Рівень, динаміка і структура статевих злочинів в Україні

Стан злочинності характеризується через її кількісно-якісні показники. Визначення останніх є необхідною умовою для ефективного запобігання злочинності. Для цього передусім потрібно проаналізувати його рівень, структуру та динаміку.

Кримінально-правова структура вказаної групи складається з відповідних злочинів, передбачених у розділі IV Кримінального кодексу України (далі – КК України). Найбільш розповсюдженим серед них є зґвалтування (ст. 152). Вони, як і всі інші суспільно небезпечні діяння, мають свою кримінально-правову структуру за частинами статті. Так, найбільш розповсюдженим є злочин, кваліфікований за ч. 1 ст. 152 КК України; друге місце займають злочини за ч. З ст. 152 КК.

Рівень злочинності в статевих злочинах загалом (табл.1) [4,5]

Рівень злочинності в статевих злочинах на прикладі згвалтування (табл.2) [4,5]

Найбільша кількість статевих злочинів вчиняється в східних регіонах України. Це пояснюється широким розповсюдженням т. зв. «статевої свободи» серед населення, особливо молодих людей, що призводить до статевої розпусти. В західних областях більше додержуються сімейних традицій, що передаються з покоління до покоління, дотримуючись яких, не може бути місця статевим злочинам. Також не можна не звернути увагу на те, що в західних областях жертви статевого злочину значно рідше звертаються із заявою до правоохоронних органів, боячись розголосу справи та осуду сусідів, родичів, колег. Тобто латентність злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи в західних регіонах може бути вище, ніж у східних регіонах.

Динаміка зґвалтувань у досліджуваний період часу має тенденцію до зниження, що свідчить скоріше про латентність статевих злочинів, ніж про реальне зменшення цих суспільно небезпечних діянь.

Статеві злочини можна віднести до високолатентних, де частка прихованих – майже 90 %, яким притаманні усі види латентності за способом утворення – суміжна, штучна та процесуальна.

Причинами виникнення, скажімо, штучної латентності є сором жертви, побоювання погіршення соціального статусу, небажання відповідати на безтактні, принизливі запитання слідчого про обставини того, що сталося; через погрози злочинця, що сприймаються як реальні, тощо.

Вивчення географії злочинів показує, що зґвалтування за цим показником є досить однорідними. Місцем їх вчинення у 31,3 % є квартири, у 14,1 % — лісопосадки, у 10,7 % — безлюдні частини вулиць.

Щодо обставин зґвалтування варто зазначити, що на сексуальну агресію впливає сонячна активність із збільшенням тривалості світлового дня. Ця закономірність спостерігається навіть на територіях з постійно теплим кліматом, незалежно від основних сезонних можливостей для комфортного оголення поза приміщеннями. Пік зґвалтувань (38,7%) припадає на літо; навесні й восени відбувалося, відповідно, 26,4 і 24,1% зґвалтувань, узимку – 10,8%. До того ж, у зареєстрованих випадках навесні найбільш криміногенними були квітень (50,0%), улітку – червень (38,7%), восени – вересень (45,5%), узимку кількість злочинів розподілилися за місяцями у рівній кількості (по 33,3%) [6, c.201-202].

Найбільш криміногенна частина доби — ніч (39,5 %). Не встановлено абсолютного домінування дня тижня через безробіття понад половини ґвалтівників [7, c.8].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: