативно-правових, управлінських, оперативних і процесуальних рішеннях і тільки потім перетворюється на практиці.

Контроль суспільства за злочинністю відстає від темпів і масштабів її росту. Це проявляється:

- у відставанні і неадекватності кримінального та іншого законодавства, на основі якого ведеться боротьба зі злочинністю;

- у недостатній спроможності правоохоронних органів справитися з інтенсивно зростаючою злочинністю, у тому числі й у зв’язку з недоліками кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення;

- у слабкості кримінологічних стратегій попередження злочинів;

- у їх відриві від стратегій кримінальної політики.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: