Характеристика осіб, що вчиняють статеві злочини

Важливим для кримінологічної характеристики будь-якого виду злочину є характеристика особи, яка вчиняє злочин.

Особистість - багатогранне поняття, і в цьому плані не виняток. Поняття особистості включає в себе цілісну систему соціальних і психічних властивостей-особистість злочинця і якостей учасника і носія суспільних відносин. Розуміння особистості можливе тільки з урахуванням єдності соціального та фізіологічного її змісту [8, с.87-89].

Кримінологічне дослідження особи злочинця, винного у статевому злочині, є особливо важливим, оскільки саме статеві злочини найбільше залежать від «внутрішніх» причин. Особистість як предмет кримінологічного пізнання є тією необхідною ланкою в механізмі вчинення статевого злочину, яка розкриває можливості для розробки рекомендацій із запобігання[9, с.4].

Особистість осіб, які вчиняють статеві злочини має свої специфічні риси, обумовлені низкою чинників біологічного, соціального, морально-психологічного, цивільно-правового характеру. Вони утворюють якісно інший тип особистості, що відрізняється від особистості інших категорій злочинців по окремих своїми властивостями.

У своїй науковій роботі М.О. Ларченко під особистістю злочинця, винного у статевому злочині, визначила сукупність соціально-обумовлених ознак, особливостей характеру, поведінки, специфічних аспектів мотивації та системи цінностей особи, що становлять єдину структурну сутність, обумовлюють злочинну сексуальну активність, безпосередньо сприяють вчиненню статевого злочину [9, с.311].

Логіка дослідження підказує доцільним почати кримінологічну характеристику даних осіб з аналізу їх соціально-демографічних ознак, які в поєднанні з умовами її формування та життєдіяльності, потребами та інтересами, соціальними ролями та контактами дозволяють дати цілісне уявлення про тип особистості злочинця. Така спрямованість роботи та її зміст орієнтовані на виявлення причин і умов вчинення даних злочину.

На основі аналізу соціально-демографічних та кримінально-правових ознак, соціальних проявів особистості, морально-психологічних та психологічних якостей, біологічних властивостей складено узагальнену кримінологічну характеристику статевого злочинця. Це здебільшого чоловік віком 16–25 або ж 30–50 років, має повну або базову середню освіту. Статевий злочин вчиняє самостійно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переважно з хуліганських мотивів. Він притягнутий до відповідальності лише за зґвалтування або за сукупність злочинів, серед яких є зґвалтування та (або) задоволення статевої пристрасті неприродним способом, часто поєднує посягання на статеву свободу чи статеву недоторканість з посяганням на власність [2, с.114].

Більшість даних злочинів дійсно скоюється особами чоловічої статі. Їх частка становить 95%. Випадки ж скоєння таких злочинів особами жіночої статі виключно рідкісні. Їх частка складає всього 5%. Видається, що причина кількісного відмінності між злочинцями обох статей необхідно шукати не в більш високій моральності і великий свідомості жінок.

Первинна соціалізація майбутніх статевих злочинців часто відбувається в родині з одним із батьків. Неповнолітні переважно вчиняють статевий злочин у групі, яка часто має змішаний характер. Статевий злочинець, як правило, не одружений, ніде не працює і не навчається, а якщо зайнятий, то переважно низькокваліфікованою працею. Морально-психологічна характеристика статевого злочинця пов’язана з істотними деформаціями системи цінностей. Його психологічна характеристика включає: імпульсивність, порушення прогнозування наслідків своїх вчинків, несприйняття соціальних норм та вимог, високий рівень тривожності, дезадаптованість.

Лукаш А.С. у своїх наукових дослідження робить припущення, що ґвалтівники і жертви мають схожі статистичні показники стосовно соціального прошарку, показників зайнятості, рівнів прибутку тощо. Поряд з цим, багато відомостей не знаходить відображення в документах, тому така подібність лишається статистичним фактом, і не прирівнює у такий спосіб злочинця з його способом життя, установками, нахилами й жертву[11,с.43].

Особливу категорію серед злочинців, винних у вчиненні статевих злочинів, займають особи, які вчиняють такі злочини щодо неповнолітніх. Слушно зазначає О.В. Губанова, що вибір дитини як сексуального об'єкта може бути пов'язаний як із невпевненістю у чоловічій статевій ролі, у вдалості статевого контакту через відсутність можливої негативної оцінки діяльності девіантна, так і з досить низькою загальною самооцінкою індивіда у плані успішності придушення опору жертви і реалізації статевого акту [7, С.7-8]. Особа, яка вчиняє статевий злочин щодо неповнолітнього, намагається віднайти індивідуально-емоційну автономію. А вибір неповнолітньої жертви злочину – це, безперечно, домінування злочинця над нею.

Досить поширений в популяції ґвалтівників досвід відбування покарання за вчинення згвалтування підсилює їх агресивні позиції по відношенню до жінок, які суб'єктивно розглядаються як джерело особистого "образи" і приниження. Тому немає нічого дивного в тому, що в даній популяції рецидив зґвалтування є досить частим явищем. Досвід засудження стимулює і потреба в ретельному приховуванні скоєних злочинів, що досягається і за допомогою залякування жертв.

Так, значна частина осіб скоїли злочини протягом нетривалого періоду після звільнення з місць позбавлення волі:

а) в період до одного року вчинила злочини 15%;

б) від одного року до трьох років - 37%;

в) від трьох років і більше - 48%. [12, c.18]

Це говорить про необхідність самостійного детального вивчення в рамках окремого дослідження питання про поліпшення роботи з виправлення в місцях позбавлення волі, засуджених за вчинення аналізованих злочинів, і ефективності застосовуваних до них заходів впливу.

Найчастіше зустрічаються такі моменти в характеристиці гвалтівників:

- відсутність виховання або помилки у вихованні;

- рання сексуальна ініціація в поєднанні з відсутністю кількісного і якісного сексуального досвіду;

- патологічний розвиток особистості (зустрічається рідше ніж інші перераховані моменти);

- низький освітній рівень відзначається у 75% ґвалтівників.

90% цих осіб відноситься до найбільш соціально ущемленим верствам суспільства, більш ніж у 50% виявлена сімейна патологія.

Загалом аналіз поведінки сексуальних злочинців дозволяє виділити такі їх типи за способом поведінки: 1) раптовий ґвалтівник (умисел на вчинення сексуального злочину виникає раптово під впливом зовнішніх обставин); 2) «шукаючий» (має умисел, при цьому підшуковує жертву та найвигіднішу ситуацію для вчинення зґвалтування); 3) плануючий (самостійно створює конкретну життєву ситуацію вчинення цього злочину щодо конкретної жертви); 4) патологічний (має відхилення психічної та/або сексуальної сфери).

К.М. Плутницька, в статті «Типологія злочинців, які вчинили примушування до вступу в статевий зв`язок», виділила такі групи типів злочинців:

1.За критерієм таємності дій злочинця на «осіб, які вчиняють примушування до вступу в статевий зв'язок при свідках» та «осіб, які вчиняють примушування до вступу в статевий зв'язок без свідків»:

2. За критерієм ставлення до наслідків своїх дій поділяється на «недоторканних» та «ризикуючих»:

3. За критерієм активності дій осіб, які вчиняють примушування до вступу в статевий зв'язок, і має своїми «полюсами» «активних ініціаторів» та «пасивних ініціаторів»:

4.За критерієм ставлення до жертви поділяється на «донжуанів» та «закоханих»:

Зазначені типи перетинаються один з одним, доповнюють один одного. Так, «особа, яка вчиняє примушування до вступу в статевий зв'язок при свідках» може представляти типи «недоторканного» та «активного ініціатора» або «особа, яка вчиняє примушування до вступу в статевий зв'язок без свідків» у той же час може бути «пасивним ініціатором» та/ або «закоханим».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: